Цзянсу

Розташування провінції на карті Китаю

Цзянсу (кит. 江苏, пін. Jiāngsū) — східна провінція Китайської Народної Республіки, розташована на Жовтому морі; її територія охоплює також нижню течію Янцзи. Цзянсу є однією з найважливіших провінцій Китаю, займаючи провідні позиції по економічному розвитку, аграрній і індустріальній продукції а також рівню життя населення. Територія провінції Цзянсу здавна входила до складу китайської держави, тут розташовані деякі з найдавніших і красивіших міст країни. Адміністративний центр провінції, місто Нанкін кілька разів впродовж історії ставало столицею Китаю.

Географія

Озеро Тай-ху

Топографія Цзянсу в основному має рівнинний характер, лише на крайній півночі і заході місцевість стає горбистою. Найвищою точкою провінції є гора Юнтай (625 м). Довжина морського узбережжя становить близько 1000 км. Зі всіх провінцій Китаю Цзянсу має найвищий відсоток внутрішніх вод — на її території розташовані, зокрема, найбільше озеро Піднебесної — Тай-ху, великі озера Хунцзе-ху, Гаою-ху, Луома-ху і Веньшань-ху, а на півдні протікає найбільша річка країни — Янцзи. Крім цього Цзянсу перетинає побудований ще в VII столітті Імператорський канал, що сполучає Янцзи з Хуанхе і був аж донедавна найважливішою транспортною артерією на осі Північ-Південь. На Цзянсу припадає 690 км з усієї довжини каналу. Річка Хуайхе, що протікає територією провінції, традиційно вважається географічною межею між північним і південним Китаєм. В давнину інша велика китайська річка, Хуанхе, що протікає зараз набагато північніше, кілька разів радикально міняла своє русло, вливаючись до Хуайхе. Востаннє Хуанхе «розлучилася» з річкою Хуай в 1855, після чого остання вже не змогла влитися в своє колишнє русло і розлилася натомість по рівнині. Пізніше її води були розподілені на безліч іригаційних каналів.

Адміністративний поділ Цзяньсу

Провінція Цзянсу поділена на 13 міст-округів (префектур):

• Чанчжоу (常州市 Chángzhōu Shì)
• Хуай'ан (淮安市 Huái'ān Shì)
• Ляньюньган (连云港市 Liányúngǎng Shì)
• Нанкін (Наньцзін) (南京市 Nánjīng Shì)
• Наньтун (南通市 Nántōng Shì)
• Суцянь (宿迁市 Sùqiān Shì)
• Сучжоу (苏州市 Sūzhōu Shì)
• Тайчжоу (泰州市 Tàizhōu Shì)
• Усі (无锡市 Wúxī Shì)
• Сюйчжоу (徐州市 Xúzhōu Shì)
• Яньчен (盐城市 Yánchéng Shì)
• Янчжоу (扬州市 Yángzhōu Shì)
• Чженьцзян (镇江市 Zhènjiāng Shì)

У свою чергу 13 міст-округів Цзянсу поділені на 106 одиниць повітового рівня (54 урбанізованих районів, 27 міст-повітів, 25 повітів); 1488 одиниць рівня громад (комун) (1078 міст-громад, 122 громад, 287 урбанізованих підрайонів). Цікаво, що на території провінції розташоване так зване "село мільйонерів" - Хуасі.

Історія

В давнину

Провінція Цзянсу була утворена в XVII столітті на початку правління династії Цин з префектур Цзяннин (нинішній Нанкін) і Сучжоу. Обидві префектури мали мало спільного одна з другою; північна частина провінції завжди традиційно відносилася — культурно і економічно — до північного Китаю, тоді як південна частина, відповідно, тяжіла на південь. Досі ця різниця між півднем і північчю досить помітна, особливо по добробуту населення, яке на півдні набагато вище.

В епоху найдавніших китайських держав — династій Ця і Шань — територія Цзянсу не входила в хемісферу китайської цивілізації, а була заселена народністю Хуай І. Але вже під час династії Чжоу (XI–III вв. до н. е.) тут виникає царство У — васал Китайської Імперії з центром в місті Гусу (нині Сучжоу). До кінця періоду «Весен і осені» (770–475 до н. е.) У являло із себе вже досить сильну державу, яка при царі Хелу була здатна завдати поразки Ци (484 до н. е.), сильній державі в області сьогоднішній провінції Шаньдун. Амбіціям У зі встановлення гегемонії над всіма іншими китайськими державами не призначено було здійснитися. У 473 р. до н. е. воно було завойоване південним князівством Юе, яке, у свою чергу, було скорено царством Чу. Чуйський період був відмічений для цього регіону значним піднесенням культури, на місці сьогоднішнього Нанкіна було засновано місто Цзиньлін І. У 221 р. до н. е. Чу, разом з іншими китайськими державами, увійшло до складу єдиної Імперії Цинь.

При династії Хань регіон Цзянсу не грав великої ролі. У той час він був роздільний на два чжоу (округи) — Сючжоу на півночі і Янчжоу на півдні. Незважаючи що південна Цзянсу була центром держави У в епоху Троєцарства (220–280), а Нанкін його столицею, дійсно вирішального значення цей регіон набув тільки по тому, як вторгнення північних варварів змусило ханьську аристократію бігти на Південь. У 317 р. в Цзянькані (Нанкіні) була проголошена династія Східна Цзінь. До 581 року Нанкін залишався оплотом чотирьох династій етнічних ханьців, що протистоять варварським (але швидко синізованим) династіям північного Китаю. Одночасно північна частина Цзянсу служила свого роду буфером між північними і південними династіями, відходячи по черзі то до тих, то до інших.

Від середньовіччя до Синьхаїської революції

Пагода Бейсу заввишки 76 м, збудована між 1131 та 1162 під час династії Сон (з пізнішими реконструкціями)

Після об'єднання Китаю в 581 р. і далі в епоху династії Тан Цзянсу знову стала провінцією, що нічим не виділялася. Її новий розквіт наступив при династії Сун, коли в Китаї стала зароджуватися ринкова економіка, а південь Цзянсу став центром квітнучої торгівлі. Відтоді назви міст як Сучжоу і Янчжоу стали синонімами процвітання і люкса в імперському Китаї. У 1127 р. північ країни знов опинилася окупованою кочівниками — цього разу чжурчженями. Центр країни знову пересувається до гирла Янцзи, поки і цю частину Піднебесної не захоплюють монголи. Після скидання їхнього ярма в 1368 році Нанкін — у котрий раз — проголошується столицею Китаю, цього разу під егідою династії Мін. І хоча через трохи більш ніж півстоліття центр Імперії перемістився до Пекіна, місто отримало на підтвердження його статусу своє сьогоднішнє ім'я — Нанцзін, «південна столиця»; провінцій Цзянсу і Аньхуй стали територіями центрального підпорядкування «Наньчжилі». Південь Цзянсу по колишньому зберігав свій статус торгово-продуктивного Китаю з високими темпами розвитку. Деякі історики схильні тлумачити економічну ситуацію, що склалася там, як початковий етап індустріалізації і капіталізму.

Маньчжурська династія Цин змінила констеляцію в регіоні, виділивши з Наньчжилі провінцію Цзянсу в її нинішніх межах (Шанхай пізніше отримав статус самоврядного міста). У 50-х і 40-х роках XIX століття південь Цзянсу потрясло повстання Тайпинів на чолі з Хун Сюцуанем, який в 1853 році після захоплення Нанкіна оголосив його «Небесною Столицею» (Тян'цзин) Держави Тайпинів, якою він залишався до розгрому повстанців в 1864-му. Мільйони людей в південному Китаї — у тому числі і в Цзянсу — були убиті в ході повстання.

У XX столітті

Незабаром після Синьхаїської революції 1911 р. Китай фактично опинився роздроблений на володіння локальних мілітаристів. Цзянсу багато раз переходила з рук в руки, поки в квітні 1927-го не була зайнята Гоміньданом на чолі Чан Кайши, який знов зробив Нанкін столицею. Після початку II Японо-китайської війни Цзянсу в грудні 1937-го була окупована японськими військами. Захопивши Нанкін, японці провели там операцію з масового знищення мирного населення і військовополонених, що стала відомою як «Нанкінська різанина». У її ході загинуло, за різними оцінками, від 200 до 300 тисяч чоловік. До закінчення війни в Нанкіні правив колабораціоністський уряд Ван Цзінвея.

По закінченню національно-визвольної війни з новою силою спалахнула громадянська. Навесні 1949 р. в північному Цзянсу розвернулася найбільша в історії Китайської громадянської війни битва — Хуай-хайська битва, в якій комуністична Народно-визвольна Армія завдала нищівної поразки військам Гоміньдана. Вже через пару місяців Чан Кайши втік зі своїми соратниками і залишками армії на острів Тайвань. Столицею Республіки Китай, проголошеної там, досі офіційно є Нанкін.

Населення

Місто Жужуань на півдні Цзянсу відоме каналами, що перетинають місто

З населенням в 74,5 мільйонів чоловік Цзянсу є не тільки найзаселенішою провінцією, але і займає п'яте місце по загальному числу жителів. Близько 99,8 % з них — китайці-ханьці, що говорять на місцевому діалекті У або мандарині. До найбільших нацменшостей належать хуей і маньчжури.

Демографічні показники

• Населення: 74,058 мільйонів (міське: 3463,7 млн; сільське: 3942,1 млн.) (2003)
• Народжуваність: 9,04 на 1000 (2003)
• Смертність: 7,03 на 1000 (2003)
• Співвідношення статей (2000): 102,55 чоловіків на 100 жінок
• Середня кількість осіб в сім'ї (2000): 3.25
• Відсоток ханьців (2000): 99,64 %
• Неписьменність (2000): 7,88 %

Великі міста

Нічний вид на Нанкін 2006 показує, що місто значно модернізувалося з економічним ростом

(населення в агломерації)

• Нанкін (5,01 млн.)
• Усі (2,2 млн.)
• Чанчжоу (2,08 млн.)
• Сучжоу (2,05 млн.)
• Янчжоу (1,15 млн.)
• Янчен (Дунтай)(1,4 млн.)
• Сюйчжоу (1,12 млн.)
• Наньтун (0,8 млн.)
• Чженьцзян (0,62 млн.)
• Ляньюньган (0,52 млн.)
• Хуайань
• Тайчжоу

Економіка

Цзянсу — одна з економічно сильних провінцій Китаю, має найбільший загальний обсяг ВВП після Гуандуна. У 2003 р. ВВП на душу населення склав 16 796 женьміньбі (близько 2000 US$), причому слід відмітити, що серед окремих регіонів провінції спостерігається велика нерівність — так, в південних містах як Сучжоу або Усі цей показник в два рази вищий середнього рівня.

Цзянсу відносно бідна корисними копалинами, локальні родовища залізняку, кам'яного вугілля, нафти і газу не мають великого значення для економіки. Розвиненіша видобування і обробка кам'яної солі, сірки, фосфатів і мармуру. У Хуайінському родовищі — одному з найбагатших в країні — залягає більше 400 мільйонів тонн кам'яної солі. Історично економіка Цзянсу орієнтувалася на легку промисловість — текстильну індустрію і індустрію продуктів харчування. Після приходу до влади комуністів почала розвиватися і важка промисловість — особливо хімічна індустрія, індустрія будівельних матеріалів, нафтова промисловість. Пізніше до них додалися машинобудування і виробництво електроніки. Економічні реформи Ден Сяопіна дали особливо південним містам великий поштовх в розвитку, незабаром Усі і Сучжоу змогли обігнати столицю провінції за обсягами виробництва. На околиці Сучжоу виник Сучжоуський Індустріальний Парк — сумісний китайско-сингапурський проект, єдиний індустріальний парк в Китаї, що цілком є інвестицією одной-единої країни.

Рівнинні ландшафти і відмінно розвинена іригаційна система обумовлює високий рівень сільського господарства в Цзянсу. На більшій частині території провінції (на південь від Хуайхе) обробляється рис, в північних районах — пшениця. Велике значення мають також кукурудза і сорго. Крім цього аграрна промисловість Цзянсу займається вирощенням бавовни, сої, арахісу, рапсу, кунжуту, конопель і чаю. До менш важливих землеробських культур провінції відносяться м'ята, бамбук, цілющі трави, яблука, груші, персики, гинкго і локат. Регіон озера Тайху спрадавна вважається центром шовківництва в Китаї. З домашніх тварин найчастіше розводиться свиня.

Культура

У м.Янчжоу народились:

• Ю Чжідін (1647—1709) — китайський художник часів династії Цін
• Пань Юйлян (1895—1977) — китайський художник-імпресіоніст XX ст.

• Народився у м.Сюйчжоу Лі Кежань (1907—1989) — китайський художник

Визначні пам'ятки

Будда Шакьямуні

• Ліншаньський Будда Шакьямуні — статуя Будди заввишки 88 метрів.

Див. також

• 2077 Цзянсу — астероїд, названий на честь території.

Посилання

• Офіційний сайт провінції Цзянсу(кит.)