Рак підшлункової залози

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рак підшлункової залози
Pancreas adenocarcinoma (4) Case 01.jpg
Мікрофотознімок аденокарциноми підшлунковoї зазози (г-е).
МКХ-10 C25
OMIM 260350
DiseasesDB 9510
MedlinePlus 000236
eMedicine med/1712
MeSH D010190

Рак підшлункової залози (РПЗ) — злоякісне новоутворення підшлункової залози.[1] Найчастішим типом РПЗ (близько 95% випадків) є дуктальна (протокова) аденокарцинома, що походить з екзокринної частини залози; до інших типів злоякісних пухлин підшлункової залози належать нейроендокринні пухлини.[2],[3] РПЗ характеризується надзвичайно поганим прогнозом: в більшості випадків раку показник відносного виживання 1 року становить 25%, 5 років — 6%, 10 років — поодинокі випадки.[4] 5-річне виживання пацієнтів з місцеворозповсюдженим РПЗ становить близько 15%,[4],[5] тоді як пацієнти з метастазами РПЗ мають виживання 6-12 місяців.[3] Проте індивідуальні особливості протікання РПЗ та час постановки діагнозу (на ранній стадії або на термінальній стадії) можуть впливати на показник виживання, збільшуючи його в деяких випадках.

Етіологія[ред.ред. код]

При РПЗ (дуктальна аденокарцинома) найчастіше визначаються зміни в наступних генах: мутації в KRAS (96%) та TP53 (55%), мутації або делеції в CDKN2A (75%), SMAD4 (50%), та SWI/SNF (35%).[6][7] Високий ризик РПЗ спостерігається у родичів першої лінії хворого. Також РПЗ може виникати на фоні інших хвороб, що виникають в результаті молекулярно-генетичних аномалій:

  • Синдром Пейтца-Єгерса, при якому спостерігаються генеративні мутації в гені STK11/LKB1, що може збільшувати приблизно на 30% ризик розвитку РПЗ
  • Синдром фамільної атипової множинної меланоцитно-невусної меланоми (англ. Atypical Multiple Mole Melanoma, (FAMMM) асоціюється з генеративною мутацією генів p16/CDKN2A та підвищує ризик РПЗ до 17%
  • Cпадковий рак молочної залози та яєчників (мутації BRCA1/2),
  • Cпадковий неполіпозний колоректальний рак
  • Фамільний аденоматозний поліпозоз (мутації гену APC)

Класифікація[ред.ред. код]

Згідно класифікації ВООЗ, пухлини підшлункової залози, в тому числі злоякісні, класифікуються в залежності від функції клітин, що зазнали злоякісної трансформації, поділяючись таким чином на екзокринні та ендокринні неоплазії.

Ендокринні карциноми[ред.ред. код]

Ендокринні пухлини класифікуються в залежності від функціональної активності та рівня диференціації.

Високо-диференційовані[ред.ред. код]

  • Функціонуючі
    • Інсулінома
    • Глюкагонома
    • Соматостатинома
    • Гастринома
    • ВІПома
    • Серотонін-секретуюча пухлина з карциноїдним синдромом
  • Нефункціонуючі — як правило злоякісні пухлини з низьким потенціалом злоякісності та маловираженою клінічною картиною.

Низько-диференційована ендокринна карцинома[ред.ред. код]

Низько-диференційована ендокринна карцинома — це злоякісна пухлина, що характеризується високим рівнем біологічної агресивності, частота якої становить менше 1% від всіх типів РПЗ. Переважно локалізована в головці підшлункової залози.

Змішана екзокринно-ендокринна карцинома[ред.ред. код]

Злоякісна пухлина підшлункової залози епітеліального походження, в якій спостерігається наявність мінімум 1/3 екзокринних та ендокринних неопластичних клінин в стромі та метастазах пухлини. Найчастіше такі пухлини локалізовані в головці підшлункової залози та являють собою дуктально-ендокринну карциному підшлункової залози.

Екзокринні карциноми[ред.ред. код]

Злоякісні пухлини, що походять з екзокринної частини підшлункової залози класифікуються як епітеліальні, неепітеліальні, вторинні пухлини. В переважній більшості випадків діагностуються епітеліальні пухлини, серед яких превалюють дуктальні карциноми.

Епітеліальні пухлини[ред.ред. код]

  • Дуктальна аденокарцинома
    • Муцинозна некістозна карцинома
    • Перстневидно-клітінна карцинома (англ. Signet ring cell)
    • Адено-плоскоклітинна карцинома
    • Недиференційований (анапластичний) рак підшлункової залози
    • Недиференційована карцинома з остеокласт-подібними гігантськими клітинами
    • Змішана дуктально-ендокринна карцинома
  • Серозна цистаденокарцинома
  • Муцинозна цистаденокарцинома — буває двох типів: інвазивна та неінвазивна
  • Інтрадуктальна папілярно-муцинозна карцинома — буває двох типів: інвазивна та неінвазивна
  • Ацинарна карцинома
    • Ацинарна цистаденокарцинома
    • Змішана ацинарно-ендокринна карцинома
  • Панкреатобластома
  • Солідна-псевдопапілярна карцинома

Неепітеліальні пухлини[ред.ред. код]

Діагностуються надзвичайно рідко. До цих пухлин належать мезенхімальні новоутворення (лейоміосаркоми та гастроінтестинальні стромальні пухлини) та лімфоми підшлункової залози.

Діагноз[ред.ред. код]

Знімок КT кістозної аденокарциноми головки підшлункової залози.

Основними симптомами у пацієнтів з РПЗ є втрата ваги та жовтяниця, може також спостерігатись біль в мезогастральній ділянці.[8] Для діагностики РПЗ рутинно визначають концентрацію в крові специфічного до РПЗ маркеру СА19-9 та CEA, що є більш загальний індикатором неопластичного процесу. При підозрі на РПЗ пацієнтам рекомендовано проведення КТ (з контрастуванням) та УЗД огранів черевної порожнини — високо-інформативні інструментальні неінвазивні методи дослідження.

Лікування[ред.ред. код]

Препарат печінки людини з множинними метастичними вогнищами (утворення білісуватого кольору) аденокарциноми підшункової залози.

В залежності від стадії РПЗ, для лікування може застосовуватися хірургічне, хіміотерапевтичне лікування або променева терапія.[9]

Хірургічне[ред.ред. код]

При розташування дуктальної карциноми в голівці підшлункової залози виконується панкреато-дуоденальна резекція (операція Віппла (англ. Whipple procedure). При операції Віппла виконується видалення головки підшункової залози ураженої РПЗ з 12-палою кишкою en block, резекція шлунку, видалення жовчного міхура. Формується анастомоз між шлунком та тонкою кишкою, холедохо-єюноанастомоз, При локалізації аденокарциноми в хвості підшлункової залози показано проведення дистальної панкреатектомії.[9] Після операції пацієнтам показано проведення ад'ювантної хіміотерпії гемцитабіном, застосування якого показало покращення 5-річного виживання в рандомізованих дослідженнях.

Хіміотерапія[ред.ред. код]

Ад'ювантна хіміотерпія РПЗ проводиться окремими препаратами або їх комбінаціями. Хіміопрепарати, що найчастіше застосовються: гемцитабін та таксани, гемцитабін та іринотекан, гемцитабін та препарати платини, гемцитабін та капецитабін, гемцитабін та 5-ФУ.[10],[11]

Променева терапія[ред.ред. код]

Застосування ад'ювантної радіотерапії для лікування РПЗ обмежено, а її роль остаточно не підтверджена. Даний вид лікування застосовується переважно з метою профілактики локо-регіонарного метастазування РПЗ.[12]

Прогноз[ред.ред. код]

РПЗ, що походить з екзокринної частини підшлункової залози (аденокарцинома) характеризується несприятливим прогнозом для у більшості випадків. Метастатичне ураження призводить до розвитку значного больового синдрому, значної втрати ваги та жовтяниці. В деяких випадках, РПЗ призводить до розвитку цукрового діабету внаслідок порушення продукції інсуліну.[13]
Показники виживання:

  • Показник відносного виживання для всіх стадій становить приблизно 25% до 1 року, 5% — до 5 років.[14]
  • Приблизно 20% пацієнтів з місцево-розповсюдженим РПЗ мають 5-річне виживання.[4][5]
  • За наявності метастазів (що має місце у 80-90% випадків) медіана виживання становить 6-12 місяців.[15]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Земсков В.С., Ткаченко O. А., Ковальська І.О., Крючина Є. А. (2000). Стандрати (протоколи) діагностики та лікування захворювань підшлункової залози. Київський центр хірургії печінки, підшлункової залози і жовчних проток: Кафедра загальної хірургії №1, НМУ. с. 27.  (рос.)
  2. «What You Need To Know About Cancer of the Pancreas — National Cancer Institute». 2002-09-16. с. 4/5. Процитовано 2007-12-22. 
  3. а б Benson AB, Myerson RJ, and Sasson AR. Pancreatic, Neuroendocrine GI, and Adrenal Cancers. Cancer Management 13th edition. http://www.cancernetwork.com/cancer-management/pancreatic/article/10165/1802606
  4. а б в «American Cancer Society: Cancer Facts & Figures 2010: see page 4 for incidence estimates, and page 19 for survival percentages». 
  5. а б National Cancer Institute. General Information About Pancreatic Cancer. http://www.cancer.gov/cancertopics/pdq/treatment/pancreatic/HealthProfessional
  6. Shain AH, Giacomini CP, Matsukuma K, Karikari CA, Bashyam MD, Hidalgo M, Maitra A, Pollack JR (31 January 2012). «Convergent structural alterations define SWItch/Sucrose NonFermentable (SWI/SNF) chromatin remodeler as a central tumor suppressive complex in pancreatic cancer». Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 109 (5). с. E252–9. doi:10.1073/pnas.1114817109. PMC 3277150. PMID 22233809. 
  7. Jones S, Zhang X, Parsons DW, Lin JC, Leary RJ, Angenendt P, Mankoo P, Carter H, Kamiyama H, Jimeno A, Hong SM, Fu B, Lin MT, Calhoun ES, Kamiyama M, Walter K, Nikolskaya T, Nikolsky Y, Hartigan J, Smith DR, Hidalgo M, Leach SD, Klein AP, Jaffee EM, Goggins M, Maitra A, Iacobuzio-Donahue C, Eshleman JR, Kern SE, Hruban RH, Karchin R, Papadopoulos N, Parmigiani G, Vogelstein B, Velculescu VE, Kinzler KW (26 September 2008). «Core signaling pathways in human pancreatic cancers revealed by global genomic analyses». Science 321 (5897). с. 1801–6. doi:10.1126/science.1164368. PMC 2848990. PMID 18772397. 
  8. Bakkevold KE, Arnesjø B, Kambestad B (April 1992). «Carcinoma of the pancreas and papilla of Vater: presenting symptoms, signs, and diagnosis related to stage and tumour site. A prospective multicentre trial in 472 patients. Norwegian Pancreatic Cancer Trial». Scandinavian Journal of Gastroenterology 27 (4). с. 317–25. doi:10.3109/00365529209000081. PMID 1589710. 
  9. а б «Surgical Treatment of Pancreatic Cancer». Johns Hopkins University. Процитовано 5 September 2009. 
  10. Herreros-Villanueva M, Hijona E, Cosme A, Bujanda L. (Apr 2012). «Adjuvant and neoadjuvant treatment in pancreatic cancer.». World J Gastroenterol 18 (14). с. 1565–72. doi:10.3748/wjg.v18.i14.1565. PMID 22529684. 
  11. Liao WC1, Chien KL, Lin YL, Wu MS, Lin JT, Wang HP, Tu YK. (Oct 2013). «Adjuvant treatments for resected pancreatic adenocarcinoma: a systematic review and network meta-analysis». Lancet Oncol 14 (115897). с. 1095–103. doi:10.1016/S1470-2045(13)70388-7. PMID 24035532. 
  12. Herreros-Villanueva M, Hijona E, Cosme A, Bujanda L. (Apr 2012). «Adjuvant and neoadjuvant treatment in pancreatic cancer.». World J Gastroenterol 18 (14). с. 1565–72. doi:10.3748/wjg.v18.i14.1565. PMID 22529684. 
  13. Wang F, Herrington M, Larsson J, Permert J (January 2003). «The relationship between diabetes and pancreatic cancer». Molecular Cancer 2. с. 4. doi:10.1186/1476-4598-2-4. PMC 149418. PMID 12556242. 
  14. «WHO | Cancer». Who.int. Процитовано 2009-09-15. 
  15. Ghaneh P, Costello E, Neoptolemos JP (August 2007). «Biology and management of pancreatic cancer». Gut 56 (8). с. 1134–52. doi:10.1136/gut.2006.103333. PMC 1955499. PMID 17625148.