Заячківський Микола Остафійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 62: | Рядок 62: | ||
=== Російський полон === |
=== Російський полон === |
||
Після окупації [[Галичина|Галичини]] [[Російська імперія|росіянами]] під час [[Перша світова війна|І світової війни]], як і багато інших українських діячів, вивезений до [[Сибір]]у. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок [[запалення легень]]. Звільнений після [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції]], у березні [[1917]] року приїхав до [[Київ|Києва]]. |
Після окупації [[Галичина|Галичини]] [[Російська імперія|росіянами]] під час [[Перша світова війна|І світової війни]] [[18 лютого]] [[1915]] заарештований і, як і багато інших українських діячів, вивезений до [[Сибір]]у. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок [[запалення легень]]. Звільнений після [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції]], у березні [[1917]] року приїхав до [[Київ|Києва]]. |
||
=== Київський період === |
=== Київський період === |
Версія за 19:48, 14 травня 2010
Заячківський Микола Остафійович | |
---|---|
Фото 1936 року | |
Народився |
25 листопада 1870 Тишківці |
Помер |
11 лютого 1938 Львів |
Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
Національність | українець[2] |
Місце проживання | Львів (пл. Ринок, 39) |
Діяльність | економіст |
Alma mater | Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет) |
Партія | УНДП-УТП-УНДО |
Рід | Заячківські |
Родичі | Остафій Заячківський |
| |
Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, державний, громадський та кооперативний діяч.
Біографічні відомості
Ранні роки
Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Змалку виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.
Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).
Напередодні І світової війни
Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.
Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих Василем Нагірним. У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостинниця» (створеного Нагірним) відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Одними із перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.[3]
Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища Нагірного — «Народної торговлі». У вересні 1910 року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в Гамбурзі[4]. З метою налагодження торгівельних контактів з українською діаспорою їздив до Бразилії[5].
Російський полон
Після окупації Галичини росіянами під час І світової війни 18 лютого 1915 заарештований і, як і багато інших українських діячів, вивезений до Сибіру. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок запалення легень. Звільнений після Лютневої революції, у березні 1917 року приїхав до Києва.
Київський період
Протягом 1917—1918 років - провідний діяч кооперативного руху «Великої України». Був членом Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни при Українській Центральній Раді[6].
1920-30 роки
В різний час очолював «Міщанське братство», товариство «Сокіл» (1922—1933), «Товариство опіки над емігрантами». Член ради міста Львова, радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.
Помер у Львові 11 лютого 1938 року.
Цитати
Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов… |
Примітки
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 405. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Нащадок українізованого польського роду Заячківських.
- ↑ Гуцульська земля додавала наснаги(укр.)
- ↑ Кость Левицький. «Iсторiя полiтичноi думки галицьких українцiв 1848-1914»
- ↑ Українська діаспора в Бразилії
- ↑ Створення та діяльність українського Центрального Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни та Головної Ради галицьких, буковинських та угорських українців (травень 1917 – квітень 1918 рр.)
Джерела та посилання
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 763.
- Роман Купчинський, Зі спогадів про сучасників
- Богдан Купчинський. Історія Тишківців (в датах, подіях і фактах). — Коломия : ВПТ «Вік», 1994.
- Качараба С. Заячківський Микола // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 255—256.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |