Струна

струни арфи

Коливання струни.
а)цілою частиною; б) двома половинами;
в) трьома третинами; г) чотирма чвертями і т. д.

Струна́ — тонка, гнучка, сильно натягнута нитка з рівномірно розподіленою по довжині густиною. При збудженні струни, наприклад ударом або щипком, вона починає здійснювати коливальні рухи, при яких всі її ділянки зміщуються в поперечному напрямку. Будь яке коливання струни можна представити у вигляді суми її гармонічних власних коливань, частоти яких f залежать від її довжини l, площі перетину S, натягу Q , густини матеріалу ρ та умов закріплення кінців. Для струни на жорстких опорах, $f_n=\frac{n}{2l} \sqrt{\frac{Q}{\rho S}}$, де n — ціле число, що відповідає номеру гармонічної складової.

В музиці струна є джерелом звукових коливань у струнних музичних інструментів. Вібрація всієї струни дає основний тон, а коливання її частин створює обертони, що загалом утворює гармонічний ряд. При цьому висота звуку забезпечується частотою, сила звуку — амплітудою, а тембр — формою коливань.

В давні часи струни виготовляли з кори дерев, рослинних волокон та волосся тварин (переважно кінського). В сучасних музичних інструментах використовують переважно металеві струни, рідше — жильні, шовкові та із синтетичних волокон (нейлон). Для видобування низьких тонів при обмеженій довжині струн використовують т.зв. обвиті струни. Вони складаються з тонкої нитки, обвитої в один чи два шари м'яким металевим дротом, т.зв. канителлю.

Джерела та посилання

• Струна у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• Гітарні струни(рос.)
• Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6