Накопичення енергії в мережі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 254: Рядок 254:


Для зберігання водню може використовуватись мережа розподілу природного газу. До переходу на природний газ німецькі газові мережі використовували [[світильний газ]], який здебільшого складався з водню. Ємність сховища німецької мережі природного газу становить понад 200 000&nbsp;ГВт·год, чого вистачає на кілька місяців потреби в енергії. Для порівняння, потужність усіх німецьких гідроакумулюючих електростанцій становить лише близько 40&nbsp;ГВт·год. Транспортування енергії через газову мережу здійснюється зі значно меншими втратами (<0,1%), ніж в електромережі (8%). Використання існуючих трубопроводів природного газу для отримання водню вивчав NaturalHy.<ref>{{cite web|url=http://www.naturalhy.net/docs/Naturalhy_Brochure.pdf|title=Preparing for the Hydrogen Economy by Using the Existing Natural Gas System as a Catalyst|publisher=Naturalhy|date=October 2009|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20120118102741/http://www.naturalhy.net/docs/Naturalhy_Brochure.pdf|archive-date=18 January 2012}}</ref>
Для зберігання водню може використовуватись мережа розподілу природного газу. До переходу на природний газ німецькі газові мережі використовували [[світильний газ]], який здебільшого складався з водню. Ємність сховища німецької мережі природного газу становить понад 200 000&nbsp;ГВт·год, чого вистачає на кілька місяців потреби в енергії. Для порівняння, потужність усіх німецьких гідроакумулюючих електростанцій становить лише близько 40&nbsp;ГВт·год. Транспортування енергії через газову мережу здійснюється зі значно меншими втратами (<0,1%), ніж в електромережі (8%). Використання існуючих трубопроводів природного газу для отримання водню вивчав NaturalHy.<ref>{{cite web|url=http://www.naturalhy.net/docs/Naturalhy_Brochure.pdf|title=Preparing for the Hydrogen Economy by Using the Existing Natural Gas System as a Catalyst|publisher=Naturalhy|date=October 2009|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20120118102741/http://www.naturalhy.net/docs/Naturalhy_Brochure.pdf|archive-date=18 January 2012}}</ref>

==== Концепція перетворення енергії в аміак ====
Концепція перетворення енергії у [[аміак]] пропонує безвуглецевий шлях зберігання енергії з різноманітною палітрою застосування. У часи, коли є надлишок {{Не перекладено|низьковуглецева енергетика|низьковуглецевої енергії|en|Low-carbon power}}, його можна використовувати для створення аміачного палива. Аміак можна отримати шляхом розщеплення води на водень і кисень за допомогою електрики, потім використовуються висока температура і тиск, щоб з’єднати азот повітря з воднем для утворення аміаку. Як рідина він подібний до [[Пропан|пропану]], на відміну від чистого водню, який важко зберігати у вигляді газу під тиском або кріогенно зріджувати та зберігати при -253&nbsp;°C.

Як і природний газ, накопичений аміак можна використовувати як паливо для транспортування та виробництва електроенергії або використовувати в паливних елементах.<ref>{{cite journal|last1=Lan|first1=Rong|last2=Tao|first2=Shanwen|date=5 May 2018|title=Ammonia as a Suitable Fuel for Fuel Cells|journal=Frontiers in Energy Research|volume=2|doi=10.3389/fenrg.2014.00035|doi-access=free}}</ref> Стандартний резервуар рідкого аміаку об’ємом 60 000 м³ містить близько 211&nbsp;ГВт-год енергії, що еквівалентно річному виробництву приблизно 30 вітрових турбін. Аміак можна спалювати чисто: виділяється вода та азот, але немає CO<sub>2</sub> і мало або зовсім немає оксидів азоту. Аміак має різноманітне використання, крім того, що він є енергоносієм, він є основою для виробництва багатьох хімічних речовин, найпоширенішим є використання в якості добрив.<ref>{{cite web|last1=Service|first1=Robert F.|date=2018-07-12|title=Ammonia—a renewable fuel made from sun, air, and water—could power the globe without carbon|url=https://www.sciencemag.org/news/2018/07/ammonia-renewable-fuel-made-sun-air-and-water-could-power-globe-without-carbon|access-date=2021-04-15|website=Science {{!}} AAAS|language=en}}</ref> З огляду на таку гнучкість використання та враховуючи, що інфраструктура для безпечного транспортування, розподілу та використання аміаку вже створена, це робить аміак хорошим кандидатом на те, щоб стати великомасштабним невуглецевим енергоносієм майбутнього.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 21:02, 9 грудня 2021

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Alessot (внесок, журнали) о 21:02 UTC (1301171 хвилину тому).
Спрощене зображення електричної мережі з накопичувачем енергії
Спрощене зображення потоку енергії в мережі з ідеалізованим накопиченням енергії та без неї протягом одного дня

Накопичення енергії в мережі (також зване великомасштабне зберігання енергії) – це сукупність методів, що використовуються для зберігання енергії у великому масштабі в межах електричної мережі. Електрична енергія зберігається в той час, коли електроенергії є багато і вона недорога (особливо з переривчастих джерел●, таких як відновлювана електроенергія з вітру, припливів[en] і сонячна енергія), або коли попит низький, а потім повертається в мережу, коли попит високий, а ціни на електроенергію, як правило, вищі.

Станом на 2020 найбільшою формою накопичення енергії в мережі є гідроенергетика, як із звичайними гідроелектростанціями, так і з ГАЕС.

Розвиток у сфері батарей дозволив комерційно життєздатним проектам зберігати енергію під час пікового виробництва та випускати під час пікового попиту, а також використовувати її, коли виробництво несподівано падає, що дає час для того, щоб ресурси, що повільніше реагують, були включені у мережу.

Існують дві альтернативи зберігання в мережі – це використання маневрових електростанцій для заповнення пробілів у постачанні та керування попитом[en] для перенесення навантаження на інший час.

Переваги

У будь-якій електричній мережі виробництву електроенергії повинне відповідати споживанню, хоча обидва різко змінюються з часом. Будь-яка комбінація накопичення енергії та реагування на попит має такі переваги:

  • електростанції на основі палива (тобто вугілля, нафта, газ, атомні електростанції) можна більш ефективно та легко експлуатувати при постійному рівні виробництва;
  • електроенергію, вироблену переривчастими джерелами, можна зберігати та використовувати пізніше, тоді як в іншому випадку її потрібно було б передавати для продажу в іншому місці або вимкнути;
  • пікова потужність генерування або передачі може бути зменшена за рахунок загального потенціалу всіх накопичувачів плюс відкладені навантаження (див. керування попитом[en] ), що дозволить заощадити на потужності мережі;
  • більш стабільне ціноутворення – вартість зберігання або керування попитом включено в ціноутворення, тому є менше коливань у тарифах на електроенергію, які стягуються з споживачів, або, як альтернатива (якщо тарифи зберігаються на стабільному законодавчому рівні), менше втрат для комунальних підприємств від високих пікових оптових тарифів на електроенергію, коли піковий попит повинен бути задоволений за рахунок імпортованої електроенергії;
  • готовність до надзвичайних ситуацій – життєво важливі потреби можна надійно задовольнити навіть без передачі чи генерації, а неосновні потреби може бути відкладено.

Енергія, отримана від сонячних, припливних і вітрових джерел, сама по собі змінюється – кількість виробленої електроенергії залежить від часу доби, фази місяця, сезону та випадкових факторів, таких як погода. Таким чином, відновлювані джерела енергії за відсутності сховищ створюють особливі проблеми для електричних комунальних підприємств. Хоча підключення багатьох окремих джерел вітру може зменшити загальну мінливість, сонячна батарея гарантовано недоступна вночі, а потужність припливів змінюється разом із місяцем, тому слабкі припливи відбуваються чотири рази на день.

У літній пік споживання, як правило, більше сонячної енергії може бути спожито і відповідати попиту. У зимовий пік споживання, вітер в меншій мірі корелює з потребою в опаленні і може бути використаний для задоволення цього попиту. Залежно від цих факторів, понад 20–40% загального виробництва - це підключені до мережі переривчасті джерела, такі як сонячна енергія і енергія вітру, як правило, вимагають інвестицій в мережу взаємозв'язків, накопичення електроенергії в мережі або керування попитом. У електромережі без накопичення енергії виробництво енергії з в палива (вугілля, біомаса, природний газ, ядерна), має бути збільшено і зменшено, щоб відповідати зростанням і падінням виробництва електроенергії з переривчастих джерел (див. електростанції, що слідують за навантаженням[en]). У той час як гідроелектростанції та електростанції на природному газу можуть швидко збільшити або зменшити виробництво, щоб слідувати вітру, вугільні та атомні електростанції потребують значного часу, щоб реагувати на навантаження. Таким чином, комунальні підприємства з меншою кількістю природного газу або гідроелектростанції більше залежать від управління попитом, з’єднання мереж або дорогих насосних сховищ. Французька консалтингова компанія Yole Développement оцінює ринок «стаціонарних сховищ» до 2023 року вартістю 13,5 мільярдів доларів у порівнянні з менш ніж 1 мільярдом доларів у 2015 році.[1]

Управління на стороні попиту та зберігання енергії в мережі

Зміст одиниць і масштабу виробництва та споживання електричної енергії

Сторона попиту також може зберігати електроенергію з мережі, наприклад, заряджання електромобіля з акумулятором[en] зберігає енергію для транспортного засобу, а акумулятори тепла, теплові акумулятори централізованого опалення або льодосховище[en]забезпечують збереження тепла для будівель.[2] Наразі ці сховища служать лише для перенесення споживання на непіковий час доби, електроенергія не повертається в мережу.

Потреба в мережевому сховищі для забезпечення пікової потужності зменшується за рахунок попиту з ціноутворенням, що залежить від часу[en] , що є однією з переваг розумних лічильників. На рівні домогосподарств споживачі можуть вибирати менш дорогі непікові часи для прання та сушіння білизни, використання посудомийних машин, прийняття душу та приготування їжі. Крім того, комерційні та промислові користувачі скористаються перевагами заощадження, відкладаючи деякі процеси на непіковий час.

Регіональний вплив непередбачуваної роботи вітроенергетики створив нову потребу в інтерактивній реакції на попит[en], де комунальне підприємство спілкується зі споживачами. Історично це робилося лише у співпраці з великими промисловими споживачами, але зараз може бути розширено на цілі мережі.[3] Наприклад, кілька великомасштабних проектів у Європі пов’язують зміни постачання вітрової енергії зі зміною навантаження на промислові морозильні камери, викликаючи невеликі коливання температури. У випадку взаємодії в масштабі всієї мережі, невеликі зміни температури опалення/охолодження миттєво змінять споживання в мережі.

У звіті, опублікованому в грудні 2013 року Міністерством енергетики США описуються потенційні переваги накопичення енергії та технологій на стороні попиту для електричної мережі: «Модернізація електричної системи допоможе нації впоратися з проблемою роботи з прогнозованою потребою в енергією, у тому числі вирішення проблеми зміни клімату● шляхом інтеграції більшої кількості енергії з відновлюваних джерел та підвищення ефективності процесів використання невідновлюваної енергії. Удосконалення електричної мережі повинно підтримувати надійну та стійку систему постачання електроенергії, а зберігання енергії може відіграють важливу роль у вирішенні цих проблем, покращуючи експлуатаційні можливості мережі, знижуючи вартість та забезпечуючи високу надійність, а також відкладаючи та зменшуючи інвестиції в інфраструктуру. Нарешті, зберігання енергії може бути важливим для готовності до надзвичайних ситуацій завдяки своїй здатності забезпечувати послуги резервного постачання зі стабілізації електроенергії та мережі».[4] Звіт був написаний основною групою розробників, які представляють Офіс постачання електроенергії та енергетичної стійкості[en], ARPA-E[en], Управління науки Міністерства енергетики США[en], Управління енергоефективності та відновлюваної енергії Міністерства енергетики США[en] , Національні лабораторії Сандія● та Тихоокеанська північно-західна національна лабораторія[en]; всі вони займаються розробкою мережевих накопичувачів енергії.[4]

Зберігання енергії у мережі

Накопичувачі енергії є цінним активом для електричної мережі.[5] Вони можуть надавати переваги та послуги, такі як керування навантаженням●, забезпечення якості електроенергії[en] та послуг джерела безперебійного живлення для підвищення ефективності та безпеки постачання. Це стає все більш важливим для енергетичного переходу та для забезпечення потреби в більш ефективній та стійкій енергетичній системі.

Численні технології накопичення енергії (гідроакумулююча електростанція, електрична батарея, проточна батарея[en], маховиковий накопичувач●, суперконденсатор тощо) підходять для масштабування мережі. застосування, однак їх характеристики відрізняються. Наприклад, ГАЕС добре підходить для керування об’ємними навантаженнями завдяки великій потужності та ємності. Однак придатних місць мало, і її корисність зникає під час вирішення локалізованих проблем якості електроенергії. З іншого боку, маховики та конденсатори найефективніші для підтримки якості електроенергії, але їм не вистачає ємності для використання у великих програмах. Ці обмеження є природним обмеженням для застосування сховища.

Кілька досліджень викликали інтерес і досліджували придатність або вибір оптимального накопичувача енергії для певних застосувань. Огляди літератури містять доступну інформацію про сучасний рівень техніки та порівнюють використання сховища на основі поточних існуючих проектів.[6][7] Інші дослідження роблять крок далі в попарній оцінці методів накопичення енергії і оцінюють їхню придатність на основі багатокритеріального аналізу[en].[8][9] В іншій роботі запропоновано схему оцінки шляхом дослідження та моделювання сховища як еквівалентних схем.[10][11] Підхід до індексації також був запропонований у кількох дослідженнях, але він все ще знаходиться на початковій стадії.[12] Для того, щоб збільшити економічний потенціал систем зберігання енергії, підключених до мережі, представляє інтерес розглянути портфель з кількома послугами для одного або кількох застосувань для системи зберігання енергії. Таким чином, за допомогою одного сховища можна отримати кілька потоків доходу, що також підвищить рівень використання.[13] Поєднання частотної характеристики та резервних служб розглядається в роботі [14] , в той же час розглядається та обраховується згладжування піку навантаження разом із згладжуванням потужності.[15]

Форми

Повітря

Стиснуте повітря

Докладніше: Сховище енергії на стисненому повітрі

Один із методів зберігання енергії в мережі полягає у використанні електроенергії, виробленої в непіковий період або енергії з відновлюваних джерел для вироблення стисненого повітря, яке зазвичай зберігається у старій шахті або якомусь іншому геологічному об’єкті. Коли потреба в електроенергії висока, стиснене повітря нагрівається невеликою кількістю природного газу, а потім проходить через турбодетандер для вироблення електроенергії.[16]

Сховище енергії на стисненому повітрі зазвичай має ефективність біля 60–90%.[17]

Зріджене повітря

Докладніше: Зріджене повітря[en]
Докладніше: Кріогенне зберігання енергії[en]

Інший спосіб зберігання електроенергії - стискати та охолоджувати повітря, перетворюючи його в зріджене повітря,[18] яке можна зберігати та за допомогою якого за потреби обертати турбіну, виробляючи електроенергію, з ефективністю зберігання до 70%.[19]

На півночі Англії будується комерційна установка для зберігання енергії за допомогою зрідженого повітря,[20] [21] [22] [23] комерційна експлуатація, запланована на 2022 рік.[24] Потужність електростанції в 250 МВт-год буде майже вдвічі більшою, ніж у найбільшої існуючої у світі літій-іонної батареї Hornsdale Power Reserve у Південній Австралії.[25]

Батареї

Докладніше: Акумуляторна електростанція[en]
Освітлювальна установка постійного струму потужністю 900 Вт із використанням 16 окремих свинцево-кислотних акумуляторних батарей (32 В).[26]
Ефекти кривої досвіду для літій-іонних акумуляторів: ціна на батареї знизилася на 97% за три десятиліття.

Акумулятори використовувалися з перших днів використання електроенергії постійного струму. Там, де електроенергія від мережі змінного струму була недоступною, ізольовані освітлювальні установки, які приводились у дію вітряними турбінами або двигунами внутрішнього згоряння, забезпечували освітлення та живлення малим двигунам. Акумуляторну систему можна було використовувати для роботи з навантаженням без запуску двигуна або при тихому вітрі. Набір свинцево-кислотних акумуляторів у скляних банках забезпечував живлення як для освітлення ламп, так і для запуску двигуна для підзарядки акумуляторів. Технологія зберігання у акумуляторах зазвичай має ефективність від 80% до більш ніж 90% для нових літій-іонних пристроїв.[27][28]

Для стабілізації мереж розподілу електроенергії використовувалися акумуляторні системи, підключені до великих твердотільних перетворювачів. Деякі мережеві батареї розміщені разом із відновлюваними енергетичними установками, щоб згладжувати електроенергію, що постачається від переривчастого вітру або сонячної енергії, або для того, щоб перенести вихідну потужність на інші години доби, коли відновлюване лджерело не може виробляти електроенергію безпосередньо. Ці гібридні системи (генерування та зберігання) можуть або зменшити тиск на мережу при підключенні відновлюваних джерел, або використовуватися для досягнення самодостатності та роботи «в автономному режимі» (див. Автономна електростанція[en]).

На відміну від електромобілів, акумулятори для стаціонарного зберігання не мають обмежень за масою чи об’ємом. Однак через велику кількість енергії та потужності, що мається на увазі, вартість за потужність або енергетичну одиницю є вирішальною. Відповідними показниками для оцінки зацікавленості технології для зберігання в масштабі мережі є $/Вт-год (або $/Вт), а не Вт-год/кг (або Вт/кг). Електрохімічний накопичувач в мережі став можливим завдяки розвитку електромобіля, що призвело до швидкого зниження вартості виробництва акумуляторів нижче 300 доларів США/кВт-год. Оптимізуючи виробничий ланцюг, великі промисловці прагнуть досягти 150 доларів США/кВт-год до кінця 2020 року. Ці акумулятори покладаються на технологію літій-іонних акумуляторів, які підходить для мобільних застосувань (висока вартість, висока щільність). Технології, оптимізовані для мережі, мають орієнтуватися на низьку вартість кВт-год.

Орієнтовані на роботу у мережі накопичувачі

Натрій-іонні батареї є дешевою та надійною альтернативою літій-іонним, тому що натрій набагато більший і дешевший, ніж літій, але він має меншу щільність потужності. Однак вони все ще знаходяться на початковій стадії свого розвитку.

Технології, орієнтовані на автомобільну техніку, покладаються на тверді електроди, які мають високу щільність енергії, але вимагають дорогого виробничого процесу. Рідкі електроди є більш дешевою і менш щільною альтернативою, оскільки вони не потребують ніякої обробки.

Рідкосольові/рідкометалеві батареї

Ці батареї складаються з двох розплавлених металевих сплавів, розділених електролітом. Вони прості у виготовленні, але вимагають температури в кілька сотень градусів Цельсія, щоб підтримувати сплави в рідкому стані. Ця технологія включає натрій-нікель-хлоридні, натрієво-сірчані і рідкометалеві батареї●.[29] Натрієво-сірчані батареї використовуються для зберігання енергії в мережі в Японії та Сполучених Штатах.[30] Електроліт складається з твердого бета-оксиду алюмінію. Рідкометалевий акумулятор, розроблений групою проф. Дональд Садовей[en], використовує розплавлені сплави магнію та сурми, розділені електроізоляційною розплавленою сіллю. Його виводить на ринок допоміжна компанія MIT Ambri[en], з якою в даний час укладено контракт на встановлення першої системи потужністю 250 МВт-год для компанії з центрами обробки даних TerraScale поблизу Ріно, штат Невада.[31][32]

Проточні батареї

У проточних батареях[en] рідкі електроди складаються з перехідних металів у воді кімнатної температури. Їх можна використовувати як носій швидкого реагування.[33] Ванадієві окисно-відновні батареї[en] є типом проточних батарей.[34] Різні проточні батареї встановлюються на різних місцях, в тому числі ВЕС Гакслі-Гілл[en] (Австралія), Томарі-Вінд-Гіллс на Хоккайдо (Японія), а також у застосуваннях, які не є вітровими електростанціями. Проточну батарею потужністю 12 МВт·год мали встановити на ВЕС Сорн Гілл[en] (Ірландія).[35] Ці системи зберігання призначені для згладжування перехідних коливань вітру. Бромістий водень був запропонований для використання в проточних батареях загального користування.[36]

Приклади

У Пуерто-Ріко система потужністю 20 мегават і часом роботи 15 хвилин (5 мегават-годин ємності) стабілізує частоту електроенергії, що виробляється на острові. 27 мегаватний 15-хвилинний (6,75 мегават-години) нікель-кадмієвий акумулятор був встановлений у Фербанкс, Аляска в 2003 році для стабілізації напруги на кінці довгої лінії електропередачі.[37]

У 2014 році Проект зберігання енергії Техачапі[en] був замовлений компанією Southern California Edison[en].[38]

У 2016 році цинк-іонна батарея[en] була запропонована для використання в мережевих системах зберігання.[39]

У 2017 році Комісія з комунальних послуг Каліфорнії[en] встановила 396 стопок акумуляторів Tesla розміром з холодильник на підстанції Mira Loma в Онтаріо, Каліфорнія. Стеки розгорнуті в двох модулях по 10 МВт кожен (усього 20 МВт), кожен з яких може працювати протягом 4 годин, що додає до 80 МВт-год сховища. Масив здатний забезпечити живленням 15 000 будинків протягом чотирьох годин.[40]

BYD пропонує використовувати звичайні технології споживчих акумуляторів, такі як літій-залізо-фосфатний (LiFePO4) акумулятор, підключаючи багато батарей паралельно.

Найбільші акумуляторні батареї електромережі в Сполучених Штатах включають акумулятор на 31,5 МВт на електростанції Grand Ridge в Іллінойсі та акумулятор на 31,5 МВт у Біч-Рідж, Західна Вірджинія.[41] Дві батареї, що будуються в 2015 році, включають проект 400 МВт-год (100 МВт протягом 4 годин) Southern California Edison[en] і проект 52 МВт-год на Кауаї, Гаваї, щоб повністю зсунути в часі 13 МВт на сонячній фермі.[42] Дві батареї знаходяться в Фербанкс (40 МВт протягом 7 хвилин з використанням елементів Ni-Cd),[43] і в Нотрісі, Техас[en] (36 МВт протягом 40 хвилин з використанням свинцево-кислотних акумуляторів).[44][45] Батарея ємністю 13 МВт-год із використаних акумуляторів від автомобілів Daimler Smart Fortwo Electric Drive[en] будується в м. Люнен, Німеччина, з очікуваним терміном служби 10 років.[46]

У 2015 році в США було встановлено батареї потужністю 221 МВт, загальна ємність якої, як очікується, досягне 1,7 ГВт у 2020 році.[47]

У Великобританії в Гартфордширі в 2018 році була встановлена ​​літій-іонна батарея потужністю 50 МВт.[48] У лютому 2021 року розпочалося будівництво батареї потужністю 50 МВт у Бервеллі, Кембриджшир, і 40 МВт майданчика в Барнслі, Південний Йоркшир.[49]

У листопаді 2017 року Tesla встановила акумуляторну систему 100 МВт, 129 МВт год у Південній Австралії.[50] Оператор австралійського енергетичного ринку[en] заявив, що це «швидко і точно в порівнянні з послугами, які зазвичай надаються звичайними синхронними генеруючими установками».[51][52]

Порівняння технологій
Технологія Рухомі частини Помірна температура Вогненебезпечність Токсичні матеріали Виробляється Рідкісні метали
Ванадієві окисно-відновні[en][53] Так Так Ні Так Так Ні
Рідкометалеві● Ні Ні Так Ні Ні Ні
Натрій-іонні Ні Так Так Ні Ні Ні
Свинцево-кислотні[54] Ні Так Ні Так Так Ні
Натрієво-сірчані Ні Ні Так Ні Так Ні
Ni–Cd Ні Так Ні Так Так Так
Алюміній-іонні[en] Ні Так Ні Ні Ні Ні
Літій-іонні Ні Так Так Ні Так Ні
Залізо-повітряні Так Ні Так Ні Ні Ні

Електричний транспорт

Докладніше: Електричний транспорт[en] та Vehicle-to-grid
Nissan Leaf, найбільш продаваємий електричний автомобіль у 2015 році

Компанії досліджують можливе використання електромобілів для задоволення пікових потреб. Припаркований і підключений електромобіль міг би продавати електроенергію від акумулятора під час пікових навантажень і заряджатися або вночі (вдома), або в непіковий період.[55]

Можна використовувати підключаємий гібрид[en] або електричний автомобіль.[56][57][58] за їхню здатність накопичувати енергію. Можна використовувати технологію Vehicle-to-grid[en], перетворюючи кожен автомобіль з його акумуляторною батареєю ємністю 20–50 кВт·год у розподілений пристрій балансування навантаження або джерело аварійного живлення. Це становить від двох до п’яти днів на транспортний засіб із середньою потребою домогосподарства 10 кВт-год на день, припускаючи річне споживання 3650 кВт-год. Ця кількість енергії еквівалентна від 40 до 480 км запасу ходу у таких транспортних засобів при витраті від 0,1 до 0,3 кВт-год/км. Ці показники можна досягти навіть у саморобних перероблених електромобілів[en]. Деякі електричні компанії планують використовувати старі акумуляторні батареї транспортних засобів (іноді з яких утворюється величезна батарея) для зберігання електроенергії[59][60] Однак великим недоліком використання транспортних засобів для накопичення енергії в мережі було б, якщо кожен цикл накопичення навантажував акумулятор одним повним циклом заряду-розрядження.[56] Проте одне велике дослідження показало, що розумне використання транспортних засобів для зберігання в мережі фактично збільшило термін служби батарей.[61] Звичайні (з використанням кобальту) літій-іонні батареї виходять з ладу з кожним циклом, новіші літій-іонні акумулятори не виходять з ладу значно з кожним циклом, і тому мають набагато більший термін служби. Одним з підходів є повторне використання ненадійних автомобільних акумуляторів у спеціальному сховищі[62] оскільки очікується, що вони будуть добре виконувати цю роль протягом десяти років.[63] Якщо таке зберігання здійснюється у великих масштабах, стає набагато легше гарантувати заміну акумуляторної батареї транспортного засобу, яка погіршилася під час використання у транспорті, оскільки стара батарея має цінність і негайне використання.

Маховики

Докладніше: Маховикова система накопичення енергії[en]
Докладніше: Маховиковий акумулятор●
Маховик NASA G2

У основі цього способу зберігання лежить механічна інерція. Коли електрична сила надходить у пристрій, електродвигун прискорює важкий диск, що обертається. Двигун діє як генератор, коли потік потужності змінюється, сповільнюючи диск і виробляючи електрику. Електрика зберігається як кінетична енергія диска. Тертя має бути мінімальним, щоб продовжити час зберігання. Це часто досягається шляхом розміщення маховика у вакуумі та використання магнітного підшипника, що робить метод дорогим. Більші швидкості маховика дозволяють збільшити ємність зберігання, але вимагають міцних матеріалів, таких як сталь або композитні матеріали, щоб протистояти відцентровій силі. Проте діапазон технологій накопичення потужності та енергії, який робить цей метод економічним, має тенденцію зробити маховики непридатними для загального застосування в системі електропостачання; вони, ймовірно, найкраще підходять для вирівнювання навантаження на залізничних енергетичних системах і для покращення якості електроенергії[en] від відновлюваних джерел, таких як система потужністю 20 МВт в Ірландії.[64][65]

Програми, які використовують зберігання у маховиках, вимагають дуже високих сплесків потужності протягом дуже короткого часу, наприклад токамак[66] та лазерні експерименти, де двигун-генератор розкручується до робочої швидкості та частково сповільнюється під час розряду.

Наразі сховище на маховиках також використовується у вигляді дизель-роторне джерело безперебійного живлення[en] для забезпечення систем безперебійного живлення (наприклад, у великих центрах обробки даних ) для перехідного живлення, необхідного під час перемикання[67] – тобто відносно короткий проміжок часу між втратою живлення від мережі та прогріванням альтернативного джерела, такого як дизельний генератор.

Це потенційне рішення було реалізовано EDA[68]на Азорських островах на островах Грасіоза і Флореш. Ця система використовує маховик потужністю 18 мегават-секунд для покращення якості електроенергії і, таким чином, дозволяє збільшити використання відновлюваної енергії. Як випливає з опису, ці системи також призначені для згладжування тимчасових коливань у постачанні, і їх ніколи не можна використовувати, щоб впоратися з відключенням, що перевищує кілька днів.

Powercorp в Австралії розробляє програми з використанням вітрових турбін, маховиків і дизельних технологій з низьким навантаженням, щоб максимізувати введення вітру в невеликі мережі. Система, встановлена ​​в Корал-Бей, Західна Австралія, використовує вітряні турбіни в поєднанні з системою керування на основі маховика та дизель-генераторів з низьким навантаженням. Технологія маховика дозволяє вітровим турбінам іноді забезпечувати до 95 відсотків енергії Корал-Бей із загальним річним проникненням вітру в 45 відсотків.[69]

Водень

Докладніше: Зберігання водню[en] та Воднева енергетика

Водень розробляється як середовище зберігання електричної енергії.[56][70] Водень виробляється, потім стискається або зріджується, кріогенно зберігається при -252,882 °C, а потім знову перетворюється в електричну енергію або тепло. Водень може використовуватися як паливо для виробництва енергії в портативних (автомобілях) або стаціонарних застосуваннях. У порівнянні з ГАЕС та батареями водень має перевагу в тому, що він є паливом з високою щільністю енергії.[70]

Водень можна отримати шляхом парової конверсії природного газу[en], або шляхом електролізу води[en] на водень і кисень (див. виробництво водню). Конверсія природного газу утворює діоксид вуглецю як побічний продукт. високотемпературний електроліз[en] і електроліз під високим тиском[en] — це дві методики, за допомогою яких можна підвищити ефективність виробництва водню. Потім водень знову перетворюється в електрику в двигуні внутрішнього згоряння або паливному елементі.

Було показано, що ефективність зберігання водню від змінного струму до змінного струму становить від 20 до 45%, що накладає економічні обмеження.[70][71] Співвідношення ціни між купівлею та продажем електроенергії має бути щонайменше пропорційним ефективності, щоб система була економічною. Водневі паливні елементи можуть реагувати досить швидко, щоб коригувати швидкі коливання попиту або пропозиції електроенергії та регулювати частоту. Чи може водень використовувати інфраструктуру природного газу, залежить від будівельних матеріалів мережі, стандартів стиків і тиску в сховищі.[72]

Обладнання, необхідне для зберігання енергії водню, включає електролізну установку, водневий компресор[en] або засоби для зрідження, а також резервуари для зберігання.

Біоводень – це процес, який досліджується для отримання водню з використанням біомаси.

Комбіноване мікроджерело теплової та електроенергії[en] (мікроТЕЦ) може використовувати водень як паливо.

Деякі атомні електростанції можуть отримати вигоду від симбіозу з виробництвом водню. Високотемпературні (від 950 до 1000 °C) ядерні гази від охолодження реактора IV покоління● мають потенціал для отримання водню з води термохімічними засобами, використовуючи ядерне тепло, як у сірко-йодному циклі●. Перші комерційні реактори очікуються в 2030 році.

У 2007 році у віддаленому населеному пункті Реймі, Ньюфаундленд і Лабрадор була розпочата пілотна програма громади з використанням вітрових турбін і генераторів водню.[73] Подібний проект триває з 2004 року в Утсіра[en], невеликому норвезькому острівному муніципалітеті.

Підземне сховище водню

Підземне сховище водню[en] — це практика зберігання водню[en] у печерах, соляних куполах і виснажених нафтових і газових родовищах.[56][74] Imperial Chemical Industries● (ICI) багато років без будь-яких труднощів зберігає велику кількість газоподібного водню в печерах.[75] Європейський проект Hyunder [76] вказав у 2013 р., що для зберігання енергії вітру та сонця потрібні додаткові 85 печер, оскільки вони не можуть бути охоплені системами ГАЕС та сховищами енергії на стисненому повітрі.[77]

Power-to-Gas

Power-to-Gas — це технологія, яка перетворює електричну енергію на газове паливо. Існує 2 методи, перший – використовувати електроенергію для розщеплення води● і ввести водень, що утворився, в мережу розподілу природного газу. Другий менш ефективний метод використовується для перетворення діоксиду вуглецю і води в метан (див. природний газ) за допомогою електролізу і реакції Сабатьє. Надлишкова потужність або непікова потужність, вироблена вітрогенераторами або сонячними батареями, потім використовується для балансування навантаження в енергетичній мережі. Використовуючи існуючу систему розподілу природного газу для водню, виробник паливних елементів Hydrogenics[en] і дистриб’ютор природного газу Enbridge[en] об’єдналися, щоб розробити таку систему Power-to-Gas у Канаді.[71]

Для зберігання водню може використовуватись мережа розподілу природного газу. До переходу на природний газ німецькі газові мережі використовували світильний газ, який здебільшого складався з водню. Ємність сховища німецької мережі природного газу становить понад 200 000 ГВт·год, чого вистачає на кілька місяців потреби в енергії. Для порівняння, потужність усіх німецьких гідроакумулюючих електростанцій становить лише близько 40 ГВт·год. Транспортування енергії через газову мережу здійснюється зі значно меншими втратами (<0,1%), ніж в електромережі (8%). Використання існуючих трубопроводів природного газу для отримання водню вивчав NaturalHy.[78]

Концепція перетворення енергії в аміак

Концепція перетворення енергії у аміак пропонує безвуглецевий шлях зберігання енергії з різноманітною палітрою застосування. У часи, коли є надлишок низьковуглецевої енергії[en], його можна використовувати для створення аміачного палива. Аміак можна отримати шляхом розщеплення води на водень і кисень за допомогою електрики, потім використовуються висока температура і тиск, щоб з’єднати азот повітря з воднем для утворення аміаку. Як рідина він подібний до пропану, на відміну від чистого водню, який важко зберігати у вигляді газу під тиском або кріогенно зріджувати та зберігати при -253 °C.

Як і природний газ, накопичений аміак можна використовувати як паливо для транспортування та виробництва електроенергії або використовувати в паливних елементах.[79] Стандартний резервуар рідкого аміаку об’ємом 60 000 м³ містить близько 211 ГВт-год енергії, що еквівалентно річному виробництву приблизно 30 вітрових турбін. Аміак можна спалювати чисто: виділяється вода та азот, але немає CO2 і мало або зовсім немає оксидів азоту. Аміак має різноманітне використання, крім того, що він є енергоносієм, він є основою для виробництва багатьох хімічних речовин, найпоширенішим є використання в якості добрив.[80] З огляду на таку гнучкість використання та враховуючи, що інфраструктура для безпечного транспортування, розподілу та використання аміаку вже створена, це робить аміак хорошим кандидатом на те, щоб стати великомасштабним невуглецевим енергоносієм майбутнього.

Примітки

  1. ↑ Smit, Debra (24 August 2015). Jay Whitacre and the edible battery. Ozy. Архів оригіналу за 8 June 2016. Процитовано 15 червня 2016.
  2. ↑ Grid Energy Storage (PDF). U.S. Department of Energy. December 2013. с. 28. Архів (PDF) оригіналу за 28 February 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
  3. ↑ Doug Hurley; Paul Peterson; Melissa Whited (May 2013). Demand Response as a Power System Resource (PDF). RAP Energy Solutions, Synapse Energy Economics. с. 13. Архів (PDF) оригіналу за 30 April 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
  4. ↑ а б Energy Department Releases Grid Energy Storage Report. 12 December 2013. Архів оригіналу за 13 May 2017.
  5. ↑ Lai, Chun Sing; Locatelli, Giorgio; Pimm, Andrew; Wu, Xiaomei; Lai, Loi Lei (September 2020). A review on long-term electrical power system modeling with energy storage. Journal of Cleaner Production. 280: 124298. doi:10.1016/j.jclepro.2020.124298.
  6. ↑ Palizban, Omid; Kauhaniemi, Kimmo (May 2016). Energy storage systems in modern grids—Matrix of technologies and applications. Journal of Energy Storage. 6: 248—259. doi:10.1016/j.est.2016.02.001.
  7. ↑ Luo, Xing; Wang, Jihong; Dooner, Mark; Clarke, Jonathan (1 January 2015). Overview of current development in electrical energy storage technologies and the application potential in power system operation. Applied Energy. 137: 511—536. doi:10.1016/j.apenergy.2014.09.081.
  8. ↑ Daim, Tugrul U.; Li, Xin; Kim, Jisun; Simms, Scott (June 2012). Evaluation of energy storage technologies for integration with renewable electricity: Quantifying expert opinions. Environmental Innovation and Societal Transitions. 3: 29—49. doi:10.1016/j.eist.2012.04.003.
  9. ↑ Pham, Cong-Toan; Månsson, Daniel (November 2015). Suitability analysis of Fuzzy Logic as an evaluation method for the selection of energy storage technologies in Smart Grid applications. 2015 International Symposium on Smart Electric Distribution Systems and Technologies (EDST). Т. 2015 International Symposium on Smart Electric Distribution Systems and Technologies (EDST). с. 452—457. doi:10.1109/SEDST.2015.7315251. ISBN 978-1-4799-7736-9. S2CID 42921444.
  10. ↑ Pham, Cong-Toan; Månsson, Daniel (October 2017). On the physical system modelling of energy storages as equivalent circuits with parameter description for variable load demand (Part I). Journal of Energy Storage. 13: 73—84. doi:10.1016/j.est.2017.05.015.
  11. ↑ Pham, Cong-Toan; Månsson, Daniel (August 2018). Optimal energy storage sizing using equivalent circuit modelling for prosumer applications (Part II). Journal of Energy Storage. 18: 1—15. doi:10.1016/j.est.2018.04.015.
  12. ↑ Raza, Syed Shabbar; Janajreh, Isam; Ghenai, Chaouki (December 2014). Sustainability index approach as a selection criteria for energy storage system of an intermittent renewable energy source. Applied Energy. 136: 909—920. doi:10.1016/j.est.2018.04.015.
  13. ↑ Moreno, Rodrigo; Moreira, Roberto; Strbac, Goran (January 2015). A MILP model for optimising multi-service portfolios of distributed energy storage (PDF). Applied Energy. 137: 554—566. doi:10.1016/j.apenergy.2014.08.080. hdl:10044/1/39706.
  14. ↑ Lee, Rachel; Homan, Samuel; Mac Dowell, Niall; Brown, Solomon (15 February 2019). A closed-loop analysis of grid scale battery systems providing frequency response and reserve services in a variable inertia grid (PDF). Applied Energy. 236: 961—972. doi:10.1016/j.apenergy.2018.12.044.
  15. ↑ Reihani, Ehsan; Motalleb, Mahdi; Ghorbani, Reza; Saad Saoud, Lyes (February 2016). Load peak shaving and power smoothing of a distribution grid with high renewable energy penetration. Renewable Energy. 86: 1372—1379. doi:10.1016/j.renene.2015.09.050.
  16. ↑ Pendick, Daniel (2007), Storing energy from the wind in compressed-air reservoirs, New Scientist, 195 (2623): 44—47, doi:10.1016/S0262-4079(07)62476-2
  17. ↑ LightSail Gets $5.5M From Total, Thiel, Khosla, Gates for Compressed Air Energy Storage. CleanTechnica. 21 February 2013.
  18. ↑ Kevin Bullis (20 May 2013). The Resurgence of Liquid Air for Energy Storage. MIT Technology Review. Процитовано 7 червня 2013.
  19. ↑ British company offers efficient energy storage using 'liquid air'. ExtremeTech. Архів оригіналу за 14 December 2012.
  20. ↑ How liquid air could help keep the lights on. BBC News. Процитовано 23 October 2019.
  21. ↑ Highview Power to Develop Multiple Cryogenic Energy Storage Facilities in the UK and to Build Europe's Largest Storage System. Highview power. Процитовано 23 October 2019.
  22. ↑ Roger, Harrabin (6 November 2020). UK energy plant to use liquid air. BBC News. Процитовано 7 November 2020.
  23. ↑ Highview Power Breaks Ground on 250MWh CRYOBattery Long Duration Energy Storage Facility. Company News and Announcements. Highview Power. Процитовано 7 November 2020.
  24. ↑ Junior Isles (September 2020). Really cool storage (PDF). The Energy Industry Times. 13 (5): 15. ISSN 1757-7365. Процитовано 7 November 2020.
  25. ↑ Powering the future: Electrical energy can be captured as liquid air. The Economist. Nov 30, 2019. Процитовано 8 November 2020.
  26. ↑ Hawkins, Nehemiah (1917). Hawkins Electrical Guide ...: Questions, Answers & Illustrations; a Progressive Course of Study for Engineers, Electricians, Students and Those Desiring to Acquire a Working Knowledge of Electricity and Its Applications; a Practical Treatise. T. Audel & Company. с. 989–.
  27. ↑ Eric Wesoff (2 April 2013). Aquion Energy's Disruptive Battery Tech Picks Up $35M in VC. greentechmedia.com. Архів оригіналу за 6 August 2013.
  28. ↑ Zachary Shahan (9 May 2015). Tesla Powerwall & Powerpacks Per-kWh Lifetime Prices vs Aquion Energy, Eos Energy, & Imergy. CleanTechnica. Процитовано 19 березня 2018.
  29. ↑ David L. Chandler, MIT News Office (19 November 2009). Liquid battery big enough for the electric grid?. MIT News. Архів оригіналу за 13 February 2010.
  30. ↑ Appalachian Power Dedicates Mega Battery; New Technology Provides Extra Power, Reliability (Пресреліз). Appalachian Power. 20 July 2006. Архів оригіналу за 22 October 2006.
  31. ↑ Andy Colthorpe (26 November 2020). Ambri’s liquid metal battery to be used at desert data centre in Nevada. Energy Storage News.
  32. ↑ Eric Wesoff (24 May 2012). Sadoway's MIT Liquid Metal Battery Startup Adds $15M and Khosla Ventures as Investor. greentechmedia.com. Архів оригіналу за 25 September 2012.
  33. ↑ "Renewable. Rechargeable. Remarkable.", Feature Article, September 2005. Архів оригіналу за 15 January 2009.
  34. ↑ Grid-Scale storage with vanadium redox flow batteries. REDT Energy Storage. Архів оригіналу за 15 May 2014.
  35. ↑ Wind farm with battery storage in Ireland. Leonardo Energy. Архів оригіналу за 2 November 2007.
  36. ↑ Parker, Robin; Clapper, Jr, William L. HYDROGEN-BASED UTILITY ENERGY STORAGE SYSTEM (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 9 August 2017. Процитовано 2 February 2017.
  37. ↑ Gyuk I, Kulkarni P, Sayer JH та ін. (2005). The United States of storage. IEEE Power and Energy Magazine. 3 (2): 31—9. doi:10.1109/MPAE.2005.1405868. S2CID 34193246.
  38. ↑ International, Edison. SCE Unveils Largest Battery Energy Storage Project in North America. Edison International (англ.). Процитовано 10 травня 2020.
  39. ↑ A cheap, long-lasting, sustainable battery for grid energy storage | KurzweilAI. www.kurzweilai.net (амер.). 16 вересня 2016. Архів оригіналу за 28 December 2016. Процитовано 2 лютого 2017.
  40. ↑ MICU, ALEXANDRU (30 January 2017). Rows of Tesla batteries will keep Southern California's lights on during the night. ZME Science. Архів оригіналу за 1 February 2017. Процитовано 2 February 2017.
  41. ↑ Invenergy's Grand Ridge energy storage facility wins 2015 Best Renewable Project Award [Архівовано 10 January 2016 у Wayback Machine.], Solar Server, 12 December 2015
  42. ↑ 5 battery energy storage projects to watch in 2016 [Архівовано 29 January 2017 у Wayback Machine.], Utility Dive, Krysti Shallenberger, 30 November 2015
  43. ↑ Conway, E. (2 September 2008) "World's biggest battery switched on in Alaska" Telegraph.co.uk
  44. ↑ Duke Energy Notrees Wind Storage Demonstration Project. DOE Global Energy Storage Database. Архів оригіналу за 26 October 2014. Процитовано 13 October 2014.
  45. ↑ Lie, Øyvind (12 October 2014). Her er verdens kraftigste batterier [Here are the world's most powerful batteries] (дан.). Teknisk Ukeblad. Архів оригіналу за 14 October 2014. Процитовано 13 October 2014.
  46. ↑ Media, BioAge. Green Car Congress: Daimler and partners deploying world's largest 2nd-life EV battery storage unit for grid support. Архів оригіналу за 7 November 2015.
  47. ↑ US energy storage market grew 243% in 2015, largest year on record. 4 March 2016. Архів оригіналу за 5 March 2016.
  48. ↑ Madelyn Newton (10 July 2018). UK's 'largest' grid battery storage facility completed in Hertfordshire.
  49. ↑ Weetch, Bella (21 February 2021). SMS begins construction of British battery storage projects. Energy Global. Процитовано 1 July 2021.
  50. ↑ Megan Geuss (1 December 2017). Tesla beats deadline, switches on gigantic Australian battery array. Процитовано 29 September 2018.
  51. ↑ Megan Geuss (11 April 2018). Australian Energy Market Operator likes its new Tesla battery quite a bit. Процитовано 29 September 2018.
  52. ↑ Initial operation of the Hornsdale Power Reserve Battery Energy Storage Syetem (PDF). Australian Energy Market Operator. April 2018. Процитовано 29 September 2018.
  53. ↑ Martin Lamonica (20 March 2013). Flow batteries could back up grid of the future. New Scientist. 217 (2909): 22. Bibcode:2013NewSc.217...22L. doi:10.1016/S0262-4079(13)60735-6. Архів оригіналу за 6 May 2015.
  54. ↑ Gridtential Goes After Energy Storage With Improved Lead–Acid Batteries. greentechmedia.com. 2013. Архів оригіналу за 20 March 2013.
  55. ↑ BBC News – New electric car scheme for California. bbc.co.uk. 19 February 2010. Архів оригіналу за 20 February 2010.
  56. ↑ а б в г Eberle, Ulrich; von Helmolt, Rittmar (14 May 2010). Sustainable transportation based on electric vehicle concepts: a brief overview. Royal Society of Chemistry. Архів оригіналу за 21 October 2013. Процитовано 8 червня 2010.
  57. ↑ Charge a battery in just six minutes. Архів оригіналу за 15 October 2008.
  58. ↑ Toshiba : Press Releases 29 March 2005. toshiba.co.jp. Архів оригіналу за 30 December 2016.
  59. ↑ Woody, Todd. "PG&E's Battery Power Plans Could Jump Start Electric Car Market." [Архівовано 8 February 2008 у Wayback Machine.] (Blog). Green Wombat, 2007-06-12. Retrieved on 2007-08-19
  60. ↑ Planet Ark Environmental Foundation. E.on UK Plans Giant Battery to Store Wind Power. Positive Environment News. Архів оригіналу за 18 September 2007.
  61. ↑ V2G found to improve the lifetime of electric vehicle batteries. Clean Energy News. Архів оригіналу за 28 March 2018. Процитовано 5 May 2018.
  62. ↑ Kelly-Detwiler, Peter (18 березня 2014). The Afterlife For Electric Vehicle Batteries: A Future Source of Energy Storage?. Forbes.
  63. ↑ Garthwaite, Josie (12 листопада 2012). Second Life for Old Electric-Car Batteries: Guardians of the Electric Grid. National Geographic.
  64. ↑ Energy Storage Plant in Europe announced in Midlands. Department of Business, Enterprise and Innovation. 26 March 2015. Архів First Hybrid-Flywheel оригіналу за 28 November 2016. Процитовано 28 January 2020.
  65. ↑ New energy storage plant could 'revolutionise' renewable sector. The Guardian. Архів оригіналу за 4 December 2016.
  66. ↑ Joint European Torus facility – Flywheel details. Архів оригіналу за 1 February 2014. Процитовано 18 January 2014.
  67. ↑ David Hamilton (8 January 2010). Terremark Installs Space-Saving Flywheel UPS in New Data Center. Web Host Industry Review. Архів оригіналу за 28 April 2010. Процитовано 16 листопада 2010.
  68. ↑ EDA – Electricidade dos Açores. Архів оригіналу за 28 November 2007.
  69. ↑ Coral Bay PowerStore Flywheel Project. DOE Global Energy Storage Database. Архів оригіналу за 26 August 2017. Процитовано 26 серпня 2017.,
  70. ↑ а б в Eberle, Ulrich; Mueller, Bernd; von Helmolt, Rittmar (15 July 2012). Fuel cell electric vehicles and hydrogen infrastructure: status 2012. Royal Society of Chemistry. Архів оригіналу за 9 February 2014. Процитовано 8 січня 2013.
  71. ↑ а б Anscombe, Nadya (4 June 2012). Energy storage: Could hydrogen be the answer?. Solar Novus Today. Архів оригіналу за 19 August 2013. Процитовано 3 November 2012.
  72. ↑ Conversion of the UK gas system to transport hydrogen. Архів оригіналу за 16 May 2016.
  73. ↑ Oprisan, Morel (April 2007). Introduction of Hydrogen Technologies to Ramea Island (PDF). IEA Wind – KWEA Joint Workshop. Архів оригіналу (PDF) за 30 July 2016. Процитовано 2 February 2017.
  74. ↑ Olaf Kruck; Fritz Crotogino (14 August 2013). Benchmarking of selected storage options (PDF). HyUnder.
  75. ↑ Reinhold Wurster; Werner Zittel. Hydrogen Energy. HyWeb – The LBST Information Portal on Hydrogen and Fuel Cells. Архів оригіналу за 2 January 2004.
  76. ↑ Why storing large scale intermittent renewable energies with hydrogen?. HyUnder. Архів оригіналу за 11 November 2013.
  77. ↑ Storing renewable energy: Is hydrogen a viable solution? (PDF).
  78. ↑ Preparing for the Hydrogen Economy by Using the Existing Natural Gas System as a Catalyst (PDF). Naturalhy. October 2009. Архів оригіналу (PDF) за 18 January 2012.
  79. ↑ Lan, Rong; Tao, Shanwen (5 May 2018). Ammonia as a Suitable Fuel for Fuel Cells. Frontiers in Energy Research. 2. doi:10.3389/fenrg.2014.00035.
  80. ↑ Service, Robert F. (12 липня 2018). Ammonia—a renewable fuel made from sun, air, and water—could power the globe without carbon. Science | AAAS (англ.). Процитовано 15 квітня 2021.
Галузі
Енергія
Виробництво
Зберігання
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Накопичення_енергії_в_мережі&oldid=34029643