Тяньванська АЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з АЕС Тяньвань)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тяньванська АЕС
Зображення
Країна  КНР
Адміністративна одиниця Lianyun Districtd
Власник Китайська національна ядерна корпорація і Атомстройекспорт
Вихідна потужність 5080 megawatt[1]
Дата/час прийняття в експлуатацію 17 травня 2007
Мапа
CMNS: Тяньванська АЕС у Вікісховищі

Координати: 34°41′13″ пн. ш. 119°27′35″ сх. д. / 34.68694444447177716° пн. ш. 119.45972222224777681° сх. д. / 34.68694444447177716; 119.45972222224777681

Тяньванська атомна електростанція (Тяньванська АЕС) розташована в КНР, в містечку Тяньвань (кит. 田湾) району Ляньюнь міського округу Ляньюньган у провінції Цзянсу, на березі Жовтого моря. Тяньванська АЕС — найбільший об'єкт економічного співробітництва з Росією. В основу спорудження Тяньванської АЕС покладено російський проєкт АЕС-91 з реактором типу ВВЕР-1000. На серпень 2020 року збудовано та введено в експлуатацію чотири енергоблоки, на п'ятому енергоблоці проведено енергопуск, після проходження всіх випробувань енергоблок буде переведено в комерційну експлуатацію[2]. Всього ж генплан цієї АЕС передбачає будівництво 8 енергоблоків[3].

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Спорудження перших двох блоків атомної електростанції «Тяньвань» вела російська компанія «Атомстройекспорт» (ASE) відповідно до російсько-китайської міжурядової угоди, підписаної в 1992 році. На компанію покладено виконання зобов'язань з проєктування, постачання обладнання й матеріалів, монтажних робіт та введення станції в експлуатацію, а також навчання китайського персоналу.

Вартість спорудження першої черги Тяньванської АЕС, перших двох енергоблоків потужністю по 1000 МВт кожен, склала $3 млрд (1,8 млрд євро).[4] Вартість російської участі в спорудженні другої черги (3-й і 4-й блоки) становила 1,228 млрд євро, здешевлення вдалося досягти, зокрема, збільшенням локалізації виробництва з 50 до 70 %[5][6].

Технічні особливості[ред. | ред. код]

Також на АЕС використовується унікальна технологія, яку називають елементом технологій третього покоління — пастка для розплаву активної зони: під корпусом реактора встановлено «пастку» для затримання і розхолоджування розплавленої активної зони. Вона передбачена для того, щоб у разі запроєктної аварії розплавлені паливні і конструкційні матеріали заповнили порожнину «пастки» і не зруйнували основу і фундамент під корпусом і будівлею реактора. Цей пристрій має оригінальні технічні рішення, що не мають аналогів у світовій практиці спорудження АЕС. Його проєкт, розроблений російськими інженерами, успішно пройшов експертизи російських і китайських наглядових органів і схвалений МАГАТЕ.

У спорудженні ТАЕС взяли участь:

  • ЗАТ Атомстройекспорт — генеральний підрядник;
  • Санкт-Петербурзький інститут «Атоменергопроєкт» — генеральний проєктувальник;
  • ВАТ «Атомтехенерго» — головна організація зі введення АЕС в експлуатацію;
  • ДКБ «Гідропрес» — розробник реакторної установки;
  • РНЦ «Курчатовський інститут» — наукове керівництво проєктом;
  • ВАТ «Ижорські заводи» — виробник основного обладнання першого контуру (реактор, корпуси парогенераторів, компенсатор тиску, гідроємності САОЗ, головний циркуляційний трубопровід);
  • ВАТ «Силові машини»;
  • німецький концерн Siemens — автоматизована система управління АЕС;
  • 23-а Китайська будівельна корпорація ядерної промисловості (CNI-23) — будівельні та деякі монтажні роботи;
  • ЗіО-Подольськ — основне обладнання реакторного відділення атомної станції (парогенератори);
  • ПАТ ЕМСС. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. — заготовки для корпусу реактора, парогенератора, головного циркуляційного насоса, головного циркуляційного трубопроводу, колектора і компенсатора тиску, обичайки, фланці, патрубки, днища тощо[7],

а також багато інших підприємств, які виготовляють обладнання для АЕС. До різних робіт залучено понад 150 російських підприємств і організацій, крім того, ряд електротехнічного та освітлювального обладнання, контрольно-вимірювальних приладів, обладнання лабораторій, частину трубопроводів низького тиску і частину трубопровідної арматури виготовили китайськими підприємствами[8].

Основні події в історії Тяньванської АЕС[ред. | ред. код]

Перша черга[ред. | ред. код]

  • 25 грудня 1997 року підписано контракт із ЗАТ «Атомстройекспорт» на будівництво станції.
  • 20 грудня 2005 на Тяньванській АЕС відбувся фізичний пуск першого енергоблока.
  • 12 травня 2006 генератор першого енергоблока Тяньванської АЕС увімкнено до Національної електричної мережі КНР. На початковому етапі енергоблок працював на 30-відсотковій потужності, яка буде поступово нарощуватися і досягне номінальної до початку 2007 року.
  • червень 2007 року — перший енергоблок атомної станції здано замовнику[9].
  • 16 серпня 2007 року здано другий енергоблок станції, разом з цим станцію повністю запущено в гарантійну експлуатацію, яка триватиме протягом двох років.

Друга черга[ред. | ред. код]

  • 23 березня 2010 року Цзянсуська ядерна енергетична корпорація (JNPC) і ЗАТ «Атомстройекспорт» підписали рамковий контракт на будівництво другої черги Тяньванської АЕС (3-го і 4-го енергоблоків)[10].
  • 27 грудня 2012 року відбулася офіційна церемонія початку бетонування фундаменту третього енергоблока. Розпочато спорудження другої черги станції.
  • 27 вересня 2013 року пройшла офіційна церемонія початку бетонування фундаменту четвертого енергоблока.
  • 28 вересня 2017 року здійснено завершальний етап фізичного пуску реактора № 3 — установку енергоблока виведено на мінімально контрольований рівень потужності[11].
  • 30 грудня 2017 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 3[12].
  • 6 березня 2018 року генеральний підрядник будівництва АЕС — «Атомстройекспорт», передала енергоблок № 3 замовнику — Цзянсунській ядерної енергетичній корпорації для проходження 24-місячної гарантійної експлуатації[13].
  • 25 серпня 2018 року в результаті проведення всіх підготовчих робіт у реактор енергоблока № 4 встановлено першу тепловидільних збірок, що є першим етапом фізичного пуску енергоблока[14].
  • 30 вересня 2018 року реакторну установку енергоблока № 4 виведено на мінімально контрольований рівень потужності — завершальний етап фізичного пуску енергоблока.
  • 27 жовтня 2018 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 4[2].

Третя черга[ред. | ред. код]

  • 27 липня 2020 року відбувся фізичний пуск енергоблока № 5[15].
  • 8 серпня 2020 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 5.
  • 4 жовтня 2020 року на енергоблоці № 6 завершилися холодні випробування[16][17].

Четверта черга[ред. | ред. код]

Інформація про енергоблоки[ред. | ред. код]

Енергоблок Тип реакторів Потужність Початок

будівництва

Підключення до мережі Введення в експлуатацію Закриття
Чиста Брутто
Тяньвань-1[21] ВВЕР-1000/428 990 МВт 1060 МВт 20.10.1999 12.05.2006 17.05.2007
Тяньвань-2[22] ВВЕР-1000/428 990 МВт 1060 МВт 20.09.2000 14.05.2007 16.08.2007
Тяньвань-3[23] ВВЕР-1000 / 428М 1050 МВт +1126 МВт 27.12.2012 30.12.2017 14.02.2018
Тяньвань-4[24] ВВЕР-1000 / 428М 1050 МВт 1 126 МВт 27.09.2013 27.10.2018 22.12.2018
Тяньвань-5[15] ACPR -1000 1000 МВт 1118 МВт 27.12.2015 8.08.2020
Тяньвань-6[25] ACPR -1000 1000 МВт 1118 МВт 07.09.2016
Тяньвань-7 (план)[3] ВВЕР-1200 1150 МВт 1200 МВт
Тяньвань-8 (план) ВВЕР-1200 1150 МВт 1200 МВт

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://pris.iaea.org/pris/CountryStatistics/CountryDetails.aspx?current=CN
  2. ↑ а б Состоялся энергопуск блока №4 Тяньваньской АЭС в Китае (рос.). www.rosatom.ru. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 27 жовтня 2018.
  3. ↑ а б China Nuclear Power | Chinese Nuclear Energy — World Nuclear Association (англ.). www.world-nuclear.org. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
  4. ↑ Китай выторговал АЭС — Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 29 листопада 2020.
  5. ↑ Китай и Россия договорились о строительстве второй очереди Тяньваньской АЭС. forbes.ru (рос.). 24 березня 2010 року. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 29 листопада 2020.
  6. ↑ Стоимость строительства второй очереди Тяньваньской АЭС снижена втрое. atominfo.ru (рос.). 08 лютого 2010 року. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  7. ↑ Энергомашспецсталь изготовит детали для Тяньваньской АЭС (рос.). Официальный сайт ПАО "Энергомашспецсталь". 26 липня 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 13 серпня 2019.
  8. ↑ Сайт ОАО Атомстройэкспорт. Архів оригіналу за 12 листопада 2007. Процитовано 29 листопада 2020.
  9. ↑ Корр: Дмитрий Кудряшов «В Китай без конкурса» РБК Daily 28 вересня 2007 року
  10. ↑ РИА Новости. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 29 листопада 2020.
  11. ↑ Энергоблок №3 Тяньваньской АЭС (Китай) выведен на минимально контролируемый уровень мощности (рос.). www.rosatom.ru. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  12. ↑ Состоялся энергопуск блока №3 АЭС «Тяньвань» (Китай) (рос.). www.rosatom.ru. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  13. ↑ Энергоблок №3 АЭС «Тяньвань» (Китай) передан для 2-годичной гарантийной эксплуатации (рос.). www.rosatom.ru. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  14. ↑ Энергоблок №4 АЭС "Тяньвань" (Китай) выведен на минимально контролируемый уровень мощности (рос.). www.rosatom.ru. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  15. ↑ а б TIANWAN-5 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 29 листопада 2020.
  16. ↑ На блоке №6 Тяньваньской АЭС начался этап ввода в эксплуатацию. Атомная энергия 2.0 (рос.). 12 жовтня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  17. ↑ Tianwan unit 6 enters commissioning phase : New Nuclear - World Nuclear News. www.world-nuclear-news.org (рос.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  18. ↑ Росатом Госкорпорация «Росатом» ядерные технологии атомная энергетика АЭС ядерная медицина (рос.). www.rosatom.ru. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 8 листопада 2018.
  19. ↑ Россия и Китай подписали исполнительные контракты по сооружению атомных станций «Тяньвань» и «Сюйдапу». Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  20. ↑ Росатом начнет строить блок № 7 Тяньваньской АЭС в Китае на пять месяцев раньше срока. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  21. ↑ TIANWAN-1 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  22. ↑ TIANWAN-2 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  23. ↑ TIANWAN-3 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 29 листопада 2020.
  24. ↑ TIANWAN-4 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 29 листопада 2020.
  25. ↑ TIANWAN-6 на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 29 листопада 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тяньванська_АЕС&oldid=41921730