Вітольд Мінкевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вітольд Мінкевич
Народження 17 червня 1880(1880-06-17)
Іркутськ
Смерть 24 січня 1961(1961-01-24) (80 років)
Гданськ
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Праця в містах Львів, Гданськ
Архітектурний стиль раціональний модерн, функціоналізм

Віто́льд Мінке́вич (пол. Witold Minkiewicz, 17 червня 1880, Іркутськ — 24 січня 1961, Гданськ) — архітектор, педагог, ректор Львівської політехніки.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 17 червня 1880 в Іркутську, в сім'ї зісланих повстанців. 1898 року закінчив реальну школу в Тобольську і поступив на інженерно-будівельний факультет Варшавської політехніки. Через участь у студентських заворушеннях був змушений покинути Варшаву. 1901 року перевівся до львівської Політехнічної школи. Серед викладачів із фаху були зокрема Тадеуш Обмінський та Іван Левинський. 1908 року завершив навчання і залишився працювати асистентом на кафедрі утилітарного будівництва. 1910 року проходив практику при будівництві залізниць у Львові, Санкт-Петербургу та на Байкалі. У 19101915 роках викладає у Державній промисловій школі. Певний час працював в архітектурній майстерні Івана Левинського. 1911 року став членом мистецького товариства «Зеспул» (пол. Zespół). Був членом правління, виконував зокрема роль скарбника товариства[1]. 1913 року брав участь у колективній виставці об'єднання в залах Технологічного інституту.[2] 1911 року року спільно із Владиславом Дердацьким заснував власну архітектурну фірму. 1 січня 1920 року стає надзвичайним професором архітектурного факультету Львівської політехніки. Від 1 червня 1923 — звичайний професор. У 19231924 і 19271928 роках — декан архітектурного факультету. 1925 року вийшла друком збірка студентських проектів, із вступною статтею Мінкевича «Про проектування» (Projekty studentów Wydziału Architektonicznego politechniki Lwowskiej, wykonane w pracowni katedry archiitektury monumentalnej w roku 1923—4).[3] У 19301931 роках — ректор Львівської політехніки. 1938 року відзначений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі.[4]

Від 1909 року Мінкевич був членом Політехнічного товариства у Львові.[5] У 19111913 роках обирався до складу правління.[6] Входив до складу комітету, який у рамках друкованого органу товариства (журнал «Czasopismo Techniczne») кілька разів на рік видавав номери присвячені архітектурі.[7] Обраний Колом польських архітекторів (підрозділ товариства) до Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві 26 листопада 1926[8] і 4 листопада 1927 року[9]

1945 року примусово вивезений для роботи в шахтах на Донбасі. Того ж року звільнений, виїхав до Кракова і незабаром до Гданська, де колишні львівські професори утворили кафедру монументального будівництва. У березні 1947 стає керівником відбудови катедри на Вавелі. 1951 року полишає цю посаду, залишаючись членом комісії з відбудови і речознавцем при ній. 1960 року вийшов на пенсію. Тоді ж отримав ступінь доктора Honoris Causa Гданської політехніки. Був одружений із Софією Альбіновською[10]. Дітей не мав. Помер 27 січня 1961, похований на цвинтарі у Вжешчі (місцевість Гаданська).

Був одним із провідних архітекторів Польщі, що творили у стилі функціоналізму. Більшість будівель за його проектами споруджені у Львові. Деякі проекти реалізовані в Перемишлі, Томашеві, Острівці Святокриському, Сандомирі, Познані, Бориславі, Криниці, Галичі. У 1930-х роках проводив підготовку до реставрації Олеського замку на Львівщині (ці підготовчі матеріали використано вже під час реставрації у радянський час)[11]. Представляв Польщу на міжнародних конференціях, присвячених архітектурі, збереженню пам'яток. Був членом журі конкурсів на проект катедри в Катовіцах (1925)[12], пам'ятника Каролю Скібінському на Личаківському цвинтарі у Львові (1930).[13], пам'ятника об'єднанню польських земель у Гдині (1931)[14]. 1933 року був членом комісії Фонду військового квартирування, яка оцінювала конкурсні проекти будинку на вулиці Краківське передмістя, 11 у Варшаві.[15] Входив до низки інших фахових комісій з питань архітектури і містобудування. Публікував статті у фахових архітектурних журналах. Був членом редакцій часописів «Architekt», «Czasopismo Techniczne», «Architektura i Budownictwo». 1910 року на виставці польських архітекторів у Львові експонував спільні із Владиславом Дердацьким проекти дому Бромільських (конкурсний), наріжного прибуткового дому, палацу мистецтв, дому «Сокола» в Гусятині, дому кредитно-рільничого товариства у Перемишлі (конкурсний). А також власні проекти костелів і будинків.[16] Творчості Вітольда Мінкевича присвячена дисертація польської дослідниці Романи Цельонтковської (1993).[17]

Публікації[ред.ред. код]

  • Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23, 24.
  • O przyszły gmach Uniuwersytetu // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 28.
  • Konkurs na ratusz w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31.
  • O projektowaniu // Projekty studentów Wydziału Architektonicznego Politechniki Lwowskiej, wykonane w pracowni katedry architektury monumentalnej w roku 1923-4.
  • Zakład naukowy w Tomaszowie Lubelskim // Architekt. — 1923. — № 2. — S. 19-20.
  • Projekt gmachu labortorjum elektrotechnicznego i wydziału mechanicznego Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 3. — S. 3—8.
  • Projekt gmachu laboratorjum elektrotechnicznego I wydziału mechanicznego Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 3. — S. 3—8.
  • Laboratorjum maszynowe Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1926. — № 10/11. — S. 6.
  • Domy mieszkalne Zakładu pensyjnego funkcjonarjuszów we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 11-12. — S. 347—352.
  • Tanie budownictwo mieszkalne zagranicą i u nas // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 15, 16, 17.
  • O problemach wawelskich // Ochrona Zabytków. — 1950. — № 2—3. — S. 113—128.

Роботи у Львові[ред.ред. код]

  • Блок сецесійних прибуткових будинків на вулиці Бандери № 2, 4, 6. Виконані Мінкевичем у фірмі Івана Левинського у 19081909 роках. Співавтор Владислав Дердацький.[18]
  • Житловий будинок Леона Аппеля на вулиці Грушевського, 10 (1910, співавтор Владислав Дердацький, скульптури Зигмунта Курчинського)[19].
  • Будинок Педагогічного товариства на вулиці Дудаєва, 17 (1911, співавтор Владислав Дердацький, скульптури Зигмунта Курчинського).
  • Будинок Празького кредитного банку на проспекті Свободи, 17. Проект посів перше місце серед 16 претендентів на конкурсі 1911 року. Співавтор Владислав Дердацький.[20] Під час реалізації проект перероблено архітектором Матеєм Блєхою. Скульптурне оздоблення виконав Емануель Кодет. Того ж року львівський архітектор Збіґнєв Брохвіч-Левинський в журналі Czasopismo Techniczne розкритикував переробку первинного проекту. Нині тут знаходиться львівське відділення «Промінвестбанку»[21].
  • Будинки працівників трамвайного транспорту на вулиці Промисловій (1912, співавтор Владислав Дердацький).
  • Будинки у стилі раціонального модерну на вулиці Стуса, 5-7 (1912, співавтор Владислав Дердацький)[18].
  • Прибутковий будинок Адольфа Левіна на вулиці Валовій, 13 (1912, співавтор Владислав Дердацький)[18].
  • Будинок на вулиці Братів Рогатинців, 14 (1912, співавтор Владислав Дердацький)[18].
  • Вілла на вулиці Тарнавського, 71 (19131922, співавтор Владислав Дердацький)[22].
  • Машинна лабораторія Львівської політехніки на вулиці Устияновича. Перший проект, розроблений ще 1913 року у співавторстві із Владиславом Дердацьким за участі Богдана Стефановського[23], передбачав будівлю за містом із фасадами з нетинькованої цегли, стилістично близьку до промислових споруд. Через труднощі з набуттям ділянки локалізацію перенесено поруч із головним корпусом політехніки. Для того, щоб органічно вписати споруду в нове оточення, Мінкевич переробив проект, надавши будівлі рис модернізованого класицизму. Будівництво, перерване Першою світовою війною, поновлено 1922 року і завершено 1924.[24] Скульптурне оздоблення Яніни Райхерт-Тот[25].
  • Будинки № 24, 26, 28, 28-а на вулиці Київській (1926). Призначались для працівників Пенсійного закладу. Поєднують у собі функціоналізм з елементами кубізму.[26]
  • Житлові будинки Пенсійного закладу у стилі раннього функціоналізму на вулиці Стрийській, 36, 38, 40, 42, (1927). Вперше у Львові застосовано центральне опалення.[27]
  • Вівтар костелу Марії Магдалини (1928).
  • Реставрація костелу монастиря місіонерів у Микулинцях. 19261929 роки, спільно з Адамом Мсцівуєвським.[28]
  • Новий головний вівтар, трон і амвон вірменського собору (1930)[29].
  • Будинок № 17 на вулиці Чернігівській, 17 (19281930).
  • Модифікація проекту і добудова бібліотеки політехніки, виконана у 1930-х. Початковий проект Тадеуша Обмінського.[30]
  • Водонапірні вежі на вулиці Пасічній та поблизу парку Залізна Вода. Спорудженню передували кілька ескізних проектів. Через значне падіння цін на цеглу обрано варіант із нетинькованими фасадами з червоної цегли. Застосовано залізобетонні елементи. Зовні вежі мають форму дванадцятигранників із пілонами на кутах. Обладнані оглядовими майданчиками. Статичні обчислення зробив інженер Адам Курилло. Реалізовано у 19321933 роках.[31][32]
  • Насосна станція на нинішній вулиці Шевченка, збудована у 19321933 роках. Статичні обчислення виконав Адам Курилло, будувала фірма Олександра і Михайла Маковичів.[32]
  • Будинок на нинішній вулиці Франка 26 (1930-ті)[33].
  • Реконструкція вестибюлю і глядацького залу колишнього Скарбківського театру у стилі сталінського ампіру. Виконана у 19401941 роках спільно з Людвіком Краковським, під керівництвом Олександра Касьянова. У роботах задіяно низку львівських скульпторів.[34]

В інших населених пунктах[ред.ред. код]

  • Конкурсний проект двору родини Яна і Софії Влодків у селі Негович Малопольського воєводства. Конкурс організовано 1913 року краківським Колом архітекторів. Серед 56 надісланих робіт проект Мінкевича не здобув призових місць, але був відзначений «другою почесною згадкою журі».[35]
  • Комплекс навчального закладу в Томашеві (1923). Перші ескізи значно скромнішої будівлі створено ще 1919 року, але їх реалізації завадила Польсько-радянська війна. Пізніше для майбутнього закладу доброчинцями було подаровано розлогу ділянку розміром 17 моргів, для якої Мінкевич наново спроектував комплекс і наглядав за його реалізацією.[36].
  • Казарми в Галичі (1923).
  • Будинок суду в Перемишлі.
  • Будинок пошти в Бориславі (19281930)[37].
  • Санаторій у Криниці-Здруй на вулиці Новотарського, 7. Збудований у 19261939 роках за конкурсним проектом.

Нереалізовані[ред.ред. код]

  • Конкурсний проект нового костелу святої Анни у Львові у формі неоренесансної споруди із середньовічними елементами, увінчаної масивним центральним куполом. Проект отримав II місце (першої премії на конкурсі не призначено), однак не був реалізований. Храм мав постати на роздоріжжі нинішніх вулиць Городоцької і Шевченка замість існуючого. Співавтор Владислав Дердацький.[38]
  • Перша премія у конкурсі на проект будинку земельного товариства в Перемишлі (1912, співавтор Владислав Дердацький).[39]
  • Архітектурна частина пам'ятника Смольці у Львові. Конкурсний проект 1913 року.
  • Конкурсний проект нового корпусу Львівського університету на нинішній вулиці Грушевського, III місце (1913, співавтор Владислав Дердацький)[40]. Того ж року видано збірку, присвячену конкурсу, куди зокрема увійшов проект Дердацького і Мінкевича.[41]
  • Проект будівель електротехнічної лабораторії і механічного факультету Львівської політехніки (1925). Передбачався цілий комплекс на схід від головного корпусу.[42]
  • Проект санаторію Пенсійного закладу для функціонерів приватних у Криниці-Здруй. Розроблений для конкурсу 1926 року. Здобув одне з трьох перших місць.[43] В кінцевому результаті збудований за проектом іншого призера. Тепер це санаторій «Львігруд» на вул. Нітрібітта, 6.
  • Конкурсний проект комплексу пологової клініки у Познані (1927)[44].
  • Нереалізований конкурсний проект костелу Матері Божої Остробрамської на Личакові (1930, перше місце призначено Тадеушу Обмінському).[45]
  • Проект храму Провидіння Господнього у Варшаві на другому (закритому) конкурсі на цей костел, що проводився 1931 року.[46] Французький журнал L'Architecture d'aujourd'hui № 5 за 1932 рік опублікував 2 ілюстрації проекту.[47]


Галерея будинків у Львові[ред.ред. код]

Львів, Київська 26-28-а (головний фасад).JPG Будинки на вулиці Стрийській, 36-42 у Львові.jpg Львів, вул. Устияновича, 5 (корпус ЛП).jpg
Блок будинків на вулиці Київській 26—28а
Корпус Львівської політехніки
Вежа на вулиці Тернопільській у Львові.jpg Львів, Паркова, 14.jpg Вулиця Стуса 7 (Львів).jpg Будинок на вулиці Франка, 26 у Львові.jpg
Вежа на Тернопільській
Вулиця Стуса, 7
Будинок на вулиці Франка, 26

Примітки[ред.ред. код]

  1. Architekt. — 1911. — № 6. — S. 87.
  2. L. S. II. Pokaz Towarzystwa sztuki stosowanej «Zespół» we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 246.
  3. Przegląd prasy // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 48.
  4. Odznaczenia // Gazeta Lwowska. — 16 listopada 1938. — № 260. — S. 2.
  5. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 93.
  6. Księga pamiątkowa… — S. 76.
  7. Sprawy bieżące // Czasopismo Techniczne. — № 18. — 1912. — S. 240.
  8. Różne sprawy // Czasopismo Techniczne. — 1926. — № 24. — S. 416.
  9. Różne // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 10. — S. 337.
  10. Дорош А. Альбіновська-Мінкевич Софія // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 55. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  11. Анчишкіна Л. Борис Возницький і відродження Олеського замку // Художня культура. Актуальні проблеми. Збірник наукових праць. — 2007. — № 4. — С. 632.
  12. Cielątkowska R. Architektura… — S. 32; Kronika // Architekt. — 1925. — № 4. — S. 40.
  13. Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 22. — S. 432.
  14. Konkurs na pomnik «Zjednoczenia ziem Polskich» w Gdyni // Architektura i Budownictwo. — 1931. — № 5-6. — S. 196.
  15. Lalewicz M. Budowa domu F.K.W. przy Krak. Przedm. № 11 w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 3. — S. 65.
  16. Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  17. Ґранкін П. Е. Львів у кривому дзеркалі // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2007. — № 17. — С. 194.
  18. а б в г Архітектура Львова… — С. 490.
  19. Архітектура Львова… — С. 490; Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 203. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  20. Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu Banku pragskiego we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 2. — S. 33.
  21. Архітектура Львова… — С. 422; Cielątkowska R. Architektura… — S. 54-55; Lewiński Z. O prawa i zasady // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 28. — S. 361—363.
  22. Архітектура Львова… — С. 394.
  23. Stefanowski B. Projekt laboratoryum maszynowego Politechniki we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 28. — S. 325—330, tabl. XXXIV—XLI.
  24. Архітектура Львова… — С. 461, 539; Cielątkowska R. Architektura… — S. 61—63; W. M. [Minkiewicz W.] Laboratorjum maszynowe Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo № 10/11, 1926. — S. 6.
  25. Biriulow J. Rzeźba… — S. 251.
  26. Архітектура Львова… — С. 534, 557; Minkiewicz W. Domy mieszkalne Zakładu pensyjnego funkcjonarjuszów we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 11-12. — S. 347—352.
  27. Архітектура Львова… — С. 558; Minkiewicz W. Domy mieszkalne…
  28. Ostrowski J., Pencakowski P. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 1996. — Т. 4. — S. 55. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-34-3.
  29. Cielątkowska R. Architektura… — S. 76.
  30. Cielątkowska R. Architektura… — S. 66.
  31. Cielątkowska R. Architektura… — S. 71-72.
  32. а б Kuryłło A. Dwa zbiorniki wieżowe we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1934. — № 11. — S. 169—174.
  33. Cielątkowska R. Architektura… — S. 101.
  34. Бірюльов Ю. О. Касьянов Олександр // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 142. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  35. Architekt. — 1914. — № 1—2. — S. 22-23, 32, tabl. 4.
  36. Див. проекти: Minkiewicz W. Zakład naukowy w Tomaszowie Lubelskim // Architekt. — 1923. — № 2. — S. 19-20.
  37. Barucki T. Architektura II Rzeczpospolitej na jej wschodnich ziemiach // SARP. — 2006. — № 3. — S. 53. — ISSN 0239-3549.
  38. Архітектура Львова… — С. 502; Rozstrzygnięcie konkursu na szkice kościoła Św. Anny we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 59; Wyciąg z protokołu sądu konkursowego // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18. — S. 238, tabl. XXI, XXII.
  39. Ocena i rozstrzygnięcie sądu konkursowego na dom Towarzystwa Zaliczkowo-rolnego w Przemyślu // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 20. — S. 295—298.
  40. Архітектура Львова… — С. 502—503; Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5-6. — S. 74, 77, tabl. 15; Z konkursu na gmach Uniwersytetu we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 243, 247; Konkurs na plany gmachu uniwersyteckiego // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 20. — S. 286.
  41. Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162.
  42. W. M. [Minkiewicz W.] Projekt gmachu labortorjum elektrotechnicznego i wydziału mechanicznego Politechniki lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 3. — S. 3—8; Cielątkowska R. Architektura… — S. 64-65.
  43. Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 2—7, 31.
  44. Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 11-12. — S. 376—378.
  45. Архітектура Львова… — С. 551; Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 263, 274. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-17-9.
  46. Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 3—4. — S. 65, 69, 117—119, 128.
  47. Kronika // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 11. — S. 364.

Джерела[ред.ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Цельонтковська Р. Вітольд Мінкевич // Львівський політехнік. — 4 квітня 1994. — № 9 (20..). — С. 8.
  • Cielątkowska R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 309—319. — ISBN 83-905682-7-6.