Функція витрат (мікроекономіка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Функція витрат — у мікроекономіці (теорія споживання) — функція залежності мінімальних витрат споживача від цін на благо і необхідної (мінімальної) величини корисності або обсягу благ із заданою корисністю. Є грошовою оцінкою гіксового попиту.

Формальне визначення

[ред. | ред. код]

Двоїста задача споживача полягає у виборі такого набору благ , щоб його корисність була не меншою від заданої корисності (корисності заданого набору ), а сукупні витрати були мінімальними ( — вектор цін на блага). Тобто

Розв'язок цієї задачі —  — попит Гікса.

Функцією витрат називають залежність витрат на придбання набору від і , тобто:

Оскільки розв'язок двоїстої задачі споживача досягається на межі допустимої множини, тобто , то іноді як аргумент функції витрат використовують не значення корисності , а споживчий набір , корисність якого дорівнює , тобто:

Властивості

[ред. | ред. код]

За деяких слабких припущень (неокласичні неперервні переваги споживача) функція витрат є неперервною функцією і за вектором  — увігнутою (опуклою вгору), однорідною першого степеня і не спадною функцією. Крім того, можна показати, що, якщо набір «не гірший» від набору у сенсі нестрогого відношення переваги, то .

Попит Гікса дорівнює частковіій похідній функції витрат за цінами (лема Шепарда).

Див. також

[ред. | ред. код]