Хаджар (гори): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 128: Рядок 128:
===Західний Хаджар===
===Західний Хаджар===
[[File:Landscape Outside Al Hoota (225621719).jpeg|thumb|За межами Аль-Хута біля [[Нізва|Нізви]], Оман]]
[[File:Landscape Outside Al Hoota (225621719).jpeg|thumb|За межами Аль-Хута біля [[Нізва|Нізви]], Оман]]
Гори на захід від долини Самаїл, зокрема на півострові Мусандам і в ОАЕ, [40] відомі як Західний Хаджар ( араб . ٱلْحَجَر ٱلْغَرْبِي , романізовано : Аль-Хаджар Аль-Гарбі ), [41] також відомий як « власне Оман ». Оскільки Джабаль-Ахдар і гори в його околицях знаходяться на захід від долини, їх можна вважати Західним Хаджаром. [1] [40]
Гори на захід від долини Самаїл, зокрема на півострові Мусандам і в ОАЕ,
<ref name="Lancaster&Lancaster2011">{{cite book |last1=Lancaster |first1=Fidelity |last2=Lancaster |first2=William |title=Honour is in Contentment: Life Before Oil in Ras Al-Khaimah (UAE) and Some Neighbouring Regions |publisher=[[Walter de Gruyter]] |pages=3–598 |isbn=978-3-1102-2339-2 |location=[[Berlin]], [[New York City|New York]] |url=https://books.google.com/books?id=Le0Ryxzh7cQC&q=ru%27us+al-jibal+musandam+western+hajar |year=2011}}</ref>
Викид(и)
відомі як Західний Хаджар ({{lang-ar|ٱلْحَجَر ٱلْغَرْبِي|Al-Ḥajar Al-Gharbī}}),<ref name="Cavendish2007">{{cite book|chapter-url=https://books.google.com/books?id=j894miuOqc4C&pg=PA8|title=World and Its Peoples|last1=Cavendish|first1=Marshall|date=2007|publisher=Cavendish Square Publishing|isbn=978-0-7614-7571-2|volume=1|pages=[https://archive.org/details/worlditspeoplesm0000unse/page/8 8–19]|chapter=Geography and climate|author-link=Marshall Cavendish|url=https://archive.org/details/worlditspeoplesm0000unse/page/8}}</ref>
також відомий як «{{нп|Оман (імамат)|Справжній Оман||Imamate of Oman}}».
Оскільки Джабаль-Ахдар і гори в його околицях знаходяться на захід від долини, їх можна вважати Західним Хаджаром.
<ref name="Allen2016"/>
<ref name="Lancaster&Lancaster2011"/>

====Відгалуження====
У {{нп|Тавам (регіон)|регіоні Тавам||Tawam (region)}},
<ref name="Morton2016">{{cite book |last1=Morton |first1=Michael Quentin |title=Keepers of the Golden Shore: A History of the United Arab Emirates |publisher=Reaktion Books |location=London |isbn=978-1-7802-3580-6 |edition=1st |url=https://books.google.com/books?id=-oxfDQAAQBAJ&q=tuwwam |date=15 April 2016 |access-date=8 November 2016}}</ref>
що містить прилеглі поселення [[Ель-Бураймі]] та [[Аль-Айн]] на кордоні Оману та ОАЕ [[Абу-Дабі (емірат)|Емірат Абу-Дабі]], лежить [[Джебель-Хафіт]] (1100–1400 м),
<ref name="JJRAK"/>
<ref name="Gardner 01-2004">{{cite journal |last=Gardner |first=Andrew Somerville |title=The reptiles of Jebel Hafeet |publisher=[[Abu Dhabi Company for Onshore Oil Operations|ADCO]] and Emirates Natural History Group |pages=149–168 |url=https://www.researchgate.net/publication/235918847 |date=January 2004 |access-date=2019-01-14}}</ref>
<ref name="LiethMasoom2012">{{cite book |editor-last1=Lieth |editor-first1=Helmut |editor-last2=Al Masoom |editor-first2=A. A. |title=Towards the rational use of high salinity tolerant plants: Vol 2: Agriculture and forestry under marginal soil water conditions |publisher=[[Springer Science+Business Media]] |volume=2: Agriculture and forestry under marginal soil water conditions |chapter=Reclamation potentials of saline degraded lands in Abu Dhabi eastern region using high salinity-tolerant woody plants and some salt marsh species |pages=271–274 |isbn=978-9-4011-1860-6 |url=https://books.google.com/books?id=Y-fqCAAAQBAJ&q=hafit |date=2012-12-06}}</ref>
<ref name="CNN 10-2018">{{cite news |last=Neild |first=Barry |title=Day trip from Abu Dhabi: The cool oasis of Al Ain |publisher=[[CNN]] |url=https://edition.cnn.com/travel/article/al-ain-abu-dhabi-day-trip/index.html |date=2018-10-03 |access-date=2019-03-10}}</ref>,
що можна вважати відгалуженням Хаджар
<ref name="Gardner 01-2004"/>
<ref name="OBG2010">{{cite book |title=The Report Abu Dhabi 2010 |publisher=Oxford Business Group |page=171 |url=https://books.google.com/books?id=f9l90XsF5-sC&pg=PA171 |isbn=978-1-9070-6521-7 |year=2010}}</ref>
Ці гори мають хребти, що простягаються на північ до міста Аль-Айн.
<ref name="GulfNews 12-2011">{{Cite news |last=Salama |first=Samir |title=Al Ain bears evidence of a culture's ability to adapt |work=[[Gulf News]] |url=https://gulfnews.com/news/uae/culture/al-ain-bears-evidence-of-a-culture-s-ability-to-adapt-1.958876 |date=2011-12-30 |access-date=2018-08-07}}</ref><ref name="Yildirim_Masri2010">{{citation |last1=Yildirim |first1=Ege |last2=El-Masri |first2=Sami |title=Master Planning for Heritage Conservation in Al Ain Oasis, UAE |publisher=[[Abu Dhabi Authority for Culture & Heritage|ADACH]] and [[ISOCARP]] |pages=1–11 |location=[[United Arab Emirates|UAE]] |url=http://www.isocarp.net/Data/case_studies/1705.pdf |year=2010 |access-date=2019-08-15}}</ref><ref name="UNESCO_Al-Ain">{{citation |publisher=[[UNESCO]] |title=The Cultural Sites of Al Ain (Hafit, Hili, Bidaa Bint Saud and Oases Areas) |url=https://whc.unesco.org/en/list/1343/multiple=1&unique_number=1762 |access-date=2019-08-15}}</ref><ref name="UAE_UNESCO_2010">{{citation |work=[[Politics of the United Arab Emirates|UAE Government]] |title=The Cultural Sites of Al Ain (Hafit, Hili, Bidaa Bint Saud and Oases Areas) – Serial Property – Executive Summary |publisher=[[UNESCO]] |url=https://whc.unesco.org/document/169162 |date=March 2010 |access-date=2019-08-15}}</ref>

⚫
====Руус аль-Джібал====


У регіоні Тавам , [42] який включає прилеглі поселення Аль-Бураймі та Аль-Айн на кордоні Оману та ОАЕ Емірат Абу-Дабі , лежить Джебель Хафіт (1100–1400 м (3600–4600 футів)), [43] [44] [45] [46] , який можна вважати відмінним від Хаджар . Через його близькість до головного хребта Хаджар [44] його можна розглядати як частину хребта, sensu lato . [47] Ця гора має хребти , які простягаються на північ до міста Аль-Айн. [48] ​​[49][50] [51]
⚫
Руус аль-Джібал
Основна стаття: Півострів Мусандам
Руус аль-Джібаль у провінції Мусандам в Омані, на північ від міста ОАЕ та емірату Рас - ель-Хайма
Руус аль-Джібаль у провінції Мусандам в Омані, на північ від міста ОАЕ та емірату Рас - ель-Хайма


Версія за 19:41, 25 вересня 2022

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Zvr (внесок, журнали) о 19:41 UTC (895919 хвилин тому).
Хаджар
араб. جبال الحج‎
23°12′53″ пн. ш. 57°16′30″ сх. д. / 23.21486111002777974° пн. ш. 57.27518889002777769° сх. д. / 23.21486111002777974; 57.27518889002777769Координати: 23°12′53″ пн. ш. 57°16′30″ сх. д. / 23.21486111002777974° пн. ш. 57.27518889002777769° сх. д. / 23.21486111002777974; 57.27518889002777769
Країна  Оман
Тип гірський хребет
Висота 3075 м
Хаджар. Карта розташування: Оман
Хаджар
Хаджар
Хаджар (Оман)
Мапа
CMNS: Хаджар у Вікісховищі

Хаджар (араб. جِبَال ٱلْحَجَر‎, трансліт. Jibāl al-Ḥajar) — гори на північному сході Оману, а також на сході Об'єднаних Арабських Еміратів є найвищим гірським масивом на сході Аравійського півострова. Також відомі як «Оманські гори», [1] [2] вони відокремлюють низьку прибережну Оманську рівнину від високогірного пустельного плато та лежать за 50–100 км від Оманської затоки.

Геологія

Топографічна карта гір Хаджар з тектонічними та геологічними локалізаціями

Орографія і тектоніка

Гори Хаджар простягаються на 700 км через ОАЕ та Оман. [3] Вони розташовані на північно-східному куті Аравійської плити, та прямують від півострова Мусандам● до східного узбережжя Оману. Ширина хребта становить близько 100 км, причому Еш-Шамс є найвищою вершиною на 3009 му центральній частині гір. [4] [5]

Зараз Аравійська плита рухається на північ Євразійської плити 2-3 см на рік. [6][7] Континентальна колізія відбувається в поясі складчастості та насуву Загрос[en] на захід від півострова Мусандам. [8] [9] Межа цієї колізійної плити переходить у зону субдукції на сході. Тут океанічна кора Аравійської плити занурюється на північ під Євразію, що має назву Макранська зона субдукції●. [10]

Літологія

Геологію Хаджара можна згрупувати в чотири основні тектоностратиграфічні[en] групи. Перша група — допермські породи фундаменту, осадова товща уламків, карбонатів і евапоритів. Друга група є товщею карбонатів континентального шельфу від середнього перму до пізньої крейди, що відкладалися неузгоджено над фундаментом. Третя група – серія покровів (алохтонних порід), що транспортувалися з північного сходу на південний захід горизонтально понад 300 км. Це була велика тектонічна подія пізньої крейди. Цей процес називається обдукцією, коли пермсько-середньокрейдовий континентальний схил (від мілководних до глибоководних) осадові породи та океанічна кора пізньої крейди (офіоліти Семаїла[en]) були насунуті (обдуковані) над породами першої та другої груп. Нарешті, четверта група — мілководні морські та наземні осадові породи від пізньої крейди до міоцену, що відкладалися поверх усіх трьох попередніх груп. [11][12][13][14][15][16][17]

Структура

Високогірний рельєф знаходиться навколо двох основних точок: Джабаль-Ахдар і Саїх-Хатат, що є великомасштабними антикліналями. [18] Вершина Саїх-Хатат містить еклогіт на північному сході в Ас-Сіфа. [19] Ці породи були заглиблені приблизно на 80 км у мантію, а потім ексгумовані[en] назад на поверхню. [16] Ця ексгумація створила, можливо, найбільшу складку мегаоболонки на Землі, складку мегаоболонки Ваді-Май. [20] Поширена думка полягає в тому, що ці еклогіти спочатку були основними вулканічними породами в межах переднього краю континентальної кори Аравійської плити. Ця передня кромка потім була субдукована зоною субдукції з північно-східним зануренням. [21][22] Проте деякі геологи вважають, що ці еклогіти були субдуковані через південно-західну зону субдукції. [23]

Дві точки розділені перевалом Семаїл. Це помітна лінійна структура, спрямована NNE—SSW. Проте досі точаться суперечки щодо того, що це за структура. Різні геологи стверджують, що це лівобічний (лівосторонній) зсув, [24] звичайний розлом, [18] бічний нахил, [25] монокліналь внаслідок сліпого насуву [12] або розлом із кілька фаз деформації. [26]

Охорона

Подушечні базальти у Ваді Джиз, які є частиною офіолітової послідовності Семаїл. Вони були названі Geotimes Pillow Lavas після того, як їх фотографія була опублікована на обкладинці журналу Geotimes у 1975 році.

Геологічний літопис Оману надзвичайно цінний для геологів і потребує збереження. [27] Він містить найповніші офіоліти на Землі, з яких він найвідоміший серед геологів. Послідовність офіолітів має вражаючу кульову лаву (Geotimes pillow lava), а також оголення викопної межі кора-мантія (Мохо). Як правило, офіоліти закриваються перед зіткненням континентів, що сильно деформує структуру первісної океанічної кори. Однак через те, що зіткнення континентів не відбулося в Хаджарі, Семаїл-офіоліти все ще неушкоджені. В Омані також є одна з найкраще збережених мега-оболонних складок, будь-коли виявлених, Ваді-Майх. [20] Крім того, важливим є відносно невелике відслонення еклогіту. Еклогіт рідко зустрічається на поверхні Землі, оскільки це порода, яка утворюється під високим тиском глибоко в корі або мантії. З цих порід геологи можуть дізнатися про те, що відбувається в надрах Землі та про тектонічні процеси. В Омані також є різні локації скам’янілостей, що потребують захисту. Геологічна спільнота стурбована тим, що з розвитком інфраструктури ці породи, які містять багато інформації, будуть розкопані та знищені. [27]

Сучасна топографія

Обдукція пізньої крейди створила прото-Хаджарські гори. Проте гори були зруйновані, і мілководне морське осадження розпочалось у регіоні, починаючи з палеоцену. [15][28] Осадові породи від палеоцену до еоцену знаходяться на висоті 2200 м над рівнем моря в межах Хаджара [25] і є складчастими. Це вказує на те, що сучасний рельєф сформувався після пізнього еоцену. Точний час обговорюється, і різні інтерпретації вказують на те, що рельєф утворився десь між пізнім еоценом та міоценом. [18] [28][25][29] [30]

Рушійні сили, які сформували Хаджар, також обговорюються. Багато геологів вважають зіткнення з Загрос причиною підняття гір, [15] [28][31] [32] , оскільки зараз півострів Мусандам● (північно-західний кут гірського хребта) підіймається через це зіткнення. Проте Еш-Шамс, найвища вершина центральних гір, знаходиться на відстані понад 300 км від цієї зони. Крім того, немає значної сейсмічності в центральних горах [33] , що вказує на те, що гори зараз не деформуються, навіть попри зіткнення з Загросом. [25] Це вказує на те, що підйом, який створив сучасний рельєф, відбувся в минулому, можливо, до початку зіткнення Загросу, за механізмом, який повністю не вивчений.

Географія

Центральний Хаджар

Еш-Шамс, найвища вершина Оману

Центральна частина Хаджара є найвищою та найдикішою місцевістю в країні. Еш-Шамс є найвищий хребет [34], за ним йде хребет Джебель-Ахдар[en]. Останній [35] і менший хребет Джебель-Нахль обмежено на сході долиною Самаїл (яка веде на північний схід до Маскату). [36]

Східний Хаджар

На схід від Самаїлу знаходяться Східний Хаджар (араб. ٱلْحَجَر ٱلشَّرْقِي‎, трансліт. Al-Ḥajar Ash-Sharqī), який простягається на схід (набагато ближче до узбережжя) до портового міста Сур [37], майже у найсхіднішій точці Оману.

Західний Хаджар

За межами Аль-Хута біля Нізви, Оман

Гори на захід від долини Самаїл, зокрема на півострові Мусандам і в ОАЕ, [38] відомі як Західний Хаджар (араб. ٱلْحَجَر ٱلْغَرْبِي‎, трансліт. Al-Ḥajar Al-Gharbī),[39] також відомий як «Справжній Оман●». Оскільки Джабаль-Ахдар і гори в його околицях знаходяться на захід від долини, їх можна вважати Західним Хаджаром. [1] [38]

Відгалуження

У регіоні Тавам[en], [40] що містить прилеглі поселення Ель-Бураймі та Аль-Айн на кордоні Оману та ОАЕ Емірат Абу-Дабі, лежить Джебель-Хафіт (1100–1400 м), [41] [42] [43] [44], що можна вважати відгалуженням Хаджар [42] [45] Ці гори мають хребти, що простягаються на північ до міста Аль-Айн. [46][47][48][49]

Руус аль-Джібал

Руус аль-Джібаль у провінції Мусандам в Омані, на північ від міста ОАЕ та емірату Рас - ель-Хайма

Найпівнічніші гори хребта Хаджар знаходяться на півострові Мусандам. З цієї причини до них, або до самого півострова , застосовується фраза Ру'ус аль-Джібал («Верхи гір»). Незважаючи на те, що фізично вони є частиною західного Хаджара, вони відрізняються геологією та гідрологією від решти ареалу. [1] [40] Найвища точка в ОАЕ розташована в Джебель-Джейсі поблизу Рас-Аль-Хайма , яка має висоту 1934 м (6345 футів) від рівня моря, [43] але оскільки вершина знаходиться на стороні Оману, Джабаль-Ібір , має висоту понад 1500 м (0,93 милі), має найвищу вершину в ОАЕ. [52] [53] Шумайліях Гори в ОАЕ Емірат Фуджейра

Гори, що межують із узбережжям Шамайлія ( شَمَيْلِيَّة ) в Оманській затоці, утворюючи частини північних еміратів ОАЕ Шарджа , Рас - Аль-Хайма та Фуджейра [40] , також можуть називатися Шумайлія ( شُمَيْلِيَّة ). [54] [55] У цьому регіоні знаходиться Джебель Аль-Хебен ( جَبَل ٱلْحبن ; 25°7′33″пн.ш. 56°9′33″сх.д). [56] [57]

Примітки

  1. ↑ а б Allen, Calvin H., Jr. (5 лютого 2016). 1: Land and People. Oman: the Modernization of the Sultanate. Abingdon, New York: Routledge. с. 1—8. ISBN 978-1-3172-9164-0.
  2. ↑ Geukens, F. (1966). Bowers, S. D. (ред.). United States Geological Survey Professional Paper. Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office.
  3. ↑ Searle, M. P.; Cooper, D. J. W. (1986). Structure of the Hawasina Window culmination, central Oman Mountains. Earth and Environmental Science Transactions of the Royal Society of Edinburgh. 77 (2): 143—156. doi:10.1017/S0263593300010798. ISSN 1473-7116.
  4. ↑ Breton, Jean-Paul; Béchennec, François; Métour, Joël Le; Moen-Maurel, Laure; Razin, Philippe (1 квітня 2004). Eoalpine (Cretaceous) evolution of the Oman Tethyan continental margin: insights from a structural field study in Jabal Akhdar (Oman Mountains). GeoArabia. 9 (2): 41—58. doi:10.2113/geoarabia090241. ISSN 1025-6059. S2CID 197865202.
  5. ↑ Kusky, Timothy; Robinson, Cordula; El-Baz, Farouk (September 2005). Tertiary–Quaternary faulting and uplift in the northern Oman Hajar Mountains. Journal of the Geological Society. 162 (5): 871—888. Bibcode:2005JGSoc.162..871K. doi:10.1144/0016-764904-122. ISSN 0016-7649. S2CID 59467623.
  6. ↑ ArRajehi, Abdullah; McClusky, Simon; Reilinger, Robert; Daoud, Mohamed; Alchalbi, Abdulmutaleb; Ergintav, Semih; Gomez, Francisco; Sholan, Jamal; Bou‐Rabee, Firyal; Ogubazghi, Ghebrebrhan; Haileab, Biniam (2010). Geodetic constraints on present-day motion of the Arabian Plate: Implications for Red Sea and Gulf of Aden rifting. Tectonics. 29 (3): TC3011. Bibcode:2010Tecto..29.3011A. doi:10.1029/2009TC002482. ISSN 1944-9194. S2CID 55625864.
  7. ↑ DeMets, Charles; Gordon, Richard G.; Argus, Donald F. (1 квітня 2010). Geologically current plate motions. Geophysical Journal International. 181 (1): 1—80. Bibcode:2010GeoJI.181....1D. doi:10.1111/j.1365-246X.2009.04491.x. ISSN 0956-540X.
  8. ↑ McQuarrie, Nadine; Hinsbergen, Douwe J. J. van (1 березня 2013). Retrodeforming the Arabia-Eurasia collision zone: Age of collision versus magnitude of continental subduction. Geology. 41 (3): 315—318. Bibcode:2013Geo....41..315M. doi:10.1130/G33591.1. ISSN 0091-7613. S2CID 129286006.
  9. ↑ Agard, P.; Omrani, J.; Jolivet, L.; Whitechurch, H.; Vrielynck, B.; Spakman, W.; Monié, P.; Meyer, B.; Wortel, R. (November 2011). Zagros orogeny: a subduction-dominated process. Geological Magazine. 148 (5–6): 692—725. Bibcode:2011GeoM..148..692A. doi:10.1017/S001675681100046X. ISSN 1469-5081.
  10. ↑ White, Robert S. (1982). Deformation of the Makran accretionary sediment prism in the Gulf of Oman (north-west Indian Ocean). Geological Society, London, Special Publications. 10 (1): 357—372. Bibcode:1982GSLSP..10..357W. doi:10.1144/gsl.sp.1982.010.01.24. ISSN 0305-8719. S2CID 128499615.
  11. ↑ Searle, Mike; Cox, Jon (1 січня 1999). Tectonic setting, origin, and obduction of the Oman ophiolite. GSA Bulletin. 111 (1): 104—122. doi:10.1130/0016-7606(1999)111<0104:TSOAOO>2.3.CO;2. ISSN 0016-7606.
  12. ↑ а б Mount, Van S.; Crawford, Roderick I. S.; Bergman, Steven C. (1 жовтня 1998). Regional Structural Style of the Central and Southern Oman Mountains: Jebel Akhdar, Saih Hatat, and the Northern Ghaba Basin. GeoArabia. 3 (4): 475—490. doi:10.2113/geoarabia0304475. ISSN 1025-6059. S2CID 210300658.
  13. ↑ K. W. Glennie; M. G. A. Boeuf (1973). Late Cretaceous Nappes in Oman Mountains and Their Geologic Evolution. AAPG Bulletin. 57 (1). doi:10.1306/819a4240-16c5-11d7-8645000102c1865d. ISSN 0149-1423.
  14. ↑ Robertson, A. H. F.; Searle, M. P. (1990). The northern Oman Tethyan continental margin: stratigraphy, structure, concepts and controversies. Geological Society, London, Special Publications. 49 (1): 3—25. Bibcode:1990GSLSP..49....3R. doi:10.1144/GSL.SP.1992.049.01.02. ISSN 0305-8719. S2CID 140152540.
  15. ↑ а б в Mann, A.; Hanna, S. S.; Nolan, S. C.; Mann, A.; Hanna, S. S. (1990). The post-Campanian tectonic evolution of the Central Oman Mountains: Tertiary extension of the Eastern Arabian Margin. Geological Society, London, Special Publications. 49 (1): 549—563. Bibcode:1990GSLSP..49..549M. doi:10.1144/GSL.SP.1992.049.01.33. ISSN 0305-8719. S2CID 130934776.
  16. ↑ а б Warren, Clare J.; Parrish, Randall R.; Waters, David J.; Searle, Michael P. (November 2005). Dating the geologic history of Oman's Semail ophiolite: insights from U-Pb geochronology. Contributions to Mineralogy and Petrology. 150 (4): 403—422. Bibcode:2005CoMP..150..403W. doi:10.1007/s00410-005-0028-5. ISSN 0010-7999. S2CID 128424505.
  17. ↑ Rioux, Matthew; Bowring, Samuel; Kelemen, Peter; Gordon, Stacia; Miller, Robert; Dudás, Frank (May 2013). Tectonic development of the Samail ophiolite: High-precision U-Pb zircon geochronology and Sm-Nd isotopic constraints on crustal growth and emplacement: TECTONIC HISTORY OF THE SAMAIL OPHIOLITE. Journal of Geophysical Research: Solid Earth. 118 (5): 2085—2101. doi:10.1002/jgrb.50139. hdl:1721.1/85188. S2CID 7801342.
  18. ↑ а б в Searle, Michael P. (1 квітня 2007). Structural geometry, style and timing of deformation in the Hawasina Window, Al Jabal al Akhdar and Saih Hatat culminations, Oman Mountains. GeoArabia. 12 (2): 99—130. doi:10.2113/geoarabia120299. ISSN 1025-6059. S2CID 199903724.
  19. ↑ Warren, C.J.; Miller, J.McL. (March 2007). Structural and stratigraphic controls on the origin and tectonic history of a subducted continental margin, Oman. Journal of Structural Geology. 29 (3): 541—558. Bibcode:2007JSG....29..541W. doi:10.1016/j.jsg.2006.10.006.
  20. ↑ а б Cornish, Sam; Searle, Mike (1 серпня 2017). 3D geometry and kinematic evolution of the Wadi Mayh sheath fold, Oman, using detailed mapping from high-resolution photography. Journal of Structural Geology. 101: 26—42. Bibcode:2017JSG...101...26C. doi:10.1016/j.jsg.2017.06.009. ISSN 0191-8141.
  21. ↑ Searle, M. P; Warren, C. J; Waters, D. J; Parrish, R. R (1 березня 2004). Structural evolution, metamorphism and restoration of the Arabian continental margin, Saih Hatat region, Oman Mountains. Journal of Structural Geology. 26 (3): 451—473. Bibcode:2004JSG....26..451S. doi:10.1016/j.jsg.2003.08.005. ISSN 0191-8141.
  22. ↑ Searle, Michael P.; Cox, Jon (May 2002). Subduction zone metamorphism during formation and emplacement of the Semail ophiolite in the Oman Mountains. Geological Magazine. 139 (3): 241—255. Bibcode:2002GeoM..139..241S. doi:10.1017/S0016756802006532. ISSN 1469-5081. S2CID 129906501.
  23. ↑ Gray, D. R.; Gregory, R. T. (2003). Ophiolite obduction and the Samail Ophiolite: the behaviour of the underlying margin. Geological Society, London, Special Publications. 218 (1): 449—465. Bibcode:2003GSLSP.218..449G. doi:10.1144/gsl.sp.2003.218.01.23. ISSN 0305-8719. S2CID 129638547.
  24. ↑ Le Métour, J.; Rabu, D.; Tegyey, M.; Béchennec, F.; Beurrier, M.; Villey, M. (1990). Subduction and obduction: two stages in the Eo-Alpine tectonometamorphic evolution of the Oman Mountains. Geological Society, London, Special Publications. 49 (1): 327—339. Bibcode:1990GSLSP..49..327L. doi:10.1144/gsl.sp.1992.049.01.20. ISSN 0305-8719. S2CID 129165769.
  25. ↑ а б в г Hansman, Reuben J.; Ring, Uwe; Thomson, Stuart N.; Brok, Bas den; Stübner, Konstanze (2017). Late Eocene Uplift of the Al Hajar Mountains, Oman, Supported by Stratigraphy and Low-Temperature Thermochronology. Tectonics. 36 (12): 3081—3109. Bibcode:2017Tecto..36.3081H. doi:10.1002/2017TC004672. hdl:10150/627072. ISSN 1944-9194. S2CID 133704321.
  26. ↑ Scharf, A.; Mattern, F.; Moraetis, D.; Callegari, I.; Weidle, C. (2019). Postobductional Kinematic Evolution and Geomorphology of a Major Regional Structure—The Semail Gap Fault Zone (Oman Mountains). Tectonics. 38 (8): 2756—2778. Bibcode:2019Tecto..38.2756S. doi:10.1029/2019TC005588. ISSN 1944-9194. S2CID 200033780.
  27. ↑ а б Searle, Michael P. (2014). Preserving Oman's geological heritage: proposal for establishment of World Heritage Sites, National GeoParks and Sites of Special Scientific Interest (SSSI). Geological Society, London, Special Publications. 392 (1): 9—44. Bibcode:2014GSLSP.392....9S. doi:10.1144/sp392.2. ISSN 0305-8719. S2CID 129129788.
  28. ↑ а б в Searle, Michael P.; Ali, Mohammed Y. (1 січня 2009). Structural and tectonic evolution of the Jabal Sumeini – Al Ain – Buraimi region, northern Oman and eastern United Arab Emirates. GeoArabia. 14 (1): 115—142. doi:10.2113/geoarabia1401115. ISSN 1025-6059. S2CID 130452043.
  29. ↑ Hansman, Reuben J.; Albert, Richard; Gerdes, Axel; Ring, Uwe (1 березня 2018). Absolute ages of multiple generations of brittle structures by U-Pb dating of calcite. Geology. 46 (3): 207—210. Bibcode:2018Geo....46..207H. doi:10.1130/G39822.1. ISSN 0091-7613. S2CID 134043082.
  30. ↑ Poupeau, Gérard; Saddiqi, Omar; Michard, André; Goffé, Bruno; Oberhänsli, Roland (1 грудня 1998). Late thermal evolution of the Oman Mountains subophiolitic windows: Apatite fission-track thermochronology. Geology. 26 (12): 1139—1142. Bibcode:1998Geo....26.1139P. doi:10.1130/0091-7613(1998)026<1139:LTEOTO>2.3.CO;2. ISSN 0091-7613.
  31. ↑ Ali, M. Y.; Sirat, M.; Small, J. (2009). Integrated Gravity and Seismic Investigation Over the Jabal Hafit Structure: Implications for Basement Configuration of the Frontal Fold-and-Thrust Belt of the Northern Oman Mountains. Journal of Petroleum Geology. 32 (1): 21—37. doi:10.1111/j.1747-5457.2009.00433.x. ISSN 1747-5457. S2CID 128841976.
  32. ↑ Fournier, Marc; Lepvrier, Claude; Razin, Philippe; Jolivet, Laurent (1 жовтня 2006). Late Cretaceous to Paleogene post-obduction extension and subsequent Neogene compression in the Oman Mountains. GeoArabia. 11 (4): 17—40. doi:10.2113/geoarabia110417. ISSN 1025-6059. S2CID 199102016.
  33. ↑ El-Hussain, I.; Deif, A.; Al-Jabri, K.; Toksoz, N.; El-Hady, S.; Al-Hashmi, S.; Al-Toubi, K.; Al-Shijbi, Y.; Al-Saifi, M.; Kuleli, S. (1 жовтня 2012). Probabilistic seismic hazard maps for the sultanate of Oman. Natural Hazards. 64 (1): 173—210. doi:10.1007/s11069-012-0232-3. hdl:1721.1/106473. ISSN 1573-0840. S2CID 62898298.
  34. ↑ Cullen, Katherine E.; Kusky, Timothy M. (2010). Arabian geology. Encyclopedia of Earth and Space Science. New York City: Infobase Publishing. с. 26—38. ISBN 978-1-4381-2859-7.
  35. ↑ Mountains in Oman. Ministry of Tourism, Sultanate of Oman.
  36. ↑ Darke, Diane (2010). Oman: The Brad Travel Guide. Bradt Travel Guides. ISBN 9781841623320. Процитовано 15 March 2015.
  37. ↑ The Eastern Hajar Mountains. Arabic Felix. Процитовано 17 січня 2019.
  38. ↑ а б Lancaster, Fidelity; Lancaster, William (2011). Honour is in Contentment: Life Before Oil in Ras Al-Khaimah (UAE) and Some Neighbouring Regions. Berlin, New York: Walter de Gruyter. с. 3—598. ISBN 978-3-1102-2339-2.
  39. ↑ Cavendish, Marshall (2007). Geography and climate. World and Its Peoples. Т. 1. Cavendish Square Publishing. с. 8–19. ISBN 978-0-7614-7571-2.
  40. ↑ Morton, Michael Quentin (15 April 2016). Keepers of the Golden Shore: A History of the United Arab Emirates (вид. 1st). London: Reaktion Books. ISBN 978-1-7802-3580-6. Процитовано 8 November 2016.
  41. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою JJRAK не вказано текст
  42. ↑ а б Gardner, Andrew Somerville (January 2004). The reptiles of Jebel Hafeet. ADCO and Emirates Natural History Group: 149—168. Процитовано 14 січня 2019.
  43. ↑ Lieth, Helmut; Al Masoom, A. A., ред. (6 грудня 2012). Reclamation potentials of saline degraded lands in Abu Dhabi eastern region using high salinity-tolerant woody plants and some salt marsh species. Towards the rational use of high salinity tolerant plants: Vol 2: Agriculture and forestry under marginal soil water conditions. Т. 2: Agriculture and forestry under marginal soil water conditions. Springer Science+Business Media. с. 271—274. ISBN 978-9-4011-1860-6.
  44. ↑ Neild, Barry (3 жовтня 2018). Day trip from Abu Dhabi: The cool oasis of Al Ain. CNN. Процитовано 10 березня 2019.
  45. ↑ The Report Abu Dhabi 2010. Oxford Business Group. 2010. с. 171. ISBN 978-1-9070-6521-7.
  46. ↑ Salama, Samir (30 грудня 2011). Al Ain bears evidence of a culture's ability to adapt. Gulf News. Процитовано 7 серпня 2018.
  47. ↑ Yildirim, Ege; El-Masri, Sami (2010), Master Planning for Heritage Conservation in Al Ain Oasis, UAE (PDF), UAE: ADACH and ISOCARP, с. 1—11, процитовано 15 серпня 2019
  48. ↑ The Cultural Sites of Al Ain (Hafit, Hili, Bidaa Bint Saud and Oases Areas), UNESCO, процитовано 15 серпня 2019
  49. ↑ The Cultural Sites of Al Ain (Hafit, Hili, Bidaa Bint Saud and Oases Areas) – Serial Property – Executive Summary, UAE Government, UNESCO, March 2010, процитовано 15 серпня 2019
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хаджар_(гори)&oldid=37203324