Поверхня Мохоровичича

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Поверхня Мохоровичича (рос. Мохоровичича поверхность, англ. Mohorovičić discontinuity; нім. Mohorovičić-Diskontinuität f) – границя розділу (складна перехідна зона) між земною корою та верхньою мантією Землі, що виявляється за стрибкоподібним збільшенням швидкості проходження поздовжніх сейсмічних хвиль від 6,7 – 7,6 до 7,9 – 8,2 км/с, поперечних з 3,6 – 4,2 до 4,4 – 4,7 км/с.

Встановлена в 1909 р. хорватським сейсмологом А. Мохоровичичем (1857 – 1936).

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3