Шиншила короткохвоста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шиншила короткохвоста

Біологічна класифікація
Посилання
Вікісховище: Chinchilla brevicaudata
EOL: 326923
ITIS: 825300
МСОП: 4651
NCBI: 10152

Короткохвоста шиншила (лат. Chinchilla chinchilla[1], раніше відома як лат. Chinchilla brevicaudata), також звана болівійської, перуанської або королівської шиншилою — вид гризунів родини шиншилових, що знаходиться під загрозою зникнення. Природний ареал — Чилійсько-Аргентинські Анди, Перу і Болівія. Цінне хутро гризунів стало причиною сильного зменшення їх чисельності.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина тіла шиншили складає 30-38 см, вага близько 500-800 р. Сильні задні лапи довші від передніх, завдяки їм шиншили можуть лазити і стрибати. Порівняно з довгохвостими шиншилами, у короткохвостого шия і плечі товстіші, а хвіст коротший[2].

Розповсюдження[ред. | ред. код]

У дикій природі шиншили ховаються під каменями або викопують нори у землі. Більшість шиншил живе в холодному кліматі, до якого вони добре пристосовані завдяки щільному хутру. В основному живляться рослинністю. Шиншили відносяться до соціальних тварин, вони живуть колоніями або стадами. Як правило, народжують 1-2 дитинчати.

Розведення[ред. | ред. код]

Шиншил часто розводять в неволі через їхнє хутро, яке має великий попит у хутряній промисловості. Комерційне полювання на шиншил почалася в 1829 році і збільшувалася з кожним роком, досягаючи збуту близько півмільйона шкурок на рік, у зв'язку зі зростаючим у Сполучених Штатах і Європі попитом на хутра і шкіру. Безперервне масштабне полювання припинилося лише до 1917 року, коли шиншили опинилися на межі зникнення[3]. Закон про заборону полювання на шиншил набув чинності в 1929 році, але фактично не виконувався до 1983 року. Останній раз куцохвоста шиншила помічена в дикій природі в 1953 році[3].

Збереження виду[ред. | ред. код]

Через загрозу зникнення короткохвостих шиншил в 1890-х рр. у Чилі приймалися різні заходи по збереженню виду. Однак ці заходи мали нерегулярний характер. Договір, підписаний в 1910 році між Чилі, Болівією, Аргентиною і Перу, став першим міжнародним кроком у забороні на полювання і продаж шиншил. На жаль, це призвело до значного зростання цін на шиншил, наслідком чого стало ще більше їх винищення. Ситуація залишалася незмінною до появи першого закону про захист шиншил в Чилі в 1929 році. На сьогоднішній день куцохвості і довгохвості шиншили занесені в список зникаючих тварин у Чилі, а також зараховані до категорії видів на межі вицвітання Міжнародним союзом охорони природи[4]. Полювання на шиншил в дикій природі скоротилося завдяки їх успішного розведення в неволі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Woods, C. A. and Kilpatrick, C. W. (2005). Infraorder Hystricognathi. In: D. E. Wilson and D. M. Reeder (eds), Mammal Species of the World, pp. 1538-1599. The Johns Hopkins University Press, Baltimore, MD, USA.
  2. Animal-World. (2007) http://animal-world.com/encyclo/critters/chinchilla/chinchilla.php [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]. accessed on April 24, 2007.
  3. а б Jiménez, Jamie E. (1995) The Extirpation and Current Status of the Wild Chinchillas Chinchilla langigera and C. brevicaudata. Gainesville, FL. PDF [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.]
  4. Jiménez, J. E. 1995. Conservation of the last wild chinchilla (Chinchilla lanigera) archipelago: a metapopulation approach. Vida Silvestre Neotropical 4:89-97.