Ньюфаундленд і Лабрадор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ньюфаундленд і Лабрадор
Newfoundland and Labrador
Terre-Neuve-et-Labrador
Прапор
Прапор
Девіз: (Лат.: Quaerite Prime Regnum Dei)
Прагни першим до царства Господнього
Ньюфаундленд і Лабрадор на карті Канади
Офіційна мова(и) англійська
Столиця Сент-Джонс
Найбільше місто Сент-Джонс
Лейтенант-губернатор Джон Кросбі
(John Crosbie)
Прем'єр-міністр Кеті Дандердейл
(Kathy Dunderdale) (Прогресивні Консерватори)
Представників
в парламенті

 - Палата Громад
 - Сенат


7
6
Площа
 - Загалом
 - Суші
 - Води  (% від заг.) 
10 місце
405,212 км²
373,872 км²
31,340 км² (7,7%)
Населення
 - Загалом (2001)
 - Густота
9 місце
509,677
1,43/км²
ВВП (2005)
 - Загалом
 - На душу нас.

21,534 млрд. (9-те)
$41,733 (6-те)
В конфедерації з 31 березня, 1949
Часовий пояс UTC-3,5; -4
Інтернет-сторінка офіційний сайт (англ.)

Зв'язок
- Інтернет-домен
- Телефонний код


nl.ca
1-709


Ньюфаундленд і Лабрадор (англ. Newfoundland and Labrador МФА: [nufənˈlænd ən(d)ˈlæbrədɔr] Нуфанле́нд ан(д) Ле́брадор, фр. Terre-Neuve-et-Labrador) — провінція Канади, наймолодша, приєдналася до Канади десятою та останньою. Географічно складається з острова Ньюфаундленду і континентального Лабрадору на Атлантичному узбережжі Канади. На час вступу провінції до Канади в 1949 р., ціла провінція була відома як Ньюфаундленд, але починаючи з 1964 р. уряд провінції почав називати себе «Уряд Ньюфаундленду і Лабрадору». 6 грудня, 2001 поправка до Конституції Канади закріпила офіційну назву провінції як «Ньюфаундленд і Лабрадор».

Символи[ред.ред. код]

Сарраценія перперія

Історія[ред.ред. код]

Уперше у Ньюфаундленд прибули поселенці-європейці, вікінги з Ісландії, ще 1001 року: спочатку до Гренландії, відтак до острова Баффіна, до Лабрадора і Ньюфаундленда. Назвали вони ці землі «Маркленд» або «Землі Лісів» — і збудували тут своє перше поселення, яке, ймовірно, проіснувало всього лише декілька років. У 1497, Джон Кабот також прибув до Ньюфаундленда, висадився в районі Бонавісти і, встановивши прапор Англії, проголосив в імені короля Генріха VIII землі ці британськими володіннями.

Зчерги мандрівники-португальці відвідали Ньюфаундленд на його східному узбережжі від мису Рейс до Нотр-Дам — і саме вони залишили успадок цілу низку географічних назв, як-от «Лабрадор». В 1534 р. Жак Картьє обплив острів, а в 1583 р. Гамфрі Гілберт підтвердив острів володінням Великобританії, проголосивши Ньюфаундленд власністю Королеви Елізавети Першої. Перша колонія в Ньюфаундленді була заснована в 1610 р. компанією Лондонських і Бристольских торговців, які отримали королівський дозвіл на промисел. Джон Ґі був її першим губернатором. Істотним чинником в історії Ньюфаундленду і Лабрадору була рибність навколишніх вод: риболовецькі та торговельні судна зазвичай прибували з Португалії, Іспанії, Франції і Англії щовосені, а під кінець року з великими вантажами риби поверталися в свої порти.

Іммігранти-європейці, які поселилися в Ньюфаундленді, принесли з собою власні їм віру, звичаї та культуру, але суспільство, яке вони побудували в Новому Світі відрізнялося значно, і від покинутого в Європі, і від інших колоній на американському континенті. Їх суспільство в Ньюфаундленді, базоване на рибальстві, хоч і контактувало з багатьма місцями навколо Атлантичного узбережжя Північної Америки, відокремлювало ньюфаундледців від найближчих сусідів в Канаді і Сполучених Штатах географічним своїм розташуванням та політичною своєрідною особливістю. Більшість населення розселилася по нерівному узбережжі в маленьких, віддалених поселеннях, ізольованих протягом довгих зим кригою або поганою погодою. Такі умови життя не могли не мати ефект на культурні особливості краю: іммігранти приносили з собою і виробляли нові способи мислення, ідеї, що й призвело до різноманітності відмінності в вірі, історії, усній творчості, піснях і діалектах Ньюфаундленду і Лабрадору.

Підписання акту приєднання Ньюфаундленду до канадської конфедерації 31 березня 1949 р.

На узбережжі Ньюфаундленду існували і французькі поселення, які в основному займалися рибальством. Унаслідок Семирічної війни Франція зазнала поразки і відмовилася від усіх володінь в Північній Америці, проте всеж наполягала на право утримувати два маленькі острови Сен-П'єр і Мікелон біля узбережжя Ньюфаундленду, які мали велике значення для рибальства: вони й досі залишаються володіннями Франції.

Перша світова війна мала великий і тривалий ефект, як і на суспільство, так і на історію Ньюфаундленду і Лабрадору. Майже чверть мільйона його населення, або 5482 чоловіків відбуло на фронт, з яких приблизно 1500 загинуло і 2300 поранено. До 1949 р. Ньюфаундленд і Лабрадор користувалися статусом незалежної колонії, а в 1949 році населення невеликою більшістю проголосувало за приєднання до Канади, з відмінними їм історією, економікою, культурою та політичними установами.

Економіка[ред.ред. код]

Розробка нафтових родовищ — економічне майбутнє провінції.

Цей регіон характеризується найвищим рівнем безробіття у всій Канаді і завжди спирався на рибальство як основне джерело економічних благ. Останніми роками рибні ресурси вичерпалися, і провінція все більше залежить від субсидій федерального уряду.

Історично рибальство було однією з головних, якщо не самою головною галуззю економіки провінції. Протягом декількох сторіч рибальство велося з європейських портів і було сезонним. Постійні поселення з'явилися тут значно пізніше ніж денебудь на Північноамериканському континенті, проте рибальство продовжувало залишатися провідною галуззю економіки протягом довгого часу. Зараз рибні запаси значно скоротилися, деякі породи риб почали зникати в 1992 році і більшість виловленої тут риби відправлялося до США на переробку. Збідніння рибних запасів призвело до серйозних змін не тільки в економиці провінції, але і в соціальній сфері оскільки це призвело до занепаду численних громад і міст, які залежали від рибальства.

Федеральний і провінційні уряди прикладають зусиль для диверсифікації економіки провінції. Великі надії і багато коштів було спрямовано на пошук та розвиток нафтових покладів біля узбережжя Ньюфаундленду. Гайбернія — один з найкоштовніших і багатообіцяючих проектів в історії Ньюфаундленду. Шлях освоєння родовища був не з легких. Перш за все потрібно було вирішити суперечки між федеральним урядом і урядом провінції щодо того, хто з них мав юрисдикцію і контроль над господарською діяльністю в прибережних водах. Суд визначив, що юрисдикція відносно ресурсів шельфових родовищ належить федеральному урядові. В 1985 році федеральний і провінційний уряди уклали генеральну угоду, що передбачає сумісне управління морськими покладами нафти і газу. Потім в 1988 році обидва уряди і нафтові компанії підписали заяву про принципи освоєння Гайбернії. В 1992 році, після того, як на обох рівнях влади були прийняті необхідні уповноважуючі закони, в силу вступили підписані раніше угоди. Будівельні роботи почалися ще в кінці 1990 року і продовживатимуться протягом 18-ти років при темпах здобичі до 180 тис. баррелів в день. У 2000 році родовище забезпечувало близько 12 % легкої нафти, що видобувалася в Канаді.

Створення морського нафтового промислу укріпить економічну незалежність Ньюфаундленду і Лабрадору і скоротить потребу в подальших федеральних субсидіях. Багато канадських експертів вважають, що з погляду державної політики Гайбернія служить цілям регіонального розвитку в першу чергу, а цілям здобичі нафти — в другу.

Демографічний склад[ред.ред. код]

Історично населення провінції складалося переважно завдяки європейській еміграції. Більшість населення Ньюфаундленду і Лабрадору походить переважно з Англії і Ірландії. В 2001 р. 2.9 %мешканців було корінними народами. Етнічний склад провінції виглядає таким чином:

Країна походження Кількість %
Англія 200,120 39.39 %
Ірландія 100,260 19.73 %
Шотландія 30,295 5.96 %
Франція 27,785 5.47 %
Американські індіанці 16,030 3.16 %
Народи півночі 7,445 1.47 %
Німеччина 6,275 1.24 %
Метиси 6,120 1.20 %
Уельс 2,790 0.55 %

Посилання[ред.ред. код]

Канада Це незавершена стаття з географії Канади.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.