Адольф Вільгельм Герман Кольбе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адольф Вільгельм Герман Кольбе
Adolph Wilhelm Hermann Kolbe
Hermann Kolbe.jpg
Народився 27 вересня 1818(1818-09-27)
Елліхаузен (Геттінген)
Помер 25 листопада 1884(1884-11-25) (66 років)
Лейпциг
Громадянство Німеччина
Галузь наукових інтересів хімія
Заклад Марбурзький університет
Лейпцизький університет
Alma mater Марбурзький університет
Науковий керівник Роберт Вільгельм Бунзен
Фрідріх Велер
Відомі учні Йоганн Петер Грісс
Зайцев Олександр
Теодор Курціус
Бекман Ернст Отто
Карл Грейб
Оскар Лева
Костянтин Фальберг
Меншуткін Микола Олександрович
Марковников Володимир Васильович
Джейкоб Фольхард
Людвіг Монд
Олександр Крам Браун
Максвелл Сімпсон
Фредерік Гатрі
Нагороди Медаль Деві 1884

Адольф Вільгельм Герман Кольбе (нім. Adolph Wilhelm Hermann Kolbe; * 27 вересня 1818, Елліхаузен, нині частина Геттінгена — 25 листопада 1884, Лейпциг) — німецький хімік-органік.

Біографія[ред.ред. код]

З 1838 по 1842 рік навчався в Геттінгенському університеті, де вивчав хімію у Ф. Велера. У 1842—1845 роках асистент Р. В. Бунзена в Марбурзькому університеті. У 1845—1847 роках працював в Гірській школі в Лондоні, в 1847—1865 роках в Марбурзькому університеті (з 1851 професор). З 1865 року до кінця життя професор Лейпцизького університету [1].

Наукова робота[ред.ред. код]

Наукові роботи Кольбе відносяться виключно до області органічної хімії [2]. 1845 року Кольбе синтезував з елементів (через сірковуглець) оцтову кислоту. 1847 року спільно з Е. Франклендом отримав пропіонову кислоту омиленням етилціаніду, відкривши тим самим загальний метод отримання карбонових кислот з спиртів через нітрили. 1849 року запропонував електрохімічний метод отримання насичених вуглеводнів електролізом розчинів натрієвих або калієвих солей карбонових кислот (пізніше цей метод названо реакцією Кольбе). 1860 року синтезував саліцилову кислоту дією CO2 на феноляти лужних металів (реакція Кольбе — Шмітта)[3][4]. Отримав (1872) нітроетан. Вніс ряд удосконалень в лабораторну апаратуру; зокрема, одним з перших застосував зворотний холодильник (1847).

Вніс істотний внесок у теоретичну органічну хімію. Розвиваючи уявлення теорії складних радикалів, в 1850-і роки створив свою теорію, в якій органічні речовини вироблялися від вуглекислоти через заміщення кисню складними радикалами. Незалежно від Ф. А. Кекуле висловив припущення про чотиривалентність вуглецю. Передбачив (1857) існування вторинних і третинних спиртів і сприяв з'ясуванню їх природи, а також природи альдегідів, кетонів, сульфокислот. Кольбе був, проте, противником теорії хімічної будови О. М. Бутлерова та стереохімії Я. Г. Вант-Гоффа; роботу останнього назвав у своїй статті «фантастичною нісенітницею, геть позбавленою будь-якої фактичної підстави і абсолютно незрозумілою серйозному дослідникові» [5].

У 1847—1851 роках був редактором «Словника чистої та прикладної хімії» («Handwörterbuch der reinen und angewandten Chemie»), який видавали Юстус Лібіх, Йоганн Поггендорф і Фрідріх Велер. У 1869—1884 роках видавав «Журнал практичної хімії» («Zeitschrift für Praktische Chemie»). Автор підручника органічної хімії. Опублікував нарис розвитку теоретичної органічної хімії [6].

Серед численних учнів і співробітників Германа Кольбе такі видатні хіміки, як Т. Курціус, В. В. Марковников, М. О. Меншуткин, О. М. Зайцев, Е. Франкленд.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. М.: ВШ, 1991. С. 215.
  2. Джуа М. История химии. — М.: Мир, 1966. С. 246—247
  3. Kolbe H. Ueber Synthese der Salicylsäure // Ann. Chem. — 1860. — B. 113. — S. 125
  4. Schmitt R. Beitrag zur Kenntniss der Kolbe’schen Salicylsäure Synthese // J. Prakt. Chem. 1885. — B. 31. — S. 397.
  5. Kolbe H. Zeichen der Zeit // J. Prakt. Chem. — 1877. — B. 14. — S. 268.)
  6. Kolbe H.Die Entwicklungsgeschichte der theoretischen Chemie. — Leipzig, 1877.