Американці в обороні людських прав України
Американці в обороні людських прав України (АОЛПУ) або Американці за права людини в Україні (англ. American for human rights in Ukraine, AHRU — АГРУ) — неприбуткова правозахисна організація українців США, основною метою якої було дотримання прав українців в СРСР.
Діяльність[ред. | ред. код]
Організація «Американці в обороні людських прав України» (АОЛПУ або АГРУ) була заснована у 1979 році у Ньюарку, США. АГРУ стала співзасновницею вашингтонського «Комітету гельсінських гарантій для України»
Попередником АГРУ був «Комітет оборони В. Мороза», заснований 1974 року, який переформатувався на загальноукраїнську організацію на захист українських політв'язнів і координував правозахисну діяльність. Активними учасниками діяльності АГРУ були В. Боднар, В. Багрій, Т. Романків, І. Кошман, Д. Марчишин, Є. Перейма, І. Ориняк.
У 1980—1981 роках організація брала активну участь у відзначенні у Вашингтоні 5-річчя Української Гельсінської групи[1]. Представники АГРУ надсилали американським законотворцям тисячі листів, звернень, закликаючи їх виступати в обороні українських політв'язнів. Члени правозахисної організації брали участь у голодуванні на захист Юрія Шухевича у Вашингтоні у березні 1980 року.
АГРУ мала свої відділи в Детройті (керівник — М. Зарицька), Рочестері (Р. Трач, І. Демиденко), Чикаго, Трої. Разом з Amnesty International та українськими правозахисними організаціями була співорганізатором акцій на захист Івана Світличного, внаслідок чого у квітні 1982 року 100 членів Конгресу США звернулися листом до генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва з вимогою звільнити Світличного; акцій у травні-червні 1982 року у Конгресі США для прийняття резолюції у справі відзначення шостої річниці створення Української Гельсінської групи. АГРУ проводила акції на захист Оксани Мешко, Юрія Шухевича, Миколи Горбаля, Йосипа Терелі, Миколи Руденка, неповоротців до СРСР Володимира Половчака[2] та моряка М. Медведя.
АГРУ відіграла вирішальну роль формуванні спеціальної комісії Конгресу США у справі розслідування Голодомору 1932—1933 років в Україні. 1 серпня 1984 року Ігор Ольшанівський і Мирон Куропась свідчили перед Комітетом зовнішніх зв'язків Сенату США у справі Голодомору 1932—1933 років, що спонукало Сенат США прийняти резолюцію і створити комісію для дослідження Голодомору в Україні.
У червні 1985 року АОЛПУ включилася в активний захист Івана Дем'янюка, якого звинувачували у співпраці з нацистами. За 18 місяців оборонної дії організація вислала відозви до Конгресу США, уряду і президента Рейгана з проханнями розглянути процедури і докази та скасувати депортацію Дем'янюка до Ізраїлю.[3]
Товариство «Американці за права людини в Україні» в особі його керівників Волтера Боднара та Божени Ольшанівської 24 листопада 1987 року написали листа сенаторам США з проханням звернутися до Михайла Горбачова з вимогою звільнити з радянських психіатричних в'язниць п'ятьох жінок-політв'язнів, зокрема Ганну Михайленко. 1 грудня 1987 року 42 сенатори США підписали відповідного листа до Горбачова.[4]
У 1988 році голова АГРУ Божена Ольшанівська брала участь у «Поході миру» в Україні[5], незважаючи на заборони організовувала зустрічі з колишніми українськими політв'язнями. У 1991 році Ольшанівська разом з іншими українськими представниками брала участь у Гельсінській конференції у Москві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Комітет Гельсінських гарантій для України [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.]; Осип Зінкевич, Десидентський рух в Україні, 3 листопада 2006.
- ↑ Ukrainian groups consolidate forces to aid Polovchak// The Ukrainian Weekly, — № 13. — March. 27, 1983, — p. 1 & 3. (англ.)
- ↑ Справа Івана Дем'янюка й АОЛПУ// [[Нові дні]], — № 444. — лютий 1987, — с. 16-17 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Зайцев Ю. Д. Каральна психіатрія — брутальний інструмент розправи з опонентами комуністичного режиму (1970—1980): На прикладі Ганни Михайленко// Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: зб. наук. пр. — Львів. — 2017. — вип. 30. — с. 331.
- ↑ Божена Ольшанівська присвятила життя Україні [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]; Левко Хмельковський, Свобода, 3 листопада 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Рух опору в Україні: 1960—1990: енциклопедичний довідник / передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К.: Смолоскип, 2010. — 804 с., 56 іл. — ISBN 978-966-2164-14-5.
