Єгуда Евен-Шмуель
| Єгуда Евен-Шмуель | ||||
|---|---|---|---|---|
| івр. יהודה אבן שמואל | ||||
 | ||||
| Народився |
1887 Балта, Подільська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
23 лютого 1976 Єрусалим, Ізраїль | |||
| Поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі | |||
| Країна |
 Ізраїль | |||
| Діяльність | письменник, лексикограф, перекладач | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Єгуда Евен-Шмуель у Вікісховищі | ||||
Єгуда Евен-Шмуель (Койфман[1]; 1887, Балта Подільської губернії — 1976, Єрусалим, Ізраїль) — український, пізніше ізраїльський лексикограф, ізраїльський діяч культури, філософ та письменник, редактор Великого англо-івритського словника (став відомий як «Словник Кауфмана»[2]), коментатор праць великого єврейського мислителя Рамбама та перекладач книги «Кузарі» рабина Єгуди Галеві.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1887 року в містечку Балта Подільської губернії (сучасна Одеська область). Ще юнаком вирушив до Одеси, в єшиву рабина Хаїма Черновиця, більш відомого як «Молодий рабин», проте невдовзі повернувся додому та почав самостійно готуватися до університету. Склав іспити і поїхав до Парижа, де провчився близько двох років. Під час навчання у Парижі захопився ідеями соціалізму та пацифізму. Повернувся до Російської імперії. Одружився, займався викладацькою діяльністю. Емігрував до Канади, де завершив університетську освіту, захистив у коледжі Дропсі докторську дисертацію на тему про рабина Йом-Това Ліпман-Мільгаузена[en] — автора трактата «Сефер га-ніцахон».
Був одним із засновників партії « Поалей Ціон» у Сполучених Штатах Америки. Організував семінар «Націонал арбейтер фарбанда» та керував ним. Співпрацював у часописах «Гаторен» та «Цукунфт».
У 1926 році на запрошення Хаїма Бялика приїхав до Ерец-Ісраелю, щоб редагувати Великий англо-івритський словник. Брав активну участь у культурному житті країни, пізніше очоливши відділ культури у Національному комітеті (Га-Ваад га-леумі) — виконавчому органі єврейського самоврядування підмандатної Палестини. Приділяючи багато уваги громадській діяльності, продовжував наукову роботу: видав зі своїми коментарями частину трактату «Путівник розгублених» («Море невухим»), зібрав тлумачення «Мідрашів геула». Був першим редактором Івритської енциклопедії.
У 1947 році син Евен-Шмуеля Мулі став жертвою нещасного випадку під час навчальних зборів у Пальмаху . Смерть сина була для Евен-Шмуеля страшним потрясінням, яке змінило все його життя. З цього моменту він замкнувся у своїй оселі, покинувши всі суспільні справи. У самітництві він прожив майже 30 років. Всі ці роки були наповнені вивченням Тори та науковою роботою. Він повернувся до релігійного способу життя, суворо дотримуючись релігійних розпоряджень і заповітів. Його будинок в Єрусалимі став місцем, де зустрічалися найвидатніші представники того часу.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Підготував новий переклад з арабської на іврит книги Єгуди Га-Леві «Кузарі», за який у 1973 році був удостоєний Державної премії Ізраїлю.
Здійснив видання оприлюдненого тексту «Путівника розгублених» (Море невухим) у перекладі Шмуеля ібн Тібона (тт. 1-3, 1953—1960) з вступами, великими коментарями та примітками. У 1946 року побачило світ однотомне видання цієї праці з коротким вступом, до 1987 року вийшли чотири томи цієї праці.
Джерела[ред. | ред. код]
- Єгуда Евен-Шмуель Архівовано листопад 11, 2007 на сайті Wayback Machine. . З книги «Баалей тшува».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Беседы с раввином Адином Штейнзальцем. «Гостья из будущего». Архів оригіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 11 листопада 2007.
- ↑ Brisman, Shimeon. A history and guide to Judaic dictionaries and concordances, Volume 3, Part 1, p. 94-96
Посилання[ред. | ред. код]
- Єгуда Евен-Шмуель Архівовано листопад 11, 2007 на сайті Wayback Machine. . З книги «Баалей тшува».
|
