Вольдемар Фогт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вилучено вміст Додано вміст
Shmurak (обговорення | внесок)
Створена сторінка: {{науковець}} '''Вольдемар Фогт (Фохт)''' ({{lang-de|Woldemar Voigt}} [{{IPA|ˈvɔldəmar ˈfoːkt}}]) — німецький ф...
(Немає відмінностей)

Версія за 14:43, 2 листопада 2017

Вольдемар Фогт
нім. Woldemar Voigt
Народився 2 вересня 1850(1850-09-02)[1][2][…]
Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецький союз
Помер 13 грудня 1919(1919-12-13)[1][2][…] (69 років)
Геттінген, Веймарська республіка, Німецька імперія
Країна  Німеччина
Діяльність фізик, викладач університету, кристалограф
Alma mater Кенігсберзький університет
Лейпцизький університет
Галузь фізика
Заклад Геттінгенський університет
Науковий керівник Франц Ернст Нойман[4]
Відомі учні Герман Мінковський
Karl Körnerd[5]
Paul Druded
Ludwig Carl Geigerd
Аспіранти, докторанти Paul Druded[6]
Ralph Smith Minord[7]
Alfred Robbd[5]
Fritz Schmidtd[5]
Burton Evans Moored[5]
August Wiegrefed[5]
Jan Norbert Krood[5]
Членство Лондонське королівське товариство
Прусська академія наук
Леопольдина
Баварська академія наук
Геттінгенська академія наук
Національна академія дей-Лінчей
Данська королівська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Q1303845?
Війна французько-прусська війна
Брати, сестри Elisabeth Böttcherd
Нагороди

CMNS: Вольдемар Фогт у Вікісховищі

Вольдемар Фогт (Фохт) (нім. Woldemar Voigt [ˈvɔldəmar ˈfoːkt]) — німецький фізик-теоретик, з 1900 року член-кореспондент Берлінської академії наук [2].

Народився 2 вересня 1850 року в Лейпцигу, помер 13 грудня 1919 року в Геттінгені. Навчався в університеті Кенігсберга у Франца Ернста Неймана. Закінчивши навчання в 1874 році, продовжив працювати в альма-матері до 1883 року, після чого переїхав до міста Геттінген, в університеті якого пропрацював до 1914 року.

Основні праці присвячені фізиці кристалів, магнітооптиці, теорії пружності, термодинаміці, механіці, кінетичній теорії газів. У 1898 році Фогтом був відкритий названий його ім'ям ефект. У 1899 році зацікавився впливом електричного поля на речовину, намагався дати класичне пояснення ефекту Зеемана. У 1899—1900 роках створив теорію магнітооптичних явищ (теорія Лоренца — Фогта) У 1895-96 роках Фогтом була написана двотомна праця «Теоретична фізика», а основна робота «Lehrbuch der Kristallphysik» (підручник з фізики кристалів) вперше була опублікована в 1910 році. Іменем Фойгта також названі функція зі спеціальним профілем і форма запису симетричного тензора.

Література

  • Miller, Arthur I. (1981), Albert Einstein’s special theory of relativity. Emergence (1905) and early interpretation (1905–1911), Reading: Addison–Wesley, ISBN 0-201-04679-2
  • Pais, Abraham (1982), Subtle is the Lord: The Science and the Life of Albert Einstein, New York: Oxford University Press, ISBN 0-19-520438-7
  • Voigt, Woldemar (1966), Lehrbuch der Kristallphysik (mit Ausschluß der Kristalloptik), Stuttgart — New York: B.G. Teubner Verlagsgesellschaft — Johnson Reprint Corporation, ISBN 978-3-663-15884-4
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б KNAW Past Members
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. http://texts.cdlib.org/view?docId=hb0b69n6g4;NAAN=13030&doc.view=frames&chunk.id=div00016&toc.depth=1&toc.id=&brand=calisphere