Брежнєв Леонід Ілліч

Леонід Ілліч Брежнєв
2-й Генеральний секретар ЦК КПРС
Час на посаді:
8 квітня 1966 — 10 листопада 1982
Попередник	він сам як Перший секретар ЦК КПРС
Наступник	Юрій Володимирович Андропов
2-й Перший секретар ЦК КПРС
Час на посаді:
14 жовтня 1964 — 8 квітня 1966
Попередник	Микита Сергійович Хрущов
Наступник	посада скасована; він сам як Генеральний секретар ЦК КПРС
Перший секретар Дніпропетровського міського комітету КПРС
Час на посаді:
1947 — 1950
Попередник	Павло Найденов
Наступник	Віктор Чебриков
Народився	19 грудня 1906 (1 січня 1907)(1907-01-01) Кам'янське (нині Дніпродзержинськ Україна)
Помер	10 листопада 1982(1982-11-10) (75 років) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Політична партія	КПРС
Нагороди	Нагороди інших країн Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1976)

Леоні́д Іллі́ч Бре́жнєв (*19 грудня 1906 (1 січня 1907)(19070101), Кам'янське (нині Дніпродзержинськ), Україна — †10 листопада 1982, Москва) — радянський державний і партійний діяч, Перший секретар ЦК КПРС (1964 — 1966), Генеральний секретар ЦК КПРС (1966 — 1982). Голова Президії Верховної Ради СРСР у 1960-1964 і 1977-1982 роках.Маршал Радянського Союзу (1976). Чотириразовий Герой Радянського Союзу (1966, 1976, 1978, 1981). Герой Соціалістичної Праці (1961). Лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» (1973) і Ленінської премії з літератури (1979). Почесний громадянин Дніпропетровська.

Біографія

Народився в родині робітника-металурга.

1923 року вступив до Курського землевпорядного-меліоративного технікуму та вступив до лав комсомолу.

1927 року закінчив Курський землевпорядно-меліоративний технікум й почав працювати землевпорядником в Кохановському районі Оршанського округу Білоруської РСР.

1928 року Леонід Ілліч одружився з Вікторією Петрівною Денисовою. Вона була на рік молодшою й навчалася в Курському медичному технікумі.

Після роботи в Курській області та Білорусії Брежнєва направили на Урал (Свердловськ) на посаду завідувача районного земельного відділу. Він брав участь у створенні колгоспів і розкуркуленні. 1931 року Брежнєв став кандидатом у члени ВКП(б) й перейшов на керівну роботу в окружне земельне управління, але через кілька місяців із невідомої причини покинув сільське господарство й повернувся в Кам'янське.

1935 — закінчив Дніпродзержинський металургійний інститут.

З 1937 року — на керівній радянській і партійній роботі.

У роки Другої світової війни був військово-політичним працівником у чинній радянській армії.

1943 — отримав звання генерал-майора.

Після війни — знову на партійній роботі (зокрема, перший секретар комуністичних партій Молдавії та Казахстану).

1964 — після усунення від влади Микити Хрущова обраний Першим секретарем ЦК КПРС. Леонід Брежнєв пропонував В. Семичасному, голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М.С. Хрущова шляхом улаштування аварії літака, автокатастрофи, отруєння або арешту

Бригадний комісар Брежнєв (крайній праворуч) у 1942

Пам'ятник Брежнєву в Новоросійську

Нагороди

Основна стаття: Список нагород і почесних звань Брежнєва

Радянські:

• Чотириразовий Герой Радянського Союзу,
• Герой Соціалістичної Праці,
• Два ордени ордена Жовтневої Революції,
• Вісім орденів Леніна
• Два ордени Червоного Знамені
• Орден Червоної Зірки
• Орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня
• Орден Вітчизняної Війни 1-го ступеня
• Медаль "За бойові заслуги"
• Медаль "За оборону Одеси"
• Медаль "За Оборону Кавказу"
• Медаль "За визволення Варшави"
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр..»
• Медаль «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр..»
• Медаль «За відновлення підприємств чорної металургії півдня»
• Медаль «За освоєння цілинних земель»
• Медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
• Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
• Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр..»
• Медаль «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр..»
• Медаль «За доблесну працю. На відзначення 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна »
• Медаль лауреата всесоюзної Ленінської премії (20.04.1979)
• Почесна зброя - іменний маузер 1943
• Почесна зброя - іменна шашка із золотим зображенням Державного герба СРСР (18.12.1976)

Іноземні:

• Тричі Герой ЧССР
• Тричі Герой БНР
• Тричі Герой ГДР
• Герой Куби
• Герой МНР
• Герой Праці МНР
• Герой ЛНДР
• Герой Праці СРВ

Кадрова політика

Основна стаття: Дніпропетровський клан

На думку відомого дослідника радянської номенклатури М.С. Восленського, після отримання поста Генерального секретаря ЦК КПРС Брежнєв став активно просувати на вищі керівні пости членів номенклатури з числа своїх земляків по Дніпропетровській області і товаришів по службі з Молдавії. У тому числі:

• Голова Ради Міністрів СРСР Н.А.Тіхонов - випускник Дніпропетровського металургійного інституту, був головним інженером на заводі в Дніпропетровську, головою Дніпропетровської раднаргоспу;
• секретар ЦК КПРС А. П. Кириленко був першим секретарем Дніпропетровського обкому партії;
• перший секретар ЦК КПУ В. Щербицький - був першим секретарем Дніпропетровського обкому партії;
• Заступник Голови Ради Міністрів СРСР І.В.Новіков - випускник Дніпропетровського металургійного інституту
• Міністр внутрішніх справ СРСР М.А.Щолоков - випускник Дніпропетровського металургійного інституту
• Перший заступник голови КДБ СРСР Г.К.Цінев - випускник Дніпропетровського металургійного інституту
• Помічник Генерального секретаря ЦК КПРС А.І.Блатов - випускник Дніпропетровського металургійного інституту
• Завідувач секретаріату Генерального секретаря Г.Е.Цуканов - випускник металургійного інституту в Дніпродзержинську, працював ряд років інженером в Дніпропетровську.
• Член Політбюро і секретар ЦК КПРС К.У. Черненко був під керівництвом Л. І. Брежнєва завідувачем відділом пропаганди і агітації ЦК КП Молдавії.
• Завідувач Відділом науки ЦК КПРС С.П. Трапезніков - був Директором вищої партійної школи при молдавському ЦК
• Перший заступник голови КДБ СРСР генерал армії С.К.Цвігун був заступником голови КДБ Молдавської РСР

Восленский висловлює думку про те, що підбір керівних кадрів за принципом особистого знайомства і земляцтва був спрямований на зміцнення особистого впливу Брежнєва в рядах номенклатури.

Родина

Батько: Ілля Якович Брежнєв. Мати: Наталія Денисівна Брежнєва (Мазалова) Л. І. Брежнєв був одружений на Вікторії Петрівні Брежнєвій (уроджена Денисова, 1907-1995, уродженка Бєлгорода) з 11 грудня 1927 до своєї смерті. У них було двоє дітей - Галина (1929-1998) та Юрій (нар. 1933). Галина Брежнєва була один час одружена з Юрієм Чурбанова.

Друковані праці

• «Ленінським курсом»: Промови і статті. (У 9-ти томах, 5523 сторінки) - Видавництво: М.: Политиздат, 1970-1982.
• Спогади («Мала земля», «Відродження», «Цілина»). - Ж-л. «Новий світ», 1978, № 2, 5, 11.
• Спогади (Глава 1 «Життя по заводському гудку». Глава 2 «Відчуття Батьківщини». Глава 3 «Мала земля». Глава 4 «Відродження». Глава 5 «Молдавська весна». Глава 6 «Цілина». Глава 7 «Космічний Жовтень» . Глава 8 «Слово про комуністів»). М., ІПЛ, 1983.

Пам'ять

У місті Дніпродзержинську, де народився і провів молоді роки Л. І. Брежнєв, на площі Визволителів (колишньої Жовтневої) знаходиться бюст генерального секретаря ЦК КПРС, встановлений в 1976 році, як і належало в СРСР, на батьківщині двічі героя Радянського Союзу. На будівлі Дніпродзержинського державного технічного університету по проспекту Пеліна, в якому з 1931 по 1935 рік навчався Л. І. Брежнєв, встановлена ​​меморіальна дошка з відповідним текстом і барельєфом генсека. На будинку № 40 по проспекту Пеліна, в якому з 1929 по 1936 рік жив Л. І. Брежнєв, в 2010 році була встановлена ​​меморіальна табличка. Після смерті генсека Заводський район Дніпродзержинська був перейменований в Брежнєвський, але в 90-х роках йому знову було повернено назву Заводській. До сторіччя з дня народження Л. І. Брежнєва в міській раді розглядалося питання про присвоєння міському парку культури і відпочинку його імені, однак це рішення так і не було прийнято. У місті Дніпропетровську в 2006 році, до 100-річчя Брежнєва, встановлена ​​меморіальна дошка на стіні будинку по вулиці Рогальова, 1, де він жив в кінці 1940-х - початку 1950-х років. З 1982 року ім'я Брежнєва у Дніпропетровську носили одна з площ у центрі міста, металургійний інститут, а також виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» (всі найменування скасовані в кінці 1980-х років). 25 січня 2012 сесія міськради назвала іменем Брежнєва вулицю.

У 1982 році місто Набережні Човни (Татарська АССР), де був побудований КамАЗ, був перейменований в Брежнєв. У 1988 році місту повернули колишню назву. У 2007 році в місті почала своє мовлення радіостанція «Брежнєв FM», в Набережних Челнах і довколишніх районах Татарстану її можна почути на 90,9 МГц.

У 1982-1988 роках Черемушкинський район Москви називався Брежнєвський.

З метою увічнення пам'яті Леоніда Ілліча ЦК КПРС, Президія Верховної Ради СРСР і Рада Міністрів СРСР 18 листопада 1982 привласнили одному з військово-політичних училищ його ім'я. Свердловське вище військово-політичне танко-артилерійське училище носило ім'я Брежнєва всього 6 років. У квітні 1988 року цей указ було скасовано і училищу повернули колишнє найменування.

16 вересня 2004 в Новоросійську відкрито пам'ятник Л. І. Брежнєву на перетині вулиць Рад і Новоросійської Республіки. Автор пам'ятника - краснодарський скульптор Микола Бугаєв. Новоросійські влади відзначають, що Леонід Ілліч свого часу дуже багато зробив для міста, порту, пароплавства. Скульптор зобразив молодого, енергійного генерального секретаря йде по місту в костюмі, без нагород, з плащем, перекинутим за спину. Робоча назва скульптури - «Людина, що йде по місту». Раніше, в 2002 році, в Новоросійську обговорювалося питання про присвоєння одній з вулиць міста імені Брежнєва.

В даний час ім'я Брежнєва носять 2 села в Калузькій і Курській областях, а також 8 вулиць у невеликих населених пунктах Росії. Зокрема:

• село Іжульское Балахтінского району Красноярського краю;
• село Нове Іванцева Шатковського району Нижегородської області;
• село Солонка нехаївський району Волгоградської області.

Кіновтілення

• Річард Карлао («Ракети Жовтня» «The Missiles of October» (США, 1974)
• Стать Хардвік («Вторгнення» «Invasion» (США, 1980)
• Нехемія Персів («Садат», США, 1983)
• Френк Міддлмасс («Квадратура кола» «Squaring the Circle» (Англія, 1984)
• Юрій Шумілов («Чорна троянда - емблема печалі, червона троянда - емблема кохання», 1989)
• Євген Матвєєв («Солдати свободи», 1977, «Клан», 1990)
• Михайло Храбров («Вперед за скарбами гетьмана», 1993)
• Олександр Белявський («Сірі вовки», 1993)
• Леонід Неведомський («Кооператив" Політбюро "», 1992)
• Борис Макаров (Афери, музика, любов, Корабель двійників, 1997, КДБ у смокінгу, 2005)
• Борис Січкін («Останні дні», 1989, «Ніксон», 1995, США)
• Льон Дончев («Дік», 1999, США)
• Гаррі Маршалл («It's a Shame About Ray», США, 2000)
• Богдан Ступка («Заєць над безоднею», 2005; «Празька весна» / «Der Prager Frühling», Німеччина, 2008)
• Володимир Долинський («Червона площа», 2005)
• Артур Ваха («Брежнєв», 2005 - молодий; «Фурцева. Легенда про Катерину», 2011)
• Сергій Шакуров («Брежнєв», 2005 - літній)
• Мікеле Гамміно («Папа Іван Павло II» «Pope John Paul II», (США, 2005)
• Сергій Бездушний (молодий) і Валерій Косенков (Галина, 2008)
• Валерій Косенков (Туман розсіюється, 2008)
• Олег Чернігів («Вольф Мессінг: бачив крізь час», 2009)
• Анатолій Васильєв («І примкнув до них Шепілов», «Обізнане джерело в Москві», 2009).
• Валентин Смирнитський («Остання зустріч», 2010)
• В'ячеслав Шалевич («Полювання на беркута», 2011)
• Сергій Бездушний (Жуков, 2012)
• Микола Токарєв (Одного разу в Ростові, 2012)
• Валерій Магдьяш («Око боже», 2012)

Див. також

Дніпропетровський клан

Джерела

• Брежнев Леонид Ильич
• Брежнев Леонид Ильич
• Брежнев Леонид Ильич
• Брежнєв Леонід Ілліч (рос.)
• Добрый человек из Политбюро (рос.)
• Брежнєв Леонід Ілліч (рос.)
• Леонид Брежнев. Карьера и жизнь генсека(рос.)
• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.

Примітки

Попередник:	Генеральний секретар ЦК КПРС 1964—1982	Наступник:
посада відновлена за Брежнєва Л.І.		Андропов Юрій Володимирович