Нейрохірургія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нейрохірургія — самостійна спеціальність і галузь медичної науки, яка займається питаннями діагностики та лікування захворювань і пошкоджень нервової системи.

Історія[ред.ред. код]

Історія нейрохірургії, як і історія медицини, сягає у глибоку давнину. Археологічні розкопки стародавніх поховань засвідчують про життєві трепанації, які робилися в Єгипті, Індії, Перу та на території теперішньої України(Трипілля). У Перуанському некрополі знайдено близько 10% черепів, які мають сліди трепанації. Вони могли робитися із ритуальними й медичними цілями, коли дефекти черепа при нейрохірургічних втручаннях закривалися золотими або срібними пластинками.

Відомий папірус Г. Єберта (близько 1550 р.до н. е.), знайдений 1873 року в руїнах Фів, подає докладний опис рівня розвитку медицини у той час у найрозвиненішій і найбагатшій країні світу. В папірусі Є.Сміта(1550 р. до н. е.) є опис черепно-мозкових травм, травм хребта, переломів кісток черепа, багатьох захворювань нервової системи.

Глиняні таблички бібліотеки ассирійського царя Ашур-Банібала в Ніневії, крім медичних знань, подають інформацію про розцінки на різні види медичної допомоги. Найдорожчими вважалися операції на головному мозку.

Славнозвісний грецький лікар Гіппократ не лише описав пошкодження черепа та мозку, а й рекомендував проводити трепанації при черепно-мозковій травмі, епілепсії, раптовій сліпоті. Перший опис трепанації черепа Гіппократ подав у роботі «Про рани голови».

За Римської імперії медицина й далі бурхливо розвивалася. Цельс детально описує анатомію головного мозку, черепні та спинномозкові нерви, ганглії. Гален описує й виконує трепанації черепа при пухлинах і крововиливах.

Вважається, що перша настанова з нейрохірургії — трактат Беренгаріо да Капрі, який був опублікований в Болоньї 1518 року. Ця робота насамперед присвячена успішному лікуванню автором перелому потиличної кістки у Лоренцо де Медічі, хоча в ній є і загальні рекомендації.

Піонером нейрохірургії в Російській імперії та першим професором хірургічної неврології у світі був уродженець Києва, естонський професор Людвіг Пуусепп (1875–1942).

Розвиток нейрохірургії в Україні[ред.ред. код]

Розкопки засвідчують, що за трипільської культури, на території України виконували трепанації черепа. Симетричність трепанацій наводить на думку, що їх робили з ритуальною метою.

Розвиток нейрохірургії в Україні розпочався в епоху Київської Русі. У XIX столітті починають виконувати операції при пухлинах головного мозку не тільки хірурги Києва, а й на периферії. Так, Б. Козловський 1895 року опублікував статтю «О способах операций при врожденных мозговых грыжах», пізніше успішно видалив менінгіоми головного мозку у двох хворих.

1927 року був створений Київський психоневрологічний інститут, а перша нейрохірургічна клініка на 15 ліжок — у 1931 році на базі Першої робітничої лікарні під керівництвом професора М. Юкельсона.

В 1957 р. в Київській області в смт Глеваха була заснована обласна, перша на Київщині, психіатрична лікарня (КОПЛ №1), яка поступово розвивалась, будувалась, набирала потужності. Згодом посіла чільне місце серед найбільших лікувальних закладів психіатричного профілю в Україні.

Подальша спеціалізація психіатричної допомоги населенню [1] потребувала відокремлення наркологічної служби. На базі 2 наркологічних відділень КОПЛ №1 в 1984 році створено обласний наркологічний диспансер (КОНД).Згодом диспансер увійшов в число найкращих в Україні.

Обидва заклади розташовані на одній території, мають єдину матеріально – технічну базу.

В 1998 р. Київською обласною державною адміністрацією прийнято рішення про об’єднання психіатричної лікарні №1 і наркологічного диспансеру шляхом їх злиття і утворення Київського обласного психіатрично – наркологічного медичного об’єднання (КЗ КОР „ОПНМО”).


Вказане медичне об’єднання такого рівня єдине в Україні.

Нині КЗ КОР „ОПНМО” – потужний медичний заклад на 1010 ліжок – 800- психіатричних, 210 – наркологічних. В медоб’єднанні працює 895 працівників : лікарів – 73 , 52% мають вищу і першу кваліфікаційну категорію, один кандидат медичних наук. Сестер медичних – 275 , з них майже 40 % мають вищу і першу категорію. Нейрохірургічне відділення об’єднання функціонує з 1966 року. В структурі психіатричних лікарень в Україні таких відділень всього два (друге знаходиться в м. Дніпропетровську). Воно створене, як і багато аналогічних відділень в різних країнах світу, для лікування хворих на епілепсії через недостатню ефективність, а часто і повну неефективність консервативного лікування багатьох різновидів епілепсій. З часом, завдяки відкриттям і впровадженням досконалих методів дослідження головного мозку стало можливим етіологічне і патогенетичне лікування не тільки епілепсій, але й цілого ряду органічних захворювань головного мозку, які проявляють себе психічними порушеннями.

Епілептологічний центр функціонує на базі нейрохірургічного відділення. Він забезпечує амбулаторну та стаціонарну діагностику різних видів епілепсій, етіопатогенетичне консервативне або хірургічне лікування хворих на епілепсії , реабілітація (амбулаторне чи стаціонарне ) з відміною чи зменшенням доз протисудомних препаратів. Центр надає допомогу хворим Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Ровенської, Сумської, Полтавської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей та м.Києва. Епілептологічний центр КЗ КОР "ОПНМО" надає допомогу всім хворим на епілепсії , які звертаються до нас , в тому числі і хворим з інших країн .

Розвиток науки[ред.ред. код]

Майбутній прогрес нейрохірургії буде пов'язаний із її подальшою інтеграцією з фундаментальними та прикладними науками:

Значний прогрес передбачається у зв'язку з використанням розроблень у галузі молекулярної генетики й генної терапії.

Література[ред.ред. код]

  1. (рос.) Бурденко Н. Н. Нейрохирургия, Собр. соч., т. 4, М., 1950, с. 26-41.
  2. (рос.) Арутюнов А. И. 50 лет советской нейрохирургии, «Вопросы нейрохирургии», 1967, в. 5.
  3. (рос.) Многотомное руководство по хирургии. Том 3 (кн. 1-2), т. 4, М., 1963-68.
  4. (рос.) Иргер И. М. Нейрохирургия, М., 1971.