Магера Андрій Йосипович
| Андрій Йосипович Магера | |||
|---|---|---|---|
 Андрій Магера у 2014 | |||
| Народився |
22 січня 1974 (50 років) м. Сокаль, Львівська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | юрист | ||
| Alma mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка | ||
| Нагороди |
| ||
Андрі́й Йо́сипович Маге́ра (нар. 22 січня 1974, м. Сокаль, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український юрист. Член ЦВК (від 19 лютого 2004[1], повторно — від 8 грудня 2004[2]). З червня 2007 до 20 вересня 2018 року— заступник голови ЦВК України.
Зіграв одну з ключових ролей в новітній історії України. Будучи членом Центральної виборчої комісії 24 листопада 2004 не підписав протокол з офіційними результатами виборів Президента України (як і Ярослав Давидович, Руслан Князевич), за яким переможцем був визнаний провладний кандидат на посаду президента Віктор Янукович, як такий, що «не відповідає волевиявленню українського народу».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 22 січня 1974 у м. Сокаль на Львівщині.
У 1998 році закінчив юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка за фахом «Правознавство».
Трудову діяльність розпочав вчителем англійської мови і фізичної культури Реклінецької середньої школи Сокальського району Львівської області. Пізніше працював на цегляному заводі Сокальського заводоуправління цегляних заводів.
У 1997—1998 брав участь у навчальній програмі «Помічник голови Комітету Верховної Ради», яку спільно організували Апарат ВР і Асоціація екс-членів Конгресу США. Працював помічником голови Комітету з питань регламенту, депутатської етики і забезпечення діяльності депутатів. З 1998 року працював помічником-консультантом депутата Романа Зварича (на той час фракція «Народного Руху України»).
З 2000 — працював з депутатом Олександром Задорожнім, на той момент головою Комітету з питань правової політики.
З жовтня 2002 — керівник групи помічників депутата Давида Жванії («Наша Україна»).
З лютого 2004 — член Центральної виборчої комісії.
З червня 2007 до 20 вересня 2018 р — заступник голови Центральної виборчої комісії.
Державний службовець 1-го рангу (квітень 2004)[3].
Потрапив до оновленого списку громадян України, щодо яких вводять спеціальні економічні санкції з боку уряду РФ.[4]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений юрист України (23 серпня 2005)[5];
- Орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2014).[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року № 1509-IV «Про призначення члена Центральної виборчої комісії»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 8 грудня 2004 року № 2225-IV «Про призначення на посади членів Центральної виборчої комісії»
- ↑ Указ Президента України від 21 квітня 2004 року № 467/2004 «Про присвоєння рангу державного службовця»
- ↑ Постанова Уряду РФ № 1370. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
- ↑ Указ Президента України № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України». Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Яневський Данило. Хроніка «помаранчевої» революції. — Харків, 2005. — С. 119.
