Роберт Вайт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Robert J. White»
(Немає відмінностей)

Версія за 07:57, 9 червня 2023

Роберт Вайт
англ. Robert J. White
Ім'я при народженні англ. Robert Joseph White
Народився 21 січня 1926(1926-01-21)[1]
Дулут, Міннесота, США
Помер 16 вересня 2010(2010-09-16)[2] (84 роки)
Geneva Townshipd, Ештабула, Огайо, США
·хвороба
Країна  США
Діяльність нейрохірург
Alma mater Гарвардський університет
Міннесотський університет
Гарвардська медична школа
Галузь нейрохірургія
Заклад Кейс-Вестерн-Резерв університет
Членство Папська академія наук[3]
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробила користувачка Анна Мороз (внесок, журнали) о 07:57 UTC (473347 хвилин тому).

Роберт Джозеф Вайт (21 січня 1926(1926січня21), Дулут, США - 16 вересня 2010, Женіва, Огайо) - американський нейрохірург, найбільш відомим пересадкою голови живим мавпам.

Біографія

Вайт виховувався у Дулуті, штат Міннесота, його матір'ю та тіткою. Його батько загинув у бою під час служби на Тихоокеанському театрі воєнних дій під час Другої світової війни[4]. У 2009 році в інтерв’ю "Motherboard" Вайт заявив, що його інтерес до людського мозку виник у середній школі. Вчитель біології високо оцінив його розтин черепа жаби та сказав Вайту, що він повинен стати нейрохірургом.

Вайт вступив до Університету Сент-Томас, а у 1949 році - медичної школи Університету Міннесоти; у 1951 році перевівся у Гарвардську медичну школу, де здобув диплом лікаря з відзнакою cum laude у 1953 році[5]. У Вайта було десять дітей з дружиною, Патрицієхю Мюррей, медсестрою, яку він зустрів у лікарні Пітера Бента Брігама під час проходження інтернатури та клінічної ординатури. Відданий католик, доктор Вайт був членом Папської академії наук. Він регулярно відвідував месу та молився перед операціями[4].

За свою кар'єру Вайт виконав понад 10 000 хірургічних операцій і є автором понад 900 публікацій з клінічної нейрохірургії, медичної етики й охорони здоров'я[4]. Він має почесні докторські ступені Університету Джона Керролла (доктор наук, 1979), Університету штату Клівленд (доктор наук, 1980), Волшського університету (доктор гуманних наук, 1996) й Університету Сент-Томас (доктор наук, 1998)[6]. Вайт отримував запрошення з усього світу виступати, читати лекції та ділитися своїм медичним досвідом. Був консультантом Інституту нейрохірургії ім. Бурденка у Москві та єдиним іноземним членом Російської та Української академій медичних наук. Він багато читав лекції у США, Росії, Китаї та Європі[5]. Вайт також став радником папи Івана Павла II з медичної етики. Він створив Ватиканську комісію з біомедичної етики у 1981 році після свого призначення у Папську академію наук. Під керівництвом Вайта Комісія вплинула на позицію церкви щодо смерті мозку та екстракорпорального запліднення[4][5].

Він назвав себе скромним Бобом. Вайт заснував відділення нейрохірургії Метро. Багато хто знає його як головну мішень протестувальників. Активіст PETA дійшов до того, що назвав його «доктором Катом» і описав його експерименти як «втілення грубої, жорстокої індустрії вівісекції»[7]. Протягом 40 років Вайт був професором неврологічної хірургії у медичній школі Західного резервного університету Кейса, відомим викладачем і визнаним хірургом[4][5]. Він був одним із найвідоміших нейрохірургів у США, особливо завдяки його експериментам із трансплантації голови на макаках резусах[8]. Вайт помер у своєму будинку у Женіві, Огайо, 16 вересня 2010 року у віці 84 років від діабету та раку простати[4].

Наукова робота

У 1970 році після тривалої серії попередніх експериментів Вайт пересадив голови двох мавп між собою. Оскільки операція включала розрізання хребта в області шиї, піддослідних паралізували вниз від шиї. Після операції черепні нерви у головному мозку були все ще неушкодженими та живилися кровоносною системою з нового тіла, мавпа могла чути, відчувати запахи, смакувати, їсти та стежити за предметами очима[9].

Зрештою, через дев’ять днів мавпа померла через імунне відторгнення[10]. Доктор Джеррі Сільвер, фахівець із відновлення перерізаних нервів, назвав досліди Вайта на мавпах «досить варварськими»[11].

У 1990-х роках Вайт планував виконати таку ж операцію на людях і практикувався на трупах у морзі. Він сподівався, що зможе зробити операцію з пересадки голови фізику Стівену Гокінгу та актору Крістоферу Ріву[10]. Продовження роботи Вайта у дослідженні та застосуванні трансплантації голови обговорювалося у нейрохірургічній літературі доктором Канаверо[12]; доцільність реконструкції спинного мозку та головно-спинномозкового зв’язку у людей отримала підтримку у 2014 році у німецькому дослідженні[13].

Джерела

  • The Pontifical Academy of Sciences, Yearbook 2008 (PDF). Vatican City: The Holy See. 2008. OCLC 751144907.
  • The Frankenstein Factor
  • VBS.tv documentary на YouTube
  • Journalist and author Oriana Fallaci wrote "The Dead Body and the Living Brain" (Look, 26, 1967, pgs 99–105) based on White's experimentation on primates; in turn, this was included in the 2010 book edited by philosopher Tom Regan and theologian Andrew Linzey, Other Nations: Animals in Modern Literature.
  1. ↑ http://www.casinapioiv.va/content/dam/accademia/pdf/es14.pdf
  2. ↑ http://www.cleveland.com/obituaries/index.ssf/2010/09/dr_robert_j_white_was_a_world-.html
  3. ↑ http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/white.html
  4. ↑ а б в г д е Segall, Grant (16 вересня 2010). Dr. Robert J. White, famous neurosurgeon and ethicist, dies at 84. Cleveland.com. Процитовано 4 лютого 2011. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Grant» визначена кілька разів з різним вмістом
  5. ↑ а б в г Robert J. White, MD, PhD – Hall of Honor 2011 Inductee. Metro Health 2012-2014. Процитовано 30 квітня 2014. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Metro» визначена кілька разів з різним вмістом
  6. ↑ The Pontifical Academy of Sciences Yearbook, 2008, с. 255–7.
  7. ↑ Bennett, Carla (26 серпня 1995). Letter to the editor: Cruel and Unneeded. New York Times. People for the Ethical Treatment of Animals. Процитовано 26 April 2015.
  8. ↑ [National Geographic video http://lhommeunearmededestructionmassive.e-monsite.com/pages/destruction-massive/des-animaux/la-vivisection-tests-sur-les-animaux/videos/robert-j-white-le-vrai-frankenstein.html]
  9. ↑ Mims, Christopher. First-Ever Human Head Transplant is now possible, says Neuroscientist, July 1, 2013. qz.com. Процитовано 1 травня 2014.
  10. ↑ а б McCrone, John (Dec 2003). Monkey Business. Lancet Neurology. 2 (12): 772. doi:10.1016/S1474-4422(03)00596-9. PMID 14636785. Архів оригіналу за 28 лютого 2015. Процитовано 20 January 2015. (As reproduced at author's personal webpage)
  11. ↑ Bennett, Carla. Cruel and Unneeded — Letter to the editor. The New York Times, August 26, 1995. Процитовано 30 квітня 2014.
  12. ↑ Canavero, Sergio (13 червня 2013). HEAVEN: The head anastomosis venture Project outline for the first human head transplantation with spinal linkage (GEMINI). Surg Neurol Int. 4 (2): 335—42. doi:10.4103/2152-7806.113444. PMC 3821155. PMID 24244881. Процитовано 16 січня 2017.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Estrada, V; Brazda, N; Schmitz, C; Heller, S; Blazyca, H; Martini, R; Müller, HW (2014). Long-lasting significant functional improvement in chronic severe spinal cord injury following scar resection and polyethylene glycol implantation. Neurobiol. Dis. 67: 165—79. doi:10.1016/j.nbd.2014.03.018. PMID 24713436.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Вайт&oldid=39672334