Лукодянов Ісай Борисович
| Лукодянов Ісай Борисович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Лукодьянов Исай Борисович | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Исай Борисович Лукодьянов | |||
| Народився |
24 травня (6 червня) 1913 Баку | |||
| Помер |
15 травня 1984 (70 років) Баку | |||
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Сфера роботи | машинобудування[1], Q112122668?[1], свердловина[1], творче та професійне письмоd[1], наукова фантастика[1] і науково-фантастична літератураd[1] | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1961–1980 | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | фантастична повість, роман, оповідання | |||
| Magnum opus | Екіпаж «Меконгу» | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
|
| ||||
Іса́й Бори́сович Лукодя́нов (рос. Иса́й Бори́сович Лукодья́нов, 24 травня (6 червня) 1913, Баку — пом.15 травня 1984, Баку) — російськомовний азербайджанський радянський письменник-фантаст. Усі свої художні твори він написав у співавторстві зі своїм двоюрідним братом Євгенієм Войскунським.
Біографія[ред. | ред. код]
Ісай Лукодянов народився у 1913 році в Баку. Він закінчив політехнічний інститут, після закінчення якого працював інженером-механіком. Під час німецько-радянської війни Лукодянов служив у військово-повітряних силах, де займався обслуговуванням літаків. Після повернення з армії в Баку Ісай Лукодянов працював інженером у нафтовидобувних підприємствах, а також займався написанням науково-технічної літератури. Активну літературну діяльність розпочав із 1961 року, постійно співпрацював із свої двоюрідним братом Євгенієм Войскунським, проте їх творчість несподівано піддалась жорсткій критиці з боку владних структур, після чого брати не могли більше публікувати свої фантастичні твори. За кілька років після цього Ісай Лукодянов важко захворів і помер 15 травня 1984 року.
Літературна творчість[ред. | ред. код]
Літературну творчість Ісай Лукодянов розпочав в жанрі наукової фантастики разом із своїм двоюрідним братом Євгенієм Войскунським. Зі слів самих авторів, поштовхом до написання їх першого фантастичного роману була дорожня пригода, свідками якої вони стали в рідному для них місті Баку, під час якої пішохід лише дивом проскочив перед колесами вантажівки. На короткий час Войскунському і Лукодянову здалось, ніби пішохід пройшов скрізь автомобіль, який наїхав на нього, неначе як ніж через масло. І саме ідея проникності твердих тіл лягла в основу їх першого спільного і найкращого роману «Екіпаж «Меконгу»»[2], в якому описуються як найновіші наукові відкриття, так і таємниці минулого. Роман умовно входить до дилогії, яку називають «Інститут фізики моря». До неї також включають роман «Ур, син Шама», в якому описується історія хлопчика-шумера, якого іншопланетяни забрали на свою планету, та який завдяки парадоксу Ейнштейна після повернення на нашу планету потрапив у 70-ті роки ХХ століття. Найпомітнішими іншими фантастичними творами дуету письменників є романи «Дуже далекий Тартесс», «Плескіт зоряних морів», «Незаконна планета», повість «Чорний стовб»[3], оповідання «Прощання на березі», а також цикл творів «Життя і пригоди Олексія Новикова, космічного розвідника». У письменницькому дуеті Ісай Лукодянов був генератором фантастичних ідей та технічних подробиць, а Войскунський переважно робив літературну обробку текстів творів. Проте плідне співробітництво письменників порушилось у зв'язку із незалежними від них причинами. Після публікації роману «Ур, син Шама» письменників звинуватили в сіонізмі, і тривалий час вони не могли публікуватися. Ці звинувачення та неможливість друкуватися призвели до того, що Лукодянов важко захворів, і невдовзі помер, а Войскунський на тривалий час відійшов від написання фантастики.
Переклади[ред. | ред. код]
Твори Євгенія Войскунського та Ісая Лукодянова перекладені англійською, угорською, румунською, французькою, болгарською, японською, німецькою та іншими мовами.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Экипаж «Меконга». \ Роман. — 1962. М.: Детгиз (у співавторстві з Є. Л. Войскунським)
- На перекрёстках времени. \ НФ-рассказы. — М.: Знание, 1964 — (у співавторстві з Є. Л. Войскунським)
- Очень далёкий Тартесс. \ Фант. роман. — М.: Молодая гвардия, 1968 — (у співавторстві з Є. Л. Войскунським)
- Плеск звёздных морей. \ Роман. — М.: Дет. литература, 1970 — (у співавторстві з Є. Л. Войскунським)
- Ушёл в легенду… (Документальная повесть о враче и учёном Ф. Н. Ильине, 1873—1959), «Литературный Азербайджан». — 1973. — № 7
- Ур, сын Шама. \ Фант. роман. — М.: Дет. литература, 1975 — (у співавторстві з Є. Л. Войскунським)
- Незаконная планета. \ НФ-роман. — М.: Дет. литература, 1980 — (у співавторстві з Є. Л. Войскунським)
- Чёрный столб. \ НФ-повести. — Баку: Гянджлик, 1981 — (у співавторстві з Є. Л. Войскунським)
- Очень далекий Тартесс \ Фант. роман. — М.: Вече, 2006 — (у співавторстві з Є. Л. Войскунським)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ «Люди — это самое главное». Интервью Борису Руденко [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ 85-летие Евгения Войскунского в ЦДЛ [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Красный сфинкс. Книга первая. Евгений Львович Войскунский, Исай Борисович Лукодьянов (рос.)
- Ісай Лукодянов на сайті fantlab.ru [Архівовано 19 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Писатель Евгений Войскунский. Интервью. Радио «Свобода» [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Классики: Евгений Войскунский, Исай Лукодьянов [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
|
