Юргевич Владислав Норбертович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Норбертович Юргевич
Юргевич Владислав Норбертович
Юргевич Владислав Норбертович
Юргевич Владислав Норбертович
Народився26 листопада 1818(1818-11-26)
Вільнюс, Російська імперія
Помер23 листопада 1898(1898-11-23) (79 років)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
КраїнаРосійська імперія
Діяльністьписьменник
Alma materГоловний педагогічний інститут,
Лейпцизький університет
Галузьархеологія, філологія
ЗакладХарківський університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор наук
Науковий керівникГотфрід Герман
ЧленствоОдеське товариство історії і старожитностей

Владислав Норбертович Юргевич (*26 листопада[1][2] 1818 р. — †23 листопада 1898 р.[3]) — археолог, філолог, археограф, еллініст і латиніст, викладач, науковий письменник[4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині секретаря ради Віленського університету Норберта Юргевича[2].

Середню освіту він здобув у Віленському і Ковенському училищах[2].

У 1832 р. він вступив на історико-філологічне відділення Головного педагогічного інституту[ru] в Санкт-Петербурзі, яке закінчив в 1841 р. із золотою медаллю[2]. Чим отримав право на стажування: Впродовж двох років удосконалював свої знання в Лейпцизькому університеті під керівництвом свого наукового куратора Готфріда Германа.

Викладач Харківського університету (з 1845), де після захисту магістерської дисертації: «лат. De mundiciis veterum Graecorum et Romanorum» (1847) одержав звання ад'юнкт-професора грецької і римської словесності.

Переїзд до Одеси в 1858 р. пов'язаний з його призначенням на посаду професора римської словесності Рішельєвського ліцею. В 1865 р. перейшов у Імператорського Новоросійського університету, де через рік представив дисертацію на здобуття ступеня доктора римської словесності «лат. De Jovis Lycaei natura cognominisque huius ratione». Читав лекції з давньоримської літератури, історії державних і релігійних установ Стародавнього Рима, був деканом історико-філологічного факультету Імператорського Новоросійського університету (1868–1871), професора — до 1877 р.; у 1883—1887 рр. він знову там читав лекції[5].

Він брав активну участь в роботі Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей, куди вступив у 1858 р.. Став його дійсним членом у 1859 р., там виконував обов'язки помічника секретаря у 1865—1866 рр., з 1869 р. входив до складу їх видавничого комітету, був обраний на секретаря в 1875 р., став віце-президентом у 1883—1898 рр., до 1895 р. був зберігачем музею цього товариства[5]. Свої дослідження він сконцентрував на історії генуезьких колоній, грецькій епіграфіці, етнологічних питаннях. Збирання і копіювання генуезьких написів і монет розпочав після подорожей до Криму, де оглядав генуезькі споруди у Судаку, Феодосії і Балаклаві (1861 р., 1873 р.), а також після відвідування Ольвії (1865), де зосередився на епіграфічному матеріалі.

Праці вченого постійно з'являлися на сторінках «Записок» ОТІС. Він публікував нові і старі написи, скопійовані під час відвідання Криму, забезпечуючи їх докладними історичними коментарями; видав латинською і російською мовами «Статут для генуезьких колоній в Чорному морі 1449 р.» (1863 р.), після чого здобув популярність за кордоном. Збільшив коло своїх епіграфічних досліджень, поширюючи їх і на написи на аморфних ручках. Оприлюднив дослідження про генуезькі монети (1869 р.), яке є історією генуезької колонізації, і, зокрема, монетної справи Кафи. 1884 брав активну участь в підготовці і проведенні VI археологічного з'їзду, який проходив в Одесі, де виступив з доповіддю «Зауваження про деякі місцевості Новоросійського краю, що заслуговують археологічного дослідження». За 40 років життя в Одесі опублікував понад 50 статей і досліджень, в яких намагався охопити всю історію ОТІС.

Простежив долі величезних колекцій стародавніх монет, значна частина яких стосувалась грецьких міст-колоній Північного Причорномор'я. Заслуга вченого полягала в тому, що, займаючись в Криму генуезькими старожитностями, він тим самим підштовхнув багато дослідників до вивчення історії генуезької колонізації. Спирався у своїх дослідженнях і на музейні зібрання. Цьому сприяло його завідування музеєм ОТІС (1883—1893 рр.), і як результат — підготовка трьох видань путівника по музею (1886—1892 рр.).

Праці

[ред. | ред. код]
  • (рос.)Генуэзские надписи в Крыму // ЗООИД. 1863. — Т. 5;
  • (рос.)Три отрывка Ольвийских надписей // ЗООИД. 1863. — Т. 5;
  • (рос.)Устав для Генуэзских колоний в Черном море, изданный в Генуе в 1449 г. // ЗООИД. 1863. — Т. 5;
  • (рос.)О именах иностранных на надписях Ольвии, Боспора и др. греческих городов северного прибрежья Понта Евксинского // ЗООИД. 1872. — Т. 8;
  • (рос.)О монетах Генуэзских, находимых в России // ЗООИД. 1872. — Т. 8;
  • (рос.)Эллинские и латинские надписи, найденные в Херсонесе // ЗООИД. 1879. — Т. 11;
  • (рос.)Надписи на ручках древних греческих амфор из новой коллекции действ. чл. Общества И. И. Куриса и шести принадлежащих Одесскому обществу истории и древностей // ЗООИД. 1879. — Т. 11;
  • (рос.)Псифисм древнего города Херсонеса о назначении почестей и наград Диофанту, полководцу Мифрадата-Евпатора, за покорение Крыма и освобождение херсонесцев от владычества скифов // ЗООИД. 1881. — Т. 12;
  • (рос.)Древние греческие надписи, найденные в Керчи, Анапе и Херсонесе в 1880 г. // ЗООИД. 1881. — Т. 12;
  • (рос.)Древнегреческая надпись, найденная в Херсонесе в 1881 г. // ЗООИД. 1883. — Т. 13;
  • (рос.)Открытая в селе Чобручи греческая надпись города Тиры // ЗООИД. 1883. — Т. 13;
  • (рос.)Краткий указатель музея императорского Одесского общества истории и древностей.- Одесса, 1887;
  • (рос.)Две печати, найденные в Византийском Херсоне в 1884 году // ЗООИД. 1886. — Т. 14;
  • (рос.)Об археологических разысканиях и открытиях в Южной России, предшествовавших учреждению Одесского общества истории и древностей // ЗООИД. 1886. — Т. 14;
  • (рос.)Краткий очерк деятельности императорского Одесского общества истории и древностей // ЗООИД. 1886. — Т. 14;
  • (рос.)Монеты города Тиры, хранящиеся в музее императорского Одесского общества истории и древностей // ЗООИД. 1889. — Т. 15;
  • (рос.)Амфорные ручки, собранные в окрестностях Херсонеса по побережью бухт Песочной, Круглой, Камышевой и Стрелецкой в 1886—1887 году // ЗООИД. 1889. — Т. 15;
  • (рос.)Черновой проект завещания, найденный в бумагах бывшего вице-президента Общества Н. Н. Мурзакевича // ЗООИД. 1889. — Т. 15;
  • (рос.)Исторический очерк пятидесятилетию императорского Одесского общества истории и древностей. 1839—1889. — Одесса, 1889.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кочубинский А. А., У гроба, пред университетом. Речь заслуженного профессора А. А. Кочубинского // ЗООИД. 1900 г. Т. 22. — С. 2. (рос.)
  2. ↑ а б в г Шаманаев А. В., Вклад В. Н. Юргевича в изучение и сохранение памятников Крыма, г. Екатеринбург — С.410 (рос.)
  3. ↑ Записки Императорскаго Одесскаго общества исторіи и древностей, Том 22. Изд-е Общества, 1900 г. — С.93. (рос.)
  4. ↑ Владислав Норбертович Юргевич, сайт «Ридли.ру» (рос.)
  5. ↑ а б Шаманаев А. В., Вклад В. Н. Юргевича в изучение и сохранение памятников Крыма, г. Екатеринбург — С.411 (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мартиненко А. І., Охотніков С. Б., Юргевич Владислав Норбертович // ПОНУ. — Одеса, 2000. — Т. 4. — С. 410—412;
  • Хмарський В. М., Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей. — Одеса, 2002. — 400 с.
  • Юргевич, Владислав Норбертович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Маркевич А. И., 25-летие императорского Новороссийского университета. — Одесса, 1890. — С. 287—292; (рос.)
  • Памяти вице-президента императорского Одесского общества истории и древностей Владислава Норбертовича Юргевича // ЗООИД. 1900. — Т. 22. — С. 1-22; (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юргевич_Владислав_Норбертович&oldid=40739367