Механіка
Механіка (від грец. Μηχανική, mechane — знаряддя, споруда) — в загальному розумінні наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Належить до природничих наук.
Механіку поділяють на загальну механіку, механіку суцільних середовищ і прикладну механіку. В кожному з цих розділів розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, теоретичну механіку тощо. Основу механіки суцільних середовищ становить гідроаеромеханіка, газова динаміка, механіка деформівного твердого тіла. До прикладної механіки відносять механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку, опір матеріалів та ін.
Засновником механіки вважається Галілео Галілей. Основні закони динаміки встановив Ісаак Ньютон. Значний внесок у розвиток механіки зробили українські вчені О. М. Динник, Д. О. Граве, Г. М. Савін, А. Д. Коваленко, Микола Кільчевський та ін. Питання механіки розробляють в інститутах НАН України, на кафедрах ряду вузів країни.
Механічні дисципліни[ред.]
- Біомеханіка — наука про механічні властивості біологічних структур.
- Класична механіка (механіка Ньютона)
- Динаміка — вивчення руху об'єктів під впливом сил
- Кінематика — вивчення руху об'єктів без врахування сил
- Статика — вивчення умов рівноваги фізичних тіл
- Механіка Гамільтона та Лагранжа — формалізми класичної механіки
- Теоретична механіка
- Механіка суцільних середовищ
- Прикладна механіка
- Квантова механіка
- Статистична механіка
- Релятивістська механіка
- Акустика
Література[ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа., 516 с.
