Агоштінью Нету
| Антоніу Агоштінью Нету António Agostinho Neto |
|||
 |
|||
| Бюст у Віндгуку | |||
|
|||
|---|---|---|---|
| 11 листопада 1975 року — 10 вересня 1979 року | |||
| Попередник: | Посаду започатковано | ||
| Наступник: | Жозе Едуарду душ Сантуш | ||
| Партія: | МПЛА | ||
| Освіта: | Лісабонський університет | ||
| Віросповідання: | Католицизм | ||
| Народження: | 17 вересня 1922 року с. Іколу-і-Бенгу, провінція Бенгу (Бенго), Ангола |
||
| Смерть: | 10 вересня 1979 року Москва, СРСР |
||
| Похований: | Мавзолей Агоштінью Нету | ||
| Батько: | Агостінью Педро Нету | ||
| Мати: | Марія да Силва Нету | ||
| Дружина: | Марія Еуженія да Силва | ||
Антоніу Агоштінью Нету (порт. António Agostinho Neto, *17 вересня 1922, Іколу-і-Бенгу, Ангола — †10 вересня 1979, Москва) — ангольський поет, державний і політичний діяч, перший президент Анголи (1975—1979 роки).
Біографія [ред.]
Нету народився у родині протестантського пастора, що частково визначив його антиколоніальну позицію, оскільки у португальських колоніях панував католицизм. Навчався у ліцеї Луанди Сан-Сальвадорі, Лісабонському університеті. Там познайомився з дружиною португалкою Марією, якій присвятив свої найкращі вірші.
На початку 1950-их років в Анголі розгорнулась боротьба за незалежність від Португалії під керівництвом створеної Нету організації МПЛА. За участь у національно-визвольному русі у 1955—1957 роках був ув'язнений. У 1958 році закінчив медичний факультет університету Коїмбри. У 1961 році знову був взятий під варту і оголошений в'язнем року. На його захист виступали Сартар, Дієго Рівера, Дорис Лессінг. У 1962 році під час чергового ув'язнення вдалося втекти. До моменту здобуття незалежності його рух контролював значну частину території країни.
11 листопада 1975 року Агостінью Нету, лідер МПЛА, проголосив незалежність Народної Республіки Анголи. Ангола взяла соціалістичну орієнтацію. СРСР надав економічну й особливо воєнну допомогу, але вона виявилася малоефективною. Ситуація була складна — у країні панувала економічна розруха, оскільки всі португальські фахівці виїхали, а до країни вторглись війська Заїру й армія ПАР. В умовах наступу антиурядової організації УНІТА й армії ПАР до Луанди він звернувся за допомогою до СРСР і Куби.
Помер Нету у Москві 10 вересня 1979 року.
Нагороди [ред.]
- Премія Лотоса
- Золота медаль Всесвітньої Ради Миру
- Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»
Посилання [ред.]
|
||||||||||
