Російсько-японська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Російсько-японська війна
RUSSOJAPANESEWARIMAGE.jpg
Дата: 6 лютого 190414 жовтня 1905
Місце: Маньчжурія, Жовте море, Японське море
Привід: Зіткнення зон впливу Російської і Японської імперій в Маньчжурії і Кореї:
Результат: Перемога Японії, Портсмутський мирний договір
Територіальні зміни: Визнання Росією протекторату Японії над Кореєю; перехід Східно-китайської залізниці та південної частини о. Сахалін до Японії
Сторони
Flag of Russia (bordered).svg Російська імперія Flag of Japan (bordered).svg Японська імперія
Командувачі
Микола ІІ Муцухіто
Військові сили
500,000 солдат 300,000 солдат
Втрати
84 062 убитими і полоненними 107,591+ загальні

Росі́йсько-япо́нська війна́ (8 лютого 1904 — 27 липня 1905) — війна між Російською і Японською імперіями за контроль над Маньчжурією і Кореєю, у якій Росія зазнала нищівної поразки.

Причини війни[ред.ред. код]

У 1894 році Японія напала на Китай, почавши першу японсько-китайську війну. Приводом було введення китайських військ у Корею в якості військової допомоги для придушення селянського бунту. Японія розцінила це як порушення колишніх японсько-китайських угод. Японські війська висадилися в китайському місті Люйшунь (Порт-Артур) і захопили його, винищивши більшу частину мешканців. Здобувши перемогу у війні, Японія змусила Китай підписати у 1895 році Сімоносекський договір. У числі земель, що відходили до Японії, був і півострів Ляодун, де знаходилося місто Люйшунь, а також стратегічно важлива затока Люйшуня.

Росія, Франція і Німеччина, стурбовані посиленням Японії у цьому регіоні, в ультимативній формі зажадали виводу японських військ із цього півострова. Японія не могла вистояти проти цих країн без підтримки Великобританії, але Великобританія запропонувала Японії не загострювати конфлікт і тій довелося повернути затоку Китаю. За домовленостями частина півострова відійшла Росії, де вона звела свою військову базу. Китай просив у 1898 році оформити це як здачу в аренду, щоб не втрачати обличчя, на що Росія погодилася, не бажаючи виглядати агресором. Так з'явився договір про 25-річну аренду міста Люйшунь (див. Російсько-китайська конвенція 1898). Росія перейменувала це місто у Порт-Артур.

Заручившись підтримкою Великобританії (30 січня 1902 був підписаний англо-японський альянс) наприкінці 1903 року Японія завершила програму вишколу. Японські правлячі кола переконалися, що Росія добровільно не здасть своїх позицій у Східній Азії. Тому єдиним шляхом для визволення Кореї й Маньчжурії вони вважали війну з Росією. У цих умовах японські дипломати вирішили почати переговори з Росією, сподіваючись на її непоступливість або затягування переговорів, що могло бути використано як привід для оголошення війни. Переговори велися з серпня 1903 року. Росія вперто відмовляла Японії, клюнувши на японський дипломатичний трюк.

31 грудня 1904 року Японія висунула ультиматум Росії. Японці зажадали беззастережного визнання Росією японських вимог і прав інших держав у Маньчжурії. Нечітка відповідь Росії була затверджена царем і відправлена телеграфом безпосередньо до Токіо й до Порт-Артуру, про що було офіційно сповіщено японського посланника у Петербурзі . На це 5 лютого 1904 року, міністр закордонних справ Комура наказав: «припинити беззмістовні переговори…».

Рішення про початок війни проти Росії було прийнято в Японії на спільному засіданні членів таємної ради й усіх міністрів 4 лютого 1904, а в ніч на 5 лютого віддане розпорядження про висадку в Кореї й атаку російської ескадри у Порт-Артурі. Після цього, 6 лютого Японія офіційно оголосила про розрив дипломатичних відносин з Російською імперією. Японія почала вимагати у Росії повернення Порт Артура. 6 лютого 1904 року японський посол сповістив російського міністра закордонних справ Н. М. Ламсдорфа про офіційне оголошення війни.

Хід бойових дій[ред.ред. код]

Відступ росіян після битви під Мукденом.
Командувач японського флоту адмірал Тоґо Хейхатіро на флагмані «Мікаса» у Цусімській битві 1905 року.

Війна почалася 8 лютого 1904 року нападом японського флоту під командуванням адмірала Тоґо Хейхатіро на російські кораблі у Порт Артурі, оборона якого тривала до 2 січня 1905 року. Одночасно, 9 лютого, японці, які перебували у корейському порту Чемульпо, атакували крейсер «Варяг» і канонерку «Кореєць». Замість бою російські моряки знищили свої судна, щоб вони не дісталися ворогу. Із самого початку війни російська Тихоокеанська ескадра зазнала серйозних втрат. Важким ударом для Росії стала загибель 13 квітня командуючого Тихоокеанською ескадрою С. О. Макарова.

1 травня 1904 відбувся перший сухопутний бій на річці Ялу на китайсько-корейському кордоні між японською і російською арміями, у якому царські війська були розбиті.

У липні 1904 японці блокували фортецю Порт-Артур з суші і моря. Російським гарнізоном, що мав 41.780 солдат і 665 офіцерів, на озброєнні яких було 646 гармат і 62 кулемета, командував Р. І. Кондратенко, українець за походженням. Захисники змогли протриматися п'ять місяців, знищивши близько 57.780 солдат і 15 кораблів противника. Із загибеллю Р. І. Кондратенка царські війська здали фортецю 2 січня 1905. Їх втрати нараховували 31.306 чоловік. Завдяки цій перемозі японці змогли підсилити свої війська, що оперували в Маньчжурії.

1-а Тихоокеанська ескадра (24 корабля), що стояла у Порт-Артурі, була знищена ще 10 серпня 1904 японським флотом (54 корабля) під командуванням адмірала Того Хейхатіро. Невелика частина кораблів, що прорвалися по одинці, була інтернована у портах третіх країн крейсер «Аскольд», броненосець «Цесаревич» і кілька міноносців.

У січні 1905 року у Росії склалася революційна ситуація, що ускладнило подальше ведення війни.

У лютому 1905 року японці розбили російську армію у генеральному тритижневому бою при Мукдені, який розігрався на більш ніж 100-кілометровому фронті. До початку першої світової війни це була найбільша сухопутна бойова операція у історії воєн. Російська армія втратила загиблими і пораненими 90 тисяч солдат з 350 тисяч, які брали участі у бої, а японська армія втратила 75 тисяч з 300 тисяч. 10 березня російські війська залишили Мукден, що дозволило японцям заявити про свою перемогу. Після цього війна на суші почала затихати. Чисельність російських військ у Маньчжурії постійно збільшувалася, однак бойовий дух армії був підірваний, чому сприяла поразки на фронті і революція в Росії. Японці, котрі також зазнали великих втрат, не проявляли активності.

Японський флот під командуванням Тоґо Хейхатіро дав бій російській 2-й Тихоокеанській ескадрі, яка була перекинена до Східної Азії з Балтики. Командував російською ескадрою З. П. Рожественский. Його флот став жертвою примітивної тактики середньовічних японських піратів, яку використали у бою японські адмірали. Російська ескадра була вщент розбита. Цусімська битва вирішила результат війни. Росія не могла більше продовжувати боротьбу, позаяк не лишилося а ні армії, а ні флоту.

Війна закінчилася Портсмутським миром 1905 року, за умовами якого Росія визнала Корею сферою впливу Японії, поступалася Японії Південним Сахаліном і правом на Ляодунський півострів з містами Порт-Артур і Дальній (Далянь).

Наслідки[ред.ред. код]

5 вересня 1905 у Портсмуті (США) за посередництва Теодора Рузвельта почалися мирні переговори. Російській делегації, яку очолював С. Ю. Вітте, вдалося, за підтримки США, а також завдяки тому факту, що Японія, як і Росія, була виснажена війною, домогтися порівняно «пристойних» для Росії умов мирного договору. Росія поступилася Японії південною частиною острова Сахалін, своїми орендними правами на Ляодунський півострів і Південно-Маньчжурську залізницю, що з'єднувала Порт-Артур із Східно-Китайською залізницею. Росія також визнала Корею японською зоною впливу. У 1910 році, незважаючи на протести інших країн, Японія окупувала Корею і приєднала її до своєї імперії.

Підірвавши авторитет монархії усередині країни, поразка у війні разом з тим послабила позиції Росії і на міжнародній арені. Війна стала однією із причин Першої російської революції 19051907 років.

Перемога Японії у війні зробила її загальновизнаною великою державою. При цьому японці були незадоволені мирним договором: Японія отримала менше територій, ніж очікувалося і, що головне, не одержувала грошових контрибуцій.

Японія здобула перемогу ціною величезної в порівнянні з Росією напруги сил . Їй довелося поставити під рушницю 1,8 % населення (Росії — 0,5 %). За час війни її зовнішній державний борг виріс в 4 рази (у Росії на третину) і досяг 2400 мільйонів йен.

Проте людські втрати Росії були набагато більшими за японські. Царські війська загубили близько 135 тисяч чоловік убитими і пораненими. Велика кількість вояків потрапила у полон. 170,000 російських солдат пропали без вісти. Японці втратили також немало — 108 тисяч чоловік убитими і пораненими.

Поразка Російської імперії ознаменувала її крах, а перемога Японії подарувала світові нову імперію на Сході.

Участь українців[ред.ред. код]

У Російсько-японській війні брали участь переважно війська, що комплектувалися росіянами та прибули на театр військових дій з Сибіру, Казанської, Московської та Санкт-Петербурзької військових округ. Українці були представлені 10-м армійським корпусом, що був перекинутий в Маньчжурію з Київської військової округи навесні 1904 року. Цей корпус складався з 9-ї (полтавці) та 31-ї (харків'яни) піхотних дивізій. У боях він зазнав великих втрат. Навесні 1905 року з Одеської військової округи було перекинуто 15-у піхотну дивізію та 4-у стрілецьку бригаду, але вони прибули по завершенню бойових дій.

Kondratenko.jpg Nikolai linevitch.jpg Mishchenko kozak.jpg Skoropadsky - after 1905.jpg Романівський Микола Олександрович.png

У війні брало участь багато офіцерів українського походження. Так, на початку й наприкінці війни командувачем російської Маньчжурської армії був чернігівський дворянин, генерал-українець Микола Ліневич. Найкрупнішими кінними з'єднаннями кубанських і донських козаків керував генерал-лейтенант Павло Міщенко. Начальником 2-го Сибірського корпусу був генерал-лейтенант Михайло Засулич, а 10-го армійського корпусу — генерал-лейтенант Капітон Случевський. Інженерами Маньчжурської армії командував генерал-майор Костянтин Величко, нащадок козацького літописця Самійла Величка. Начальником загону кораблів порт-артурської ескадри був контр-адмірал Йосип Матусевич, командиром сибірських козачої дивізії — генерал-майор Володимир Косоговський, а генерал-квартирмейстером штабу Маньчжурської армії — генерал-майор Володимир Харкевич. Майбутній гетьман Української Держави Павло Скоропадський командував забайкальськими козаками. Діями артилерії зх. і пн. фронту сухопутної оборони керував Микола Романовський. Проте найбільшим героєм війни з російського боку досі вважається генерал-українець Роман Кондратенко, один із організаторів піврічної оборони Порт-Артура.

Хронологія[ред.ред. код]

1904
2.6 Оголошення Японією війни Росії
2.8 Висадка японської армії у районі Чемульпо
2.8 Японський флот атакує вночі російську ескадру у Порт-Артурі
2.9 Морський бій при Чемульпо. Перемога Японії
2.10 Оголошення Росією війни Японії
2.24 Перша операція японських військ з взяття фортеці Порт-Артура
3.27 Друга операція японських військ з взяття фортеці Порт-Артура
5.1 Битва на річці Ялу. Перемога Японії
5.8 Висадка японської армії на Ляодунському півострові
8.10 Битва на Жовтому морі. Перемога Японії
8.14 Ульсанський морський бій. Перемога Японії
8.19 Перший загальний приступ японськими військами фортеці Порт-Артур
8.30 Битва при Лаоянь. Нічия
9.19 Другий загальний приступ японськими військами фортеці Порт-Артур
10.9 Битва при Шахо. Нічия
10.15 Виступ Балтійського флоту (2-ї Тихоокеанської ескадри) з Петербургу
11.26 Третій загальний приступ японськими військами фортеці Порт-Артур
12.5 Захоплення японцями висоти № 203 Порт-артурівського фортифікаційного комплексу
12.31 Четвертий загальний приступ японськими військами фортеці Порт-Артур
1905
1.2 Здача Порт-Артура російськими військами
1.25 Битва при Сандепу. Нічия
3.1 Битва при Мукдені. Перемога Японії
5.27 Цусімська битва. Перемога японського флоту над 2-ю Тихоокеанською ескадрою
7.31 Захоплення японськими військами острова Сахалін
9.1 Підписання тимчасового перемир'я
9.5 Підписання Портсмутського мирного договору
10.14 Ратифікація Портсмутського мирного договору. Закінчення війни

Джерела[ред.ред. код]

  • Куропаткин А. Н. Русско-японская война, 1904–1905: Итоги войны. — СПб.: Полигон, 2002 (Тут) (рос.)

Посилання[ред.ред. код]