Єреміївка (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єреміївка
Одеська дирекція
Одеська залізниця
станція
Вокзал станції Єреміївка
Розташування
Розташування с. Калантаївка
Координати 46°43′09″ пн. ш. 30°16′11″ сх. д. / 46.719166666694775358° пн. ш. 30.26972222224977926° сх. д. / 46.719166666694775358; 30.26972222224977926Координати: 46°43′09″ пн. ш. 30°16′11″ сх. д. / 46.719166666694775358° пн. ш. 30.26972222224977926° сх. д. / 46.719166666694775358; 30.26972222224977926
Структура
Лінія(ї) Роздільна I — Одеса-Застава I
Платформ 1
Тип платформ берегова
Колій 3
Послуги
Транспортні Залізнична станція
Історія
Відкрито 1865 (159 років)
Електрифіковано 1984 (40 років)
Колишні назви Колонтаївка
Інша інформація
Власник Одеська залізниця
Оператор Одеська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 405525
Код Експрес-3 2208468
Мапа
Мапа
Єреміївка на Вікісховищі

Єреміївка (до 1902 року — Колонтаївка, Калантаївка, Донцова) — проміжна залізнична станція Одеської дирекції Одеської залізниці.

Розташована у селі Калантаївка Роздільнянської громади Одеської області на лінії Роздільна I — Одеса-Застава I між станціями Роздільна I (20 км) та Карпове (6 км). З іншого боку від станції розташоване село Благодатне.

Історія[ред. | ред. код]

Станцію Колонтаївка було відкрито 1865 року при прокладанні залізниці Одеса — Балта.

На 1896 рік в селищі та на станції Калантаївка (Донцова) Більчанської волості Одеського повіту Херсонської губернії, було 62 двора, в яких мешкало 379 людей (193 чоловіка і 186 жінок)[1].

Сучасна назва — з 1902 року.

У квітні 1938 року станцію було використано (89 вагонів) для виселення родин репресованих із Зельцького та Роздільнянського районів у Казахську РСР[2].

Електрифіковано станцію у складі лінії Вигода — Роздільна 1984 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 308.(рос.)
  2. Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша. — Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. — С. 440—442.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]