Примусова вагітність: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення
Немає опису редагування
Рядок 7: Рядок 7:
|publisher=Amnesty International
|publisher=Amnesty International
|location=London
|location=London
|pages=https://www.amnesty.org/en/wp-content/uploads/2021/05/IOR5327112020ENGLISH.pdf
|pages=https://www.amnesty.org/en/documents/ior53/2711/2020/en/
|language=en
|language=en
}}</ref>. Примусова вагітність є порушенням [[секс]]уальних і [[Репродуктивні права|репродуктивних прав]] й [[Автономія|автономії]], та зазвичай використовується з наміром вплинути на [[Етнічність|етнічний склад]] будь-якого населення або здійснити інші серйозні порушення [[Міжнародне право|міжнародного права]]. Визначення примусової вагітності не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики<ref name=":0" />.
}}</ref>. Примусова вагітність є порушенням [[секс]]уальних і [[Репродуктивні права|репродуктивних прав]] й [[Автономія|автономії]], та зазвичай використовується з наміром вплинути на [[Етнічність|етнічний склад]] будь-якого населення або здійснити інші серйозні порушення [[Міжнародне право|міжнародного права]]. Визначення примусової вагітності не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики<ref name=":0" />.
Рядок 21: Рядок 21:


== Передумови ==
== Передумови ==
Злочин у вигляді примусової вагітності, а також інші сексуальні та гендерні злочини вийшли на перший план за п'ять років до прийняття Статуту МКС, оскільки в результаті конфлікту в колишній [[Югославія|Югославії]] з'явилися відомості про широко поширене [[Сексуальне насильство|сексуальне]] та [[репродуктивне насильство]] щодо жінок та [[геноцид у Руанді]]. Зокрема, у доповіді Спеціального доповідача Комісії ООН з прав людини від [[1993]] року зроблено висновок, що зґвалтування в колишній Югославії було широко поширеним, звичним явищем у таборах для ув'язнених і використовувалося як інструмент [[Етнічна чистка|етнічної чистки]]. Був задокументований один випадок, коли правопорушники кричали [[Хорвати|хорватській]] жінці: «У вас буде сербська дитина» і сказали, що, якщо вона буде вагітна, то «буде змушена залишатися там (у таборі для ув'язнених) до шостого місяця вагітності». Неурядові організації та журналісти також задокументовували інші подібні випадки. У рішенні [[1996]] року [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії]] визнав, що деякі табори для ув'язнення «були спеціально призначені для зґвалтувань з метою примусового народження сербських дітей; жінок часто [[Інтернування|інтернували]], доки не ставало надто пізно робити [[аборт]]<nowiki/>»<ref name=":0" />.
Злочин у вигляді примусової вагітності, а також інші сексуальні та гендерні злочини вийшли на перший план за п'ять років до прийняття Статуту МКС, оскільки в результаті конфлікту в колишній [[Югославія|Югославії]] з'явилися відомості про широко поширене [[Сексуальне насильство|сексуальне]] та [[репродуктивне насильство]] щодо жінок та [[геноцид у Руанді]]. Зокрема, у доповіді Спеціального доповідача Комісії ООН з прав людини від [[1993]] року зроблено висновок, що зґвалтування в колишній Югославії було широко поширеним, звичним явищем у таборах для ув'язнених і використовувалося як інструмент [[Етнічна чистка|етнічної чистки]]. Був задокументований один випадок, коли правопорушники кричали [[Хорвати|хорватській]] жінці: «У вас буде сербська дитина» і сказали, що, якщо вона буде вагітна, то «буде змушена залишатися там (у таборі для ув'язнених) до шостого місяця вагітності». Неурядові організації та журналісти також задокументовували інші подібні випадки. У рішенні [[1996]] року [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії]] (МКТЮ) визнав, що деякі табори для ув'язнення «були спеціально призначені для зґвалтувань з метою примусового народження сербських дітей; жінок часто [[Інтернування|інтернували]], доки не ставало надто пізно робити [[аборт]]<nowiki/>»<ref name=":0" />.


У відповідь на ці події та захист [[Громадянське суспільство|громадянського суспільства]] примусова вагітність була чітко визнана серйозним порушенням міжнародного права, порушенням прав людини та міжнародного гуманітарного права у {{Не перекладено|Віденська декларація та Програма дій|Програмі дій Віденської конференції|en|Vienna Declaration and Programme of Action}}, Платформі дій Пекінської конференції та в численних резолюціях Комісії ООН з прав людини<ref>{{Cite web|title=20 років потому: Світова конференція з прав людини у Відні, 1993|url=https://dhrp.org.ua/uk/news/299-20131210-ua-2|website=dhrp.org.ua|accessdate=2023-09-14}}</ref><ref>{{Cite web|title=Пекінська декларація (укр/рос)|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/995_507|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2023-09-14|language=uk}}</ref><ref name=":0" />.
У відповідь на ці події та захист [[Громадянське суспільство|громадянського суспільства]] примусова вагітність була чітко визнана серйозним порушенням міжнародного права, порушенням прав людини та міжнародного гуманітарного права у {{Не перекладено|Віденська декларація та Програма дій|Програмі дій Віденської конференції|en|Vienna Declaration and Programme of Action}}, Платформі дій Пекінської конференції та в численних резолюціях Комісії ООН з прав людини<ref>{{Cite web|title=20 років потому: Світова конференція з прав людини у Відні, 1993|url=https://dhrp.org.ua/uk/news/299-20131210-ua-2|website=dhrp.org.ua|accessdate=2023-09-14}}</ref><ref>{{Cite web|title=Пекінська декларація (укр/рос)|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/995_507|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2023-09-14|language=uk}}</ref><ref name=":0" />.

Попри увагу до таких серйозних порушень, примусова вагітність не була прямо перерахована як злочин під юрисдикцією [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії|МТКЮ]], тому акти примусової вагітності ніяк не переслідувалися за наявними злочинами, а винні не несли покарання<ref>Prosecutor v. Karadzic and Mladic (IT-95-5-R61 & IT-95-18-R61), Review of Indictment Pursuant to Rule 61 of the ICTY Rules of Procedure and Evidence, supra note 18, para. 64.</ref>. Під час розробки статуту МКС низка держав за підтримки неурядової організації «Жіноча група за гендерну справедливість» виступали за чітку криміналізацію примусової вагітності як злочину проти людяності та військового злочину<ref>''Barbara Bedont and Katherine Hall-Martinez, ‘Ending Impunity for Gender Crimes under the International Criminal Court’ (1999), 6 Brown Journal of World Affairs перераховують такі країни як прихильників додавання примусової вагітності до Статуту МКС:'' Австралія , Австрія, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Бурунді, Канада, Хорватія, Естонія, Індія, Мексика, Нідерланди, Нігерія, Руанда, Словенія, Судан, Туреччина та США.</ref>. Проте пропозиція отримала опір з боку [[Святий Престол|Святого Престолу]] [[Папа Римський|Папи Римського]] та деяких інших держав, а також від лобістських груп «за життя»<ref>''Bedont and Hall-Martinez перераховують такі країни, які виступили проти або висловили стурбованість щодо визнання примусової вагітності:'' Бахрейн, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Єгипет, Святий Престол, Іран, Ірак, Ірландія , Кувейт, Лівія, Мальта, Нікарагуа, Оман, Парагвай, Філіппіни, Польща, Росія, Сан-Марино, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Венесуела.</ref>. Вони посилалися на занепокоєння, що злочин примусової вагітності може «витіснити національні закони заборони абортів, загрожувати лікарням, які відмовляються робити аборти, і дозволити аборти на вимогу»<ref>Barbara Bedont, ''‘Gender-Specific Provisions in the Statute of the ICC’'' in Flavia Lattanzi and William Schabas (eds) Essays on the Rome Statute of the ICC: Volume I (Il Sirent, 1999), 199.</ref>.

Після напружених перемовин укладачі Статуту прийняли таке визначення<ref name=":0" />:

* (1) жертва повинна бути незаконно ув'язнена злочинцем;
* (2) жертва повинна була насильно завагітніти (хоча біологічним батьком не обов’язково має бути кривдник, тобто немає вимоги, щоб злочинець брав участь саме в заплідненні жертви);
* (3) злочинець діяв з одним із двох конкретних намірів: вплинути на етнічний склад населення або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права.

Окрім цього, жертва примусової вагітності не обов'язково має народити дитину. У сукупності ці вимоги обмежують сферу злочину примусової вагітності до підгрупи порушень сексуальних і репродуктивних прав, скоєних під час збройних конфліктів або під час інших криз прав людини, що охоплюють широкомасштабні та систематичні напади на цивільне населення<ref name=":0" />.


== Примусова вагітність та заборона абортів ==
== Примусова вагітність та заборона абортів ==
Як зазначає Amnesty International у своїй роботі 2020 року щодо примусової вагітності, визначення «примусова вагітність» не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики<ref name=":0" />, включно із забороною абортів. Проте з 2022 року, після практики масової заборони абортів у [[Аборти в США|США]] та [[Аборти в Польщі|Польщі]], усе більше громадських активісток використовують термін «примусова вагітність» і в значенні перешкоджання жінкам доступу до переривання вагітності на законодавчому рівні<ref>{{Cite web|title=The Danger of Forced Pregnancy - Bill of Health|url=https://blog.petrieflom.law.harvard.edu/2022/05/09/the-danger-of-forced-pregnancy/,%20https://blog.petrieflom.law.harvard.edu/2022/05/09/the-danger-of-forced-pregnancy/|website=blog.petrieflom.law.harvard.edu|date=2022-05-09|accessdate=2023-09-16|language=en-US}}</ref>.
Як зазначає Amnesty International у своїй роботі 2020 року щодо примусової вагітності, визначення «примусова вагітність» не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики<ref name=":0" />, включно із забороною абортів. Проте, як пояснюється в Частині IV Статуту, хоча визначення злочину «примусова вагітність» прямо не стосується багатьох інших серйозних порушень сексуальних і репродуктивних прав жінок, які позбавляють особистої незалежності щодо життя, тіла та вагітності, така поведінка все ще може переслідуватися та кваліфікуватися в якості інших злочинів, передбачених міжнародним правом<ref name=":0" />.

Із 2022 року, після практики масової заборони абортів у [[Аборти в США|США]] та [[Аборти в Польщі|Польщі]], термін «примусова вагітність» усе більше використовуєтоься і в значенні перешкоджання жінкам доступу до переривання вагітності на законодавчому рівні<ref>{{Cite web|title=The Danger of Forced Pregnancy - Bill of Health|url=https://blog.petrieflom.law.harvard.edu/2022/05/09/the-danger-of-forced-pregnancy/,%20https://blog.petrieflom.law.harvard.edu/2022/05/09/the-danger-of-forced-pregnancy/|website=blog.petrieflom.law.harvard.edu|date=2022-05-09|accessdate=2023-09-16|language=en-US}}</ref><ref>{{Cite web|title=forced pregnancy|url=https://www.law.cornell.edu/wex/forced_pregnancy|website=LII / Legal Information Institute|accessdate=2023-09-16|language=en}}</ref><ref>{{Cite news|title=Trauma of abortion restrictions and forced pregnancy: urgent implications for acute care surgeons|url=https://tsaco.bmj.com/content/8/1/e001067|work=Trauma Surgery & Acute Care Open|date=2023-01-01|accessdate=2023-09-16|issn=2397-5776|doi=10.1136/tsaco-2022-001067|pages=e001067|volume=8|issue=1|language=en|first=Grace|last=Keegan|first2=Myles|last2=Francis|first3=Kristen|last3=Chalmers|first4=Mark|last4=Hoofnagle|first5=Mary|last5=Noory|first6=Rachael|last6=Essig|first7=Lea|last7=Hoefer|first8=Neha|last8=Bhardwaj|first9=Elinore|last9=Kaufman}}</ref><ref>{{Cite web|title=End Forced Pregnancy {{!}} ACLU of South Carolina|url=https://www.aclusc.org/en/news/end-forced-pregnancy|website=www.aclusc.org|date=2022-06-21|accessdate=2023-09-16|language=en}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://lac.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/Accelerating%20progress%20toward%20the%20reduction%20of%20adolescent%20pregnancy%20in%20LAC%20-%20FINAL.pdf|title=Accelerating progress toward the reduction of adolescent pregnancy in Latin America and the Caribbean. Report of a technical consultation (Washington, D.C., USA, August 29-30, 2016).
ISBN: 978-92-75-11976-1}}</ref>.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 17:06, 16 вересня 2023

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробила користувачка Kait Moren (внесок, журнали) о 17:06 UTC (350906 хвилин тому).
Cеред дорослих жінок щороку більше ніж 32 000 вагітностей є результатом зґвалтування[1].

Примусова вагітність — практика примусу жінки або дівчини до вагітності або збереження жінки вагітною проти її волі, часто як частина примусового шлюбу[2]. Примусова вагітність є порушенням сексуальних і репродуктивних прав й автономії, та зазвичай використовується з наміром вплинути на етнічний склад будь-якого населення або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права. Визначення примусової вагітності не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики[2].

Римський статут Міжнародного кримінального суду (Статут МКС) був першим обов'язковим міжнародним документом, який у 1998 році визнав примусову вагітність злочином згідно з міжнародним правом. Зокрема, у Статуті «примусова вагітність» зазначається як злочин проти людства, якщо вона вчиняється в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення, і як військовий злочин, якщо вона вчиняється під час міжнародного та неміжнародного збройного конфлікту[3].

Правове визначення

Перший елемент складу злочину примусової вагітності вимагає вчинення зловмисником ув'язнення однієї чи кількох жінок, які насильно завагітніли, з наміром вплинути на етнічний склад будь-якого населення або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права[2][3].

Із 1998 року понад 120 держав ратифікували Статут МКС, тим самим прийнявши його визначення злочинів проти людяності та військових злочинів. Принаймні 36 держав, включно з тими, які є учасницями Статуту МКС, прийняли національне законодавство, яке криміналізувало примусову вагітність як злочин проти людяності, або військовий злочин, або й те, й інше[2].

Окрім цього, Рада ООН з прав людини визнала, що відмова в аборті у справах про зґвалтування завдає серйозної психологічної та фізичної шкоди, що, з точки зору міжнародного права, може вважатися тортурами[4].

Передумови

Злочин у вигляді примусової вагітності, а також інші сексуальні та гендерні злочини вийшли на перший план за п'ять років до прийняття Статуту МКС, оскільки в результаті конфлікту в колишній Югославії з'явилися відомості про широко поширене сексуальне та репродуктивне насильство щодо жінок та геноцид у Руанді. Зокрема, у доповіді Спеціального доповідача Комісії ООН з прав людини від 1993 року зроблено висновок, що зґвалтування в колишній Югославії було широко поширеним, звичним явищем у таборах для ув'язнених і використовувалося як інструмент етнічної чистки. Був задокументований один випадок, коли правопорушники кричали хорватській жінці: «У вас буде сербська дитина» і сказали, що, якщо вона буде вагітна, то «буде змушена залишатися там (у таборі для ув'язнених) до шостого місяця вагітності». Неурядові організації та журналісти також задокументовували інші подібні випадки. У рішенні 1996 року Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МКТЮ) визнав, що деякі табори для ув'язнення «були спеціально призначені для зґвалтувань з метою примусового народження сербських дітей; жінок часто інтернували, доки не ставало надто пізно робити аборт»[2].

У відповідь на ці події та захист громадянського суспільства примусова вагітність була чітко визнана серйозним порушенням міжнародного права, порушенням прав людини та міжнародного гуманітарного права у Програмі дій Віденської конференції[en], Платформі дій Пекінської конференції та в численних резолюціях Комісії ООН з прав людини[5][6][2].

Попри увагу до таких серйозних порушень, примусова вагітність не була прямо перерахована як злочин під юрисдикцією МТКЮ, тому акти примусової вагітності ніяк не переслідувалися за наявними злочинами, а винні не несли покарання[7]. Під час розробки статуту МКС низка держав за підтримки неурядової організації «Жіноча група за гендерну справедливість» виступали за чітку криміналізацію примусової вагітності як злочину проти людяності та військового злочину[8]. Проте пропозиція отримала опір з боку Святого Престолу Папи Римського та деяких інших держав, а також від лобістських груп «за життя»[9]. Вони посилалися на занепокоєння, що злочин примусової вагітності може «витіснити національні закони заборони абортів, загрожувати лікарням, які відмовляються робити аборти, і дозволити аборти на вимогу»[10].

Після напружених перемовин укладачі Статуту прийняли таке визначення[2]:

  • (1) жертва повинна бути незаконно ув'язнена злочинцем;
  • (2) жертва повинна була насильно завагітніти (хоча біологічним батьком не обов’язково має бути кривдник, тобто немає вимоги, щоб злочинець брав участь саме в заплідненні жертви);
  • (3) злочинець діяв з одним із двох конкретних намірів: вплинути на етнічний склад населення або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права.

Окрім цього, жертва примусової вагітності не обов'язково має народити дитину. У сукупності ці вимоги обмежують сферу злочину примусової вагітності до підгрупи порушень сексуальних і репродуктивних прав, скоєних під час збройних конфліктів або під час інших криз прав людини, що охоплюють широкомасштабні та систематичні напади на цивільне населення[2].

Примусова вагітність та заборона абортів

Як зазначає Amnesty International у своїй роботі 2020 року щодо примусової вагітності, визначення «примусова вагітність» не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики[2], включно із забороною абортів. Проте, як пояснюється в Частині IV Статуту, хоча визначення злочину «примусова вагітність» прямо не стосується багатьох інших серйозних порушень сексуальних і репродуктивних прав жінок, які позбавляють особистої незалежності щодо життя, тіла та вагітності, така поведінка все ще може переслідуватися та кваліфікуватися в якості інших злочинів, передбачених міжнародним правом[2].

Із 2022 року, після практики масової заборони абортів у США та Польщі, термін «примусова вагітність» усе більше використовуєтоься і в значенні перешкоджання жінкам доступу до переривання вагітності на законодавчому рівні[11][12][13][14][15].

Примітки

  1. ↑ Holmes, M. M.; Resnick, H. S.; Kilpatrick, D. G.; Best, C. L. (1996-08). Rape-related pregnancy: estimates and descriptive characteristics from a national sample of women. American Journal of Obstetrics and Gynecology. Т. 175, № 2. с. 320—324, discussion 324–325. doi:10.1016/s0002-9378(96)70141-2. ISSN 0002-9378. PMID 8765248. Процитовано 16 вересня 2023.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Forced Ppegnancy. A Commentary On The Crime In International Criminal Law (англ.). London: Amnesty International. 2020. с. https://www.amnesty.org/en/documents/ior53/2711/2020/en/.
  3. ↑ а б Rome Statute of the International Criminal Court (PDF). icc-cpi.int (англ.). Процитовано 14 вересня 2023.
  4. ↑ forced pregnancy. LII / Legal Information Institute (англ.). Процитовано 15 вересня 2023.
  5. ↑ 20 років потому: Світова конференція з прав людини у Відні, 1993. dhrp.org.ua. Процитовано 14 вересня 2023.
  6. ↑ Пекінська декларація (укр/рос). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 14 вересня 2023.
  7. ↑ Prosecutor v. Karadzic and Mladic (IT-95-5-R61 & IT-95-18-R61), Review of Indictment Pursuant to Rule 61 of the ICTY Rules of Procedure and Evidence, supra note 18, para. 64.
  8. ↑ Barbara Bedont and Katherine Hall-Martinez, ‘Ending Impunity for Gender Crimes under the International Criminal Court’ (1999), 6 Brown Journal of World Affairs перераховують такі країни як прихильників додавання примусової вагітності до Статуту МКС: Австралія , Австрія, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Бурунді, Канада, Хорватія, Естонія, Індія, Мексика, Нідерланди, Нігерія, Руанда, Словенія, Судан, Туреччина та США.
  9. ↑ Bedont and Hall-Martinez перераховують такі країни, які виступили проти або висловили стурбованість щодо визнання примусової вагітності: Бахрейн, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Єгипет, Святий Престол, Іран, Ірак, Ірландія , Кувейт, Лівія, Мальта, Нікарагуа, Оман, Парагвай, Філіппіни, Польща, Росія, Сан-Марино, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Венесуела.
  10. ↑ Barbara Bedont, ‘Gender-Specific Provisions in the Statute of the ICC’ in Flavia Lattanzi and William Schabas (eds) Essays on the Rome Statute of the ICC: Volume I (Il Sirent, 1999), 199.
  11. ↑ The Danger of Forced Pregnancy - Bill of Health. blog.petrieflom.law.harvard.edu (амер.). 9 травня 2022. Процитовано 16 вересня 2023.
  12. ↑ forced pregnancy. LII / Legal Information Institute (англ.). Процитовано 16 вересня 2023.
  13. ↑ Keegan, Grace; Francis, Myles; Chalmers, Kristen; Hoofnagle, Mark; Noory, Mary; Essig, Rachael; Hoefer, Lea; Bhardwaj, Neha; Kaufman, Elinore (1 січня 2023). Trauma of abortion restrictions and forced pregnancy: urgent implications for acute care surgeons. Trauma Surgery & Acute Care Open (англ.). Т. 8, № 1. с. e001067. doi:10.1136/tsaco-2022-001067. ISSN 2397-5776. Процитовано 16 вересня 2023.
  14. ↑ End Forced Pregnancy | ACLU of South Carolina. www.aclusc.org (англ.). 21 червня 2022. Процитовано 16 вересня 2023.
  15. ↑ Accelerating progress toward the reduction of adolescent pregnancy in Latin America and the Caribbean. Report of a technical consultation (Washington, D.C., USA, August 29-30, 2016). ISBN: 978-92-75-11976-1 (PDF).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Примусова_вагітність&oldid=40420286