Механіка
Механіка (рос. механика, англ. mechanics, нім. Mechanik f) (гр. mechanike, mechane - знаряддя, споруда) в загальному розумінні – наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Належить до природничих наук.
Механіку поділяють на загальну механіку, механіку суцільних середовищ і прикладну механіку. В кожному з цих розділів розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, теоретичну механіку тощо. Основу механіки суцільних середовищ становить гідроаеромеханіка, газова динаміка, механіка деформівного твердого тіла. До прикладної механіки відносять механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку, опір матеріалів та ін.
Засновником механіки є Ґ.Ґалілей. Основні закони динаміки встановив Ісаак Ньютон. Значний внесок у розвиток механіки зробили українські вчені О.М.Динник, Д.О.Граве, Г.М. Савін, А.Д. Коваленко, Микола Кільчевський та ін. Питання механіки розробляють в інститутах НАН України, на кафедрах ряду вузів країни.
[ред.] Механічні дисципліни
- Біомеханіка - наука про механічні властивості біологічних структур.
- Класична механіка (механіка Ньютона)
- Динаміка -- вивчення руху об'єктів під впливом сил
- Кінематика -- вивчення руху об'єктів без врахування сил
- Статика -- вивчення умов рівноваги фізичних тіл
- Механіка Гамільтона та Лагранжа -- формалізми класичної механіки
- Теоретична механіка
- Механіка суцільних середовищ
- Прикладна механіка
- Квантова механіка
- Статистична механіка
- Релятивістська механіка
- Акустика
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Федорченко А.М. Теоретична механіка. — Київ : Вища школа, 1975., 516 с.
