Штокманівське газоконденсатне родовище
| Штокманівське газоконденсатне родовище | ||||
| Назва на честь (епонім): |
| |||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
73°0′26.000000099192″ пн. ш. 44°0′19.000000100793″ сх. д. / 73.00722° пн. ш. 44.00528° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Регіон | Баренцове море | |||
| Тип | газове родовище і газоконденсатне родовище | |||
  Штокманівське газоконденсатне родовище Штокманівське газоконденсатне родовище (Росія) | ||||
 | ||||
 Штокманівське газоконденсатне родовище у Вікісховищі | ||||
Штокманівське газоконденсатне родовище — одне з родовищ природного газу в російському секторі Баренцова моря, приблизно за 600 км на північний схід від Мурманська в районі з глибинами моря 320—340 м. За російською класифікацією належить до унікальних, за міжнародною — до супергігантських.
Штокманівська структура виявлена у 1981 внаслідок геофізичних досліджень, проведених з судна «Професор Штокман» спеціалістами тресту «Севморнефтегеофизика». Існування родовища підтвердила пробурена у 1988 перша розвідувальна свердловина завглибшки 3153 м нижче рівня морського дна.[1]
Враховуючи знаходження родовища в районі із значними глибинами та надзвичайно суворими природними умовами, що потребуватиме відповідних технологій та капіталовкладень, у 2008 було створене спільне підприємство «Газпрому» та іноземних нафтогазових лідерів норвезькою Statoil (24 %) та французькою Total (25 %) – оператор Shtokman Development. Угодою передбачались доволі стислі строки для прийняття рішень по проєкту — не пізніше 2012. Втім, на практиці реалізація цього гігантського задуму йшла доволі повільно, оскільки в учасників не було достатньої впевненості в довготривалому прогнозі щодо необхідної для окупності проєкту ціни на продукцію. При цьому на початку 2000-х років у США, які планувались як один з головних ринків для зрідженого природного газу, виробленого при розробці Штокманівського родовища, розпочалась «сланцева революція». Завдяки останній США не тільки вибули з числа перспективних ринків, але й розпочали розгортання масштабних власних потужностей з експорту ЗПГ. В таких умовах реалізація Штокманівського проєкту не розпочалась у встановлені первісною угодою строки, після чого у 2012 та 2015 Statoil і Total передали «Газпрому» свої частки в спільному підприємстві, відобразивши у звітності збитки у розмірі 335 та 350 млн. $.[2] На початку 2013 «Газпром» оголосив тендер на проєктні роботи щодо спорудження заводу з виробництва ЗПГ на узбережжі губи Орловка в Мурманській області. Останній повинен був виробляти із газу Штокманівського родовища продукцію в еквіваленті 40 млрд м³/рік, крім того, близько 2,3 млрд м³/рік планувалось направити на потреби самої області. Проте у тому ж році тендер скасували як передчасний, оскільки за оптимістичними оцінками реалізація Штокманівського проєкту повинна була розпочатись не раніше 2019.[3]
Продуктивні пласти залягають на рівні 1500—2500 м у відкладеннях середньої юри. За типом поклади належать до пластово-сводових. Товщина двох основних продуктивних пластів 74 та 78 м, при цьому родовище займає велику площу — близько 1400 км².[4] Запаси за російською класифікаційною системою за категоріями С1+С2 становлять 3,9 трлн м³ газу та 56 млн.т конденсату. Це давало підстави складати плани розробки, за якими почавши з рівня у 24 млрд м³/рік видобуток був би доведений до понад 71 млрд м³/рік, або більш ніж 10 % від загальноросійського видобутку на початку ХХІ ст. Ліцензію на розробку такого об'єкта видали державній компанії «Газпром».[5]
- ↑ Штокмановское газоконденсатное месторождение. www.shtokman.ru. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Total вернет «Газпрому» 25% в Штокмановском месторождении (Російською) . 23 червня 2015. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ «Газпром» закупорил «Штокман». Газета.Ru (Російською) . Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Газоконденсатные месторождения -Штокмановское газоконденсатное месторождение. www.trubagaz.ru (Російською) . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Штокмановское месторождение. www.gazprom.ru. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.