Стівен Гокінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стівен Гокінг
Stephen Hawking.StarChild.jpg
Стівен Гокінг
Народився 8 січня 1942(1942-01-08) (72 роки)
Оксфорд, Велика Британія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність англієць
Галузь наукових інтересів теоретична фізика
Заклад Кембріджський університет
Відомі учні Фей Даукер,
Малькольм Перрі,
Бернард Карр,
Ґері Ґіббонс,
Реймонд Лафламм,
Гарві Реалл,
Дон Пейдж,
Тім Престідж,
Джуліан Латтрелл
Відомий завдяки: дослідження у галузі космології (див. статтю)
Нагороди Медаль Альберта Ейнштейна (1978),
Премія Вольфа (1988),
Премія Принца Астурійського (1989),
Медаль Коплі (2006),
Президентська медаль Свободи (2009),
Спеціальна премія з фундаментальної фізики

Сті́вен Ві́льям Го́кінг (англ. Stephen William Hawking; *8 січня 1942, Оксфорд, Велика Британія) — фізик-теоретик, відомий своїми дослідженнями в астрофізиці, зокрема теорії чорних дір, популяризатор наукових знань.

Біографія[ред.ред. код]

Стівен Гокінг народився в 1942 році. У 1962 він закінчив Оксфордський університет та почав заняття теоретичною фізикою.

Гокінг хворий на захворювання мотонейронів. Перші симптоми недуги з'явилися, коли йому ще не було 21 року. Спочатку вони були слабкими: легка незграбність та кілька несподіваних падінь. Однак з часом, як можна було передбачити, знаючи природу захворювання, невиліковний стан лише погіршувався. Діагноз став величезним потрясінням, однак допоміг людині визначити своє майбутнє. «Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив я з'ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше», — каже професор.

У 1965 році Гокінг одружився з Джейн Вайлд, пізніше в них народилась дочка та двоє синів. До 1974 року сім'я професора сама давала раду із захворюванням. На той час він ще міг самостійно їсти, вставати й лягати в ліжко, хоча довгі прогулянки були вченому не під силу. Через кілька років стало очевидним, що родині потрібен професійний доглядач і що професор Гокінг більшу частину своїх днів проводитиме в колісному візку. У 1985 році вчений захворів на пневмонію, яка дала серйозне ускладнення. Після необхідної операції професор втратив голос. Відтепер йому до кінця життя стала потрібна цілодобова допомога відданої команди людей.

Впродовж 30 років Гокінг працював на посаді Лукасівського професора математики в Кембриджському університеті, тобто на тій же посаді, що її триста років тому обіймав Ісаак Ньютон. У житті вченого, як і в будь-якої іншої людини, були свої злети та падіння.

Після 26 років подружнього життя в 1990 році вони з Джейн розлучилися. Через п'ять років професор Гокінг одружився вдруге — з однією зі своїх доглядальниць. Однак після 11 років життя їхня родина також розпалася на тлі звинувачень у тому, що професор під час цих стосунків був жертвою нападів. Сам вчений заперечував такі заяви. Поліція, провівши розслідування, сказала, що не виявила доказів цим твердженням.

Впродовж усього життя фізик не припиняв працювати. У свої 70 років, професор Гокінг не подає жодних ознак послаблення на цьому фронті. Дідусь трьох онуків продовжує активно займатися наукою, пише книжки. Учений залишається оптимістом у плані свого фізичного здоров'я. «Людська раса така немічна, якщо порівнювати з Всесвітом, що бути інвалідом — не така вже й важлива річ з точки зору космосу». «Переконаний, моя інвалідність має відношення до того, чому я широковідомий. Людей зачаровує контраст між дуже обмеженими фізичними можливостями та широченною природою Всесвіту, з якою я маю справу». «Я — архетип генія-інваліда, чи, краще сказати, генія з обмеженими фізичними можливостями, щоб бути політично коректним. Принаймні, я очевидно маю обмежені фізичні можливості. А от чи геній я — це питання сумнівне», — каже вчений.

Комп'ютерний голос[ред.ред. код]

Деякий час професор Гокінг міг спілкуватися лише єдиним способом: він підіймав брову, коли хтось вказував на потрібну літеру на картці з алфавітом. Та потім комп'ютерний експерт з Каліфорнії Волт Волтош, дізнавшись про становище професора, надіслав йому власноруч розроблену програму, яку він назвав Equalizer. Вона дозволяла за допомогою перемикача в долоні вибирати на екрані потрібні слова з системи меню. Вибране слово вимовляв синтезатор мовлення, який став «брендовим» голосом професора Гокінга. Фізик розповідає: «Голос людини дуже важливий. Якщо ви розмовляєте невиразно, люди можуть ставитися до вас так, наче ви розумово неповносправний: „Йому класти цукор?“ Цей синтезатор поки що найкращий з тих, які я чув, бо він змінює інтонацію і не говорить як далек. Єдина проблема — він надає мені американського акценту».

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Дослідження Гокінга переважно стосуються космології та квантової гравітації. Його основні досягнення:

Популяризація науки[ред.ред. код]

Гокінг активно займається популяризацією науки. У квітні 1988 року вийшла його книга «Коротка історія часу», яка стала бестселером. Завдяки цій книзі Гокінг став відомим на весь світ. У передмові він писав:

Мені сказали, що кожна поміщена у книзі формула зменшить удвічі кількість покупців. Тоді я вирішив взагалі обходитись без формул. Щоправда, наприкінці я таки написав одне рівняння — знамените рівняння Ейнштейна E=mc².

Потім були написані книги «Чорні діри та молоді всесвіти» (1993) та «Світ у горіховій шкаралупці» (2001). У 2005 році вийшло нове видання «Короткої історії часу» — «Найкоротша історія часу», написане у співавторстві з Леонардом Млодиновим.


Відомий за працями з дослідження чорних дір, теоретичної космології, квантової гравітації.

Визначні нагороди: Prince of Asturias Award (1989), Медаль Коплі (2006)

На честь вченого названо астероїд головного поясу 7672 Гокінг, відкритий 24 жовтня 1995 року.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Пенроуз Р., Шимони А., Картрайт Н., Хокинг С. Большое, малое и человеческий разум. — М.: Мир, 2004. — 192 с.
  • Хокинг С. Краткая история времени. От большого взрыва до чёрных дыр. — М.: Мир, 1990. — 168 с.
  • Хокинг С. Мир в ореховой скорлупке. Новейшие тайны Вселенной в кратком и красочном изложении. — СПб.: Амфора, 2011. — 218 с.
  • Хокинг С. Теория всего. Происхождение и судьба Вселенной. — СПб.: Амфора, 2009. — 160 с.
  • Хокинг С. Чёрные дыры и молодые вселенные. — СПб.: Амфора, 2011. — 192 с.
  • Хокинг С., Израэль В. Общая теория относительности. — М.: Мир, 1983. — 464 с.
  • Хокинг С., Млодинов Л. Высший замысел. — СПб.: Амфора, 2012. — 208 с.
  • Хокинг С., Млодинов Л. Кратчайшая история времени. — СПб.: Амфора, 2007. — 180 с.
  • Хокинг С., Пенроуз Р. Природа пространства и времени. — Ижевск: РХД, 2000. — 160 с.
  • Хокинг С., Торн К., Новиков И., Феррис Т., Лайтман А., Прайс Р. Будущее пространства-времени. — СПб.: Амфора, 2009. — 256 с.
  • Хокинг С., Эллис Дж. Крупномасштабная структура пространства-времени. — М.: Мир, 1977. — 432 с.

Посилання[ред.ред. код]