Авалов Олександр Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Авалов
Александр Авалов
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 8 вересня 1852(1852-09-08)
Смерть 8 березня 1916(1916-03-08) (63 роки)
Поховання Другий християнський цвинтар
Військова служба
Роки служби 18691909, 19141916
Рід військ Кавалерія
Формування 30-й гусарський Інгерманландський полк
Війни / битви Російсько-турецька війна (1877—1878)
Перша світова війна
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Князь Олекса́ндр Семе́нович Ава́лов (рос. Александр Семёнович Авалов; нар. 8 вересня 1852 — пом. 8 березня 1916) — генерал-майор кавалерії Російської імператорської армії, учасник Російської-турецької війни 1877—1878 років, брав участь у боях на Кавказі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр Семенович Авалов народився 8 вересня 1852 року. Закінчив Ставропольське козацьке юнкерське училище й офіцерську кавалерійську школу. Отримав призначення в 16-й драгунський Нижньогородський полк. Почав служити з 1869 року, з 1872 року — прапорщик, з 1875 року — поручник. Брав участь у Російсько-турецькій війні 1877—1878 років, воював на Кавказі, за бойову відзнаку нагороджений орденами святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (рос. За храбрость) і святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом, чином штабс-капітана. З 1881 року — капітан, з 1896 року — підполковник, з 1904 року — полковник. Велика частина служби Олександра Семеновича пройшла в кавалерії на Кавказі. Служив у 30-у драгунському Інгерманландському полку (з 1907 року — гусарський) у період 1897—1909 років. Служив на посадах: командир ескадрону, помічник командира полку по стройовій частині.

Після 1909 році вийшов у відставку і прибув у місто Одесу для лікування. Після початку Першої світової війни добровільно повернувся на дійсну службу. Командував дружиною ополчення, потім перебував у резерві Одеського військового округу.

У 1916 року був підвищений у званні до генерал-майор.

Похований 10 березня 1916 року на Військовому відділенні Другого Християнського цвинтаря.[1]

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Кавалер ордена Святої Анни 4-го ступеня («За хоробрість» рос. За храбрость);
  • Кавалер ордена Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом;
  • Кавалер ордена Святої Анни 3-го ступеня (1892);
  • Кавалер ордена Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами та бантом (1896).[1]

Військові звання[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Авалішвілі

Рід Авалова відомий на Кавказі принаймні з XVII століття і згаданий в списку кахетинських князів, доданому до Георгіївського трактату 1783 року про прийняття Грузією російського протекторату. З 1826 року родовий титул був офіційно визнаний у Російській імперії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Дивный И. В. Справочник-некрополь (часть 1) // Страницы военного некрополя старой Одессы: биографический справочник. — 2-е. — Киев : Национальная академия наук Украины, Ин-т Украинской археографии и источниковедения им. М. Грушевского, 1996.

Література та джерела[ред. | ред. код]