Федоришин Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Федоришин
Петро Степанович Федор́ишин
Народився20 липня 1949(1949-07-20) (75 років)
с. Біла, нині Чортківська громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанням. Тернопіль
Діяльністьжурналіст, редактор, педагог, спортивний діяч
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Науковий ступінькандидат філологічних наук
Вчене званнядоцент
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
Посадаголовний редактор
Нагороди

Петр́о Степ́анович Федори́шин (нар. 20 липня 1949(19490720), с. Біла, Україна) — український журналіст, редактор, педагог, спортивний діяч. Заслужений журналіст України (2004). Член Національної спілки письменників України (2015). Кандидат філологічних наук (1996), доцент (2004). Майстер спорту СРСР із самбо (1976), володар чорного пояса з карате (1990). Почесний громадянин міста Чорткова (2022).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Галерея
Петро Федоришин під час презентації власної книжки «Світло і тіні чортківських замків» в будинку культури м. Чорткова Тернопільської області.
Петро Федоришин під час презентації книжки «Світло і тіні чортківських замків» у Чортківському коледжі економіки та підприємництва ЗУНУ

Петро Степанович Федоришин народився 20 липня 1949 року в селі Білій, нині Чортківської громади Чортківського району Тернопільської области України.

Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1976). Відтоді працює у редакції тернопільської обласної газети «Вільне життя» (нині «Вільне життя плюс»): кореспондент, завідувач відділу, заступник редактора, від 1990 — головний редактор. Одночасно викладає зарубіжну літературу та журналістську майстерність в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, 2005—2009 — співзасновник та завідувач катедри журналістики цього ВНЗ.

Член редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».

Резидент Тернопільської обласної організації східних бойових мистецтв (від 1994). Тренер з карате спортивного клубу «Спартак» спортивного товариства «Україна». Підготував 3 майстрів спорту України міжнародного класу з карате, 10 майстрів спорту України з карате і кікбоксингу, чемпіона Європи О. Лелюха (1996).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У 1996 році захистив кандидатську дисертацію «Українська журналістика періоду національно-визвольних змагань 1917—1920 рр.».

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор низки книг, навчально-методичних матеріалів та літературно-критичних статей, нарисів у збірниках, обласній та всеукраїнській пресі.

Автор книг:

  • «Карате-до для всіх» (1989, 1991),
  • «Відгомін століть» (1997),
  • «Преса і українська державність» (1998),
  • «І великі мали гроші» (1999),
  • «Словник українських імен біблійного походження» (2001),
  • «У водовертях Серету» (2012)[1],
  • «Важкий кожух, але свій» (2015)[2],
  • «Світло і тіні чортківських замків» (2019)[3],
  • «Таємниці скарбів Садовських» (2021)[4],
  • «У круговерті часу» (2022)[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У водовертях Серету // Федоришин П. С. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2012. — 1120 с., іл.
  2. Важкий кожух, але свій // Федоришин П. С. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2015. — 832 с., іл.
  3. Новий герб, замки, костел та євреї: представили книгу про справжню історію Чорткова (фото) // Терен. — 2019. — 8 червня.
  4. Габруський, Л. Довгождана подія для Чорткова: другий том книги Петра Федоришина про наше місто побачив світ / Любомир Габруський // Чортків.City. — 2021. — 21 травня.
  5. Боденчук, Б. «У круговерті часу»: на Тернопільщині презентували історичний тритомник // Суспільне Новини. — 2022. — 13 липня.
  6. У Тернополі визначили лауреатів Всеукраїнської премії Братів Лепких за 2022 рік // Наш день. — 2022. — 27 грудня.
  7. Габруський, Л. «Із 500-річчям, Чорткове!»: древнє місто вітали глави Церков, спікер парламенту і воїни з передової // Чортків.City. — 2022. — 5 вересня.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]