Очікує на перевірку

Тадеуш Теодорович-Тодоровський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тадеуш Людвік Теодорович-Тодоровський
Народження25 червня 1907(1907-06-25)
Смерть25 жовтня 2001(2001-10-25) (94 роки)
ПохованняGliwice Central Cemeteryd
Країна
(підданство)		 Республіка Польща
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів, Гливиці
CMNS: Тадеуш Теодорович-Тодоровський у Вікісховищі
Проєкт нереалізованого костелу святого Вінцента де Поля у Львові
Будівельний факультет політехніки у Гливицях

Тадеуш Людвік Теодорович-Тодоровський (пол. Tadeusz Ludwik Teodorowicz-Todorowski, 25 червня 1907, Львів — 25 жовтня 2001, Гливиці) — польський архітектор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 червня 1907 року у Львові. Протягом 1926—1931 років навчався на архітектурному факультеті Львівської політехніки. Був старшим асистентом на Кафедрі архітектури II у професора Вітольда Мінкевича. Працював також у приватних майстернях. Взяв участь у чотирьох архітектурних конкурсах SARP і в кожному здобув нагороди. Бюро будівельної фірми архітектора значилось у Львові на вулиці Поморській, 45 (тепер вулиця Мишуги), де було і його помешкання.[1]

Після Другої світової війни проживав у Гливицях. 1 жовтня 1945 року очолив кафедру Будівництва осель на Інженерно-будівельному факультеті Сілезької політехніки. 1977 року вийшов на пенсію. Окрім архітектури та викладацької діяльності, займався також живописом, скульптурою, фотографією, сатиричною поезією, автомобільними подорожами. Помер 25 жовтня 2001 у Гливицях.

Проєкти

[ред. | ред. код]
  • Власна вілла на вулиці Мишуги, 45 у Львові (1935).
  • Конкурсний проєкт костелу святого Вінсента де Поля у Львові. На конкурсі 1937 року здобув одну з двох третіх нагород і був прийнятий до реалізації. Низка проєктів внутрішнього облаштування також виконана Теодоровичем-Тодоровським. До початку війни збудовано лише «нижній» храм (перший поверх). Спорудженням керував Максиміліан Кочур, обчислення конструкцій виконав інженер Адам Курилло. 1972 року перебудовано на палац спорту.[2]
  • Корпус хімічного факультету Сілезької політехніки у Гливицях (1947).
  • Перебудова Haus Oberschlesien для потреб міської адміністрації у Гливицях (1949).
  • Корпус будівельного факультету Сілезької політехніки у Гливицях (1949—1952).
  • Житловий комплекс «Śródmieście» в Сосновці (1954).
  • Житловий комплекс «Osiedle A» в Тихах (1951—1956).
  • Школа в Сосновці (1958).
  • Клуб MPiK у Гливицях (1959).
  • Студентський «Кінотеатр Х» у Гливицях (1959).
  • Технологічний корпус факультету санітарної інженерії у Гливицях (1970).
  • Лабораторія будівельного факультету політехніки у Гливицях (1973).
  • Корпус архітектурного факультету Сілезької політехніки у Гливицях, пам'ятник там же (1977).
Нереалізовані
  • Навчальний проєкт «Вілла архітектора» (1931).[3]
  • Одна з двох других нагород на конкурсі проєктів парафіяльного костелу в Коломиї 1938 року. Співавтори Зигмунт Ковальчук і Адам Козакевич. Проєкт призначений до реалізації, однак через початок ІІ світової війни вдалось лише закласти частину фундаментів.[4]
  • Проєкт генплану Вроцлава у стилі соцреалізму.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa ze spisem miejscowości wojew. lwowskiego na rok 1939. — S. 28.
  2. ↑ Biernat M. Kościół parafialny p. w. Św. Wincentego a Paulo (Misjonarzy) // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Antykwa, 2004. — S. 314—322, 334—336. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9.
  3. ↑ Czasopismo Techniczne. Zeszyt architektoniczny. Projekty studentów Wydziału architektonicznego Politechniki Lwowskiej, wykonane w pracowni Katedry architektury II w latach 1926—1932. — 25 grudnia 1933. — S. 386.
  4. ↑ Brykowski R. Kościół parafialny w Kołomyi // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 2006. — Т. 14. — S. 141. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-42-X.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Nakonieczny R. Tadeusz Teodorowicz-Todorowski. Między rodzinnym Lwowem a przybranymi Gliwicami // Gliwice na ich drodze: miasto przez pryzmat twórczości architektów / pod red. Magdaleny Żmudzińskiej-Nowak. — Gliwice : Muzeum w Gliwicach, 2013. — S. 229—251. — ISBN 978-83-89856-59-3. (пол.)
  • Teodorowicz-Todorowski, Tadeusz Ludwik // Kto jest kim w Polsce: informator biograficzny. — Edycja 2. — Warszawa : Wydawnictwo Interpress, 1989. — S. 1348. (пол.)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тадеуш_Теодорович-Тодоровський&oldid=35311064