Александріно
| Александріно | |
|---|---|
|
| |
| 59°50′43″ пн. ш. 30°13′13″ сх. д. / 59.84531100002777748° пн. ш. 30.22033500002777728° сх. д.Координати: 59°50′43″ пн. ш. 30°13′13″ сх. д. / 59.84531100002777748° пн. ш. 30.22033500002777728° сх. д. | |
| Країна |
 Росія |
| Розташування | Кіровський район |
| Тип |
палац садиба[d] і пам'ятка архітектури[d] |
| Стиль | архітектура неокласицизму і класицизм |
| Архітектор | Валлєн Деламот |
| Засновник | Наталія Олексіївна (дочка Олексія Михайловича) |
| Перша згадка | 1714 |
| Дата заснування | 1770-ті |
  Александріно Александріно (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Александріно — одна з небагатьох вельможних садиб Петергофського шляху, що частково збереглася і дійшла до 21 століття.
Історія[ред. | ред. код]
У роки Північної війни[ред. | ред. код]
Забудова цієї території розпочалася ще в роки Великої Північної війни. Цар Петро І роздав своїм прихильникам ділянки землі на південних берегах Балтійського моря вздовж шляху до Петергофа з правом забудови. Ділянку сучасної садиби Александріно отримала рідна сестра царя — Наталя Олексіївна. У 1716 р. вона померла і її земельну ділянку з садибою розділили на дві.
Східна частина перейшла до Шеремєтєвих. Будівлі цієї частини проіснували до 1930-х рр., коли за часів СРСР були вщент зруйновані.
Західну частину отримав дипломат Толстой Петро Андрійович.
В 1760-ті рр.[ред. | ред. код]
У 1760-ті рр. садибу Толстого придбав 1760-ті рр. дипломат Чернишов Іван Григорович, брат полководця Чернишова Захара Григоровича, володаря відомої садиби Ярополець. Іван Григорович зробив непогану придворну кар'єру при Єлизаветі Петрівні і втримав позиції і при Катерині ІІ. Коли в моду увійшов француз-архітектор Валлен Деламот, Чернишов замовив тому проект заміського палацу.
Подальша доля[ред. | ред. код]
Садиба дійшла до 20 століття. За часів СРСР використовувалась як комунальне житло. Зазнав втрат пейзажний парк, де на східних його ділянках побудували " Стандартне селище № 3 ". В роки війни 1941-1945 рр. садибний будинок постраждав від артобстрілів. В повоєнні роки будинок відновили та відремонтували без відновлення історичних інтер'єрів. Пізніше садибна територія зарахована до міста, а в палаці розмістили художню школу.
Адреса[ред. | ред. код]
Санкт-Петербург, пр. Стачек, б.226.
Див. також[ред. | ред. код]
- Садиба
- Ярополець
- Полюстрово
- Приютіно
- Гостилиці
- Мар'їно
- Оранієнбаум
- Рождєствено Набокових
- Череменецький палац
Посилання[ред. | ред. код]
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (листопад 2014) |