Ньюфаундленд і Лабрадор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ньюфаундленд і Лабрадор
Newfoundland and Labrador
Terre-Neuve-et-Labrador
Прапор
Прапор
Девіз: (Лат.: Quaerite Prime Regnum Dei)
Прагни першим до царства Господнього
Ньюфаундленд і Лабрадор на карті Канади
Офіційна мова(и) англійська
Столиця Сент-Джонс
Найбільше місто Сент-Джонс
Лейтенант-губернатор Джон Кросбі
(John Crosbie)
Прем'єр-міністр Кеті Дандердейл
(Kathy Dunderdale) (Прогресивні Консерватори)
Представників
в парламенті

 - Палата Громад
 - Сенат


7
6
Площа
 - Загалом
 - Суші
 - Води  (% від заг.) 
10 місце
405,212 км²
373,872 км²
31,340 км² (7,7%)
Населення
 - Загалом (2001)
 - Густота
9 місце
509,677
1,43/км²
ВВП (2005)
 - Загалом
 - На душу нас.

21,534 млрд. (9-те)
$41,733 (6-те)
В конфедерації з 31 березня, 1949
Часовий пояс UTC-3,5; -4
Інтернет-сторінка офіційний сайт (англ.)

Зв'язок
- Інтернет-домен
- Телефонний код


nl.ca
1-709


Ньюфаундленд і Лабрадор (англ. Newfoundland and Labrador МФА: [nufənˈlænd ən(d)ˈlæbrədɔr] Нуфанле́нд ан(д) Ле́брадор, фр. Terre-Neuve-et-Labrador) — провінція Канади, наймолодша, приєдналася до Канади десятою та останньою. Географічно складається з острова Ньюфаундленду і континентального Лабрадору на Атлантичному узбережжі Канади. На час вступу провінції до Канади в 1949 р. вона була відома як Ньюфаундленд, але починаючи з 1964 р. уряд провінції почав називати себе «Уряд Ньюфаундленду і Лабрадору». 6 грудня 2001 р. поправка до Конституції Канади закріпила офіційну назву провінції як «Ньюфаундленд і Лабрадор».

Символи[ред.ред. код]

Шипшина колюча

Історія[ред.ред. код]

Уперше у Ньюфаундленд прибули поселенці-європейці, вікінги з Ісландії, ще 1001 року: спочатку до Гренландії, відтак до острова Баффіна, до Лабрадора і Ньюфаундленда. Назвали вони ці землі «Маркленд» або «Землі Лісів» — і збудували тут своє перше поселення, яке, ймовірно, проіснувало всього лише декілька років. У 1497 р. Джон Кабот також прибув до Ньюфаундленда, висадився в районі Бонавісти і, встановивши прапор Англії, проголосив іменем короля Генріха VIII землі ці британськими володіннями.

По черзі мандрівники-португальці відвідали Ньюфаундленд на його східному узбережжі від мису Рейс до Нотр-Дам — і саме вони залишили у спадок цілу низку географічних назв, як-от «Лабрадор». В 1534 р. Жак Картьє обплив острів, а в 1583 р. Гамфрі Гілберт підтвердив острів володінням Великобританії, проголосивши Ньюфаундленд власністю королеви Єлизавети І. Перша колонія в Ньюфаундленді була заснована в 1610 р. компанією лондонських і бристольських торговців, які отримали королівський дозвіл на промисел. Джон Ґі був її першим губернатором. Істотним чинником в історії Ньюфаундленду і Лабрадору була рибність навколишніх вод: риболовецькі та торговельні судна зазвичай прибували з Португалії, Іспанії, Франції і Англії щоосені, а під кінець року з великими вантажами риби поверталися в свої порти.

Іммігранти-європейці, які поселилися в Ньюфаундленді, принесли з собою власні віру, звичаї та культуру, але суспільство, яке вони побудували в Новому Світі відрізнялося значно і від покинутого в Європі, і від інших колоній на американському континенті. Їх суспільство в Ньюфаундленді, базоване на рибальстві, хоч і контактувало з багатьма місцями навколо Атлантичного узбережжя Північної Америки, відокремлювало ньюфаундледців від найближчих сусідів в Канаді і Сполучених Штатах географічним своїм розташуванням та політичною своєрідною особливістю. Більшість населення розселилася по нерівному узбережжі в маленьких, віддалених поселеннях, ізольованих протягом довгих зим кригою або поганою погодою. Такі умови життя не могли не мати ефект на культурні особливості краю: іммігранти приносили з собою і виробляли нові способи мислення, ідеї, що й призвело до різноманітності у вірі, історії, усній творчості, піснях і діалектах Ньюфаундленду і Лабрадору.

Підписання акту приєднання Ньюфаундленду до Канадської Конфедерації 31 березня 1949 р.

На узбережжі Ньюфаундленду існували і французькі поселення, які в основному займалися рибальством. Унаслідок Семирічної війни Франція зазнала поразки і відмовилася від усіх володінь в Північній Америці, проте все ж наполягала на право утримувати два маленькі острови Сен-П'єр і Мікелон біля узбережжя Ньюфаундленду, які мали велике значення для рибальства: вони й досі залишаються володіннями Франції.

Перша світова війна мала великий і тривалий ефект як і на суспільство, так і на історію Ньюфаундленду і Лабрадору. Майже чверть його населення або 5482 чол. відбуло на фронт, з яких приблизно 1500 загинуло і 2300 поранено. До 1949 р. Ньюфаундленд і Лабрадор користувалися статусом незалежної колонії, а в 1949 році населення невеликою більшістю проголосувало за приєднання до Канади, з відмінними їм історією, економікою, культурою та політичними установами.

Економіка[ред.ред. код]

Розробка нафтових родовищ — економічне майбутнє провінції.

Цей регіон характеризується найвищим рівнем безробіття у всій Канаді і завжди спирався на рибальство як основне джерело економічних благ. Останніми роками рибні ресурси вичерпалися і провінція все більше залежить від субсидій федерального уряду.

Історично рибальство було однією з головних, якщо не найголовнішою галуззю економіки провінції. Протягом декількох сторіч рибальство велося з європейських портів і було сезонним. Постійні поселення з'явилися тут значно пізніше ніж де-небудь на північноамериканському континенті, проте рибальство продовжувало залишатися провідною галуззю економіки протягом довгого часу. Зараз рибні запаси значно скоротилися, деякі породи риб почали зникати в 1992 році і більшість виловленої тут риби відправлялося до США на переробку. Збідніння рибних запасів призвело до серйозних змін не тільки в економиці провінції, але і в соціальній сфері, оскільки це призвело до занепаду численних громад і міст, які залежали від рибальства.

Федеральний і провінційні уряди прикладають зусиль для диверсифікації економіки провінції. Великі надії і багато коштів було спрямовано на пошук та розвиток нафтових покладів біля узбережжя Ньюфаундленду. Гайбернія — один з найкоштовніших і багатообіцяючих проектів в історії Ньюфаундленду. Шлях освоєння родовища був не з легких. Перш за все потрібно було вирішити суперечки між федеральним урядом і урядом провінції щодо того, хто з них мав юрисдикцію і контроль над господарською діяльністю в прибережних водах. Суд визначив, що юрисдикція відносно ресурсів шельфових родовищ належить федеральному урядові. В 1985 році федеральний і провінційний уряди уклали генеральну угоду, що передбачає сумісне управління морськими покладами нафти і газу. Потім в 1988 році обидва уряди і нафтові компанії підписали заяву про принципи освоєння Гайбернії. В 1992 році після того, як на обох рівнях влади були прийняті необхідні уповноважуючі закони, в силу вступили підписані раніше угоди. Будівельні роботи почалися ще в кінці 1990 року і продовжуватимуться протягом 18-ти років при темпах видобутку до 180 тис. барелів в день. У 2000 році родовище забезпечувало близько 12 % легкої нафти, що видобувалася в Канаді.

Створення морського нафтового промислу укріпить економічну незалежність Ньюфаундленду і Лабрадору і скоротить потребу в подальших федеральних субсидіях. Багато канадських експертів вважають, що з погляду державної політики в першу чергу Гайбернія служить меті регіонального розвитку, а меті видобутку нафти — в другу.

Демографічний склад[ред.ред. код]

Історично населення провінції складалося переважно завдяки європейській еміграції. Більшість населення Ньюфаундленду і Лабрадору походить переважно з Англії і Ірландії. В 2001 р. 2,9 % мешканців було корінними народами. Етнічний склад провінції виглядає таким чином:

Країна походження Кількість %
Англія 200,120 39,39 %
Ірландія 100,260 19,73 %
Шотландія 30,295 5,96 %
Франція 27,785 5,47 %
Американські індіанці 16,030 3,16 %
Народи півночі 7,445 1,47 %
Німеччина 6,275 1,24 %
Метиси 6,120 1,20 %
Уельс 2,790 0,55 %

Посилання[ред.ред. код]

Канада Це незавершена стаття з географії Канади.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.