Ідіофони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Деякі ідіофони

Ідіофо́ни (від грец. ιδιος — свій, і грец. φωνη — звук) — група музичних інструментів, джерелом звуку яких слугує матеріал, здатний звучати без додаткового натягу (як того вимагають струни у хордофонів або мембрани у мембранофонів). Звичайно ідіофони складаються повністю з матеріалу, що звучить — металу, дерева, скла, каміння, іноді з нього виготовляється лише ігрова частина.

В залежності від способу звуковидобування розрізняють наступні різновиди ідіофонів:

Інші три різновиди зустрічаються значно рідше. Це:

  • Щипкові ідіофони — звук видобувається в результаті защипування звучащого тіла пальцями виконавця або спеціальним пристроєм. Найвідомішим щипковими ідіофонами в Україні є дримба і шарманка.
  • Фрикційні ідіофони (від англ. friction — тертя) — звук видобувається в результаті тертя інструменту смичком, щіточкою, долонями. Прикладами фрикційних ідіофонів є скляна гармоніка, скляна арфа та інші. Деякі композитори авангардисти використовували у якості фрикційного інструменту також вібрафон та тарілки, використовуючи замість традиційних паличок смичок.
  • Духові ідіофони — звук видобувається в результаті збудження вібратора від потоку повітря, що на нього направляється. Деякі дослідники відносять до цього типу інструментів акордеони, губну гармошку та інші подібні інструменти [1],[2], однак в класифікації Хорнбостеля-Закса, ці інструменти відносяться до аерофонів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Drobner Mieczysław: Instrumentoznawstwo i akustyka. Polskie Wydawnictwo Muzyczne, Kraków, 1997 ISBN 83-224-0469-7.
  2. Kamiński Włodzimierz: Instrumenty muzyczne na ziemiach polskich. PWM, 1971.

Джерела[ред.ред. код]