Лейпцизький університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лейпцизький університет
Uni Leipzig
Uni Leipzig - Siegel.png
Оригінальна назва нім. Universität zu Leipzig
Назва латиною Alma mater Lipsiensis
Заснований 2 грудня 1409
Студентів 28,125 (зима 2011/12)[1]
Співробітників 3,246 (2010)[1]
Адреса Лейпциг
Висотний корпус Лейпцизького університету
Будівля хімічного факультету університету

Лейпцизький університет (нім. Universität Leipzig; лат. Alma mater lipsiensis) — другий за часом заснування університет на території сучасної Німеччини після Гейдельберзького університету. Кельнський університет, Ерфуртський університет та Вюрцбурзький університет, які були засновані раніше Лейпцизького, на деякий час переривали свою діяльність і потім відкривалися знову.

У зимовий семестр 2007—2008 навчального року в університеті навчалося 26 978 студентів. Штат співробітників університету становить 8579 чоловік. Лейпцизький університет — найбільший вищий навчальний заклад міста.

Університет входить до асоціації університетів Європи Утрехтська мережа та до німецького об'єднання German U15.

Історія[ред.ред. код]

В 1409 році в результаті заворушень в Карловому університеті Праги, викликаних гуситським рухом, приблизно тисяча німецьких викладачів і студентів перебралися в Лейпциг, який тоді що був торговим центром мейсенського маркграфства, і відновили там роботу «артистичного» факультету. Місто відразу надало факультетові будівлю на вулиці «Петерсштрассе». Правителі Фрідріх I Войовничий та Вільгельм II Багатий виділили на утримання університету 500 гульденів на рік і кошти на дві навчальних будівлі. 2 грудня 1409 року теолог Йоганнес Отто фон Мюнстерберг, обраний ректором університету, зачитав його статут. У 1415 році було засновано медичний, а в 1446 році — юридичний факультети. В університеті було 4 земляцтва: саксонське, мейссенське, арагонське (пізніше баварське) і польське. Університет мав власні прибутки із земель, подарованих курфюрстами. У кінці XIX століття окрім земель університет мав ще близько 50 ділянок у місті загальною вартістю 18,5 млн марок.

У період існування НДР Лейпцизький університет носив ім'я Карла Маркса.

У 1991 році було відновлено первинну назву університету Alma mater lipsiensis. У 2003 році плани перебудови університетських корпусів у центрі міста викликали бурхливі дискусії. Протести спричинили проведення повторного конкурсу. І в 2005 році розпочалися будівельні роботи. У 2009 році університет відзначив своє 600-річчя проведенням більше 300 наукових заходів та виставок. [2]

Факультети[ред.ред. код]

Анатомічний зал факультету медицини

спочатку університет мав чотири факультети: гуманітарних наук, теології, медицини і права. Сьогодні до складу університету входять такі 14 факультетів:

До університету належать такі інститути:

  • Інститут імені Гердера
  • Східно-Азіатський інститут Лейпцизького університету
  • Інститут релігійних досліджень Лейпцизького університету
  • Інститут класичної археології Лейпцизького університету
  • Інститут міжнародного права, європейського права та міжнародного публічного права (InVEA)

Бібліотека Альбертіна[ред.ред. код]

Бібліотека університету «Альбертіна» була заснована в 1543 році. В XIX столітті бібліотека мала 438 000 томів і 4 000 рукописів. Зараз фонди бібліотеки становлять 5 000 000 томів та 7 700 передплачених періодичних видань.

Викладачі університету[ред.ред. код]

Серед викладачів Лейпцизького університету багато відомих імен:

Знамениті студенти[ред.ред. код]

Ангела Меркель на церемонії присвоєння їй звання почесного доктора наук Лейпцизького університету

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Universität Leipzig (Hrsg.) (2010):’‘Geschichte der Universität Leipzig 1409—2009.’‘5 Bände. Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, ISBN 978-3-86583-310-5
  • Jens Blecher/Gerald Wiemers (2006):’‘Die Universität Leipzig 1943—1992.’‘Erfurt: Sutton Verlag, ISBN 978-3-89702-954-5
  • Jens Blecher/Gerald Wiemers (1998):’‘Studentischer Widerstand an der Universität Leipzig. 1945—1955.’‘Beucha: Sax-Verlag, ISBN 978-3-930076-50-5.
  • Birk Engmann (2008):’‘Der große Wurf. Vom schwierigen Weg zur neuen Leipziger Universität.’‘Beucha: Sax-Verlag, ISBN 978-3-86729-022-7
  • Konrad Krause (2003):’‘Alma mater Lipsiensis. Geschichte der Universität Leipzig von 1409 bis zur Gegenwart.’‘Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, ISBN 3-936522-65-0
  • Ulrich von Hehl (Hrsg.) (2005):’‘Sachsens Landesuniversität in Monarchie, Republik und Diktatur. Beiträge zur Geschichte der Universität Leipzig vom Kaiserreich bis zur Auflösung des Landes Sachsen 1952.’‘Leipzig: Evang. Verl.- Anst. (= Beiträge zur Leipziger Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte. Bd. 3), ISBN 3-374-02282-0
  • Katrin Löffler (Hrsg.) (2009):’‘Als Studiosus in Pleiß-Athen.’‘Autobiographische Erinnerungen von Leipziger Studenten des 18. Jahrhunderts. Leipzig: Lehmstedt, ISBN 978-3-937146-68-3
  • Eberhard Schulze (2006):’‘Die Agrarwissenschaften an der Universität Leipzig 1740 — 1945. Beiträge zur Leipziger Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte, Reihe B, Bd. 10, Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt, ISBN 978-3-374-02389-9
  • Eberhard Schulze (2008):’‘Die Agrarwissenschaften an der Universität Leipzig 1945/46 — 1996. Leipzig. Leipziger Ökonomische Societät e. V., ISBN 978-3-00-023989-2

Посилання[ред.ред. код]