Аромотерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аромалампа
Прилад для розпилення ароматичних речовин

Ароматерапі́я — це стародавнє, вдосконалене віками мистецтво використання ефірних олій, фітонцидів рослин та інших ароматних речовин для укріплення фізичного та психічного здоров'я та для косметичного догляду за тілом. Використання ароматичних речовин відоме ще з часів стародавніх культур Єгипту, Індії і Китаю, античної Греції та Риму.

Ароматерапевти застосовують ефірні олії, їх розчини в рослинних оліях (жирах), гідрозолі. Ефірні олії додають у воду для ванн, використовують в аромалампах і в композиціях для масажу. Кожен із таких методів дозволяє корисним речовинам проникати в організм різними шляхами: через органи дихання або шкіру. Коли людина приймає ароматичну ванну, то отримує подвійний ефект: і вдихання, і проникнення через шкіру.

Історія[ред.ред. код]

Історія використання ароматних трав, деяких препаратів тваринного походження (мускус) для лікарських та парфумерних цілей веде до глибокої давнини.

Сучасний термін Ароматерапія був запропонований в 1920-х рр. французьким хіміком та парфумером Рене Марі Гаттефосом.

До винаходу дистиляції користувалися сухими та свіжими травами, їх екстрактами на тваринному жирі, а пізніше — спиртовими і водно-спиртовими екстрактами.

Головні напрямки в ароматерапії[ред.ред. код]

Джерела аромотерапії[ред.ред. код]

Сучасна аромотерапія в тому вигляді, в якому ми її знаємо, виникла на початку ХХ ст. у Франції. В той час багато людей почали проявляти інтерес до істинних видів терапії, і запит на натуральні, а не синтетичні олії, знову почав рости.

Одним із дослідників ефірних олій був французький хімік Рене-Моріс Гаттефос. Якось, працюючи в своїй лабораторії, він обпік собі руку і негайно опустив її в стоячу поряд посудину з чистою лавандою олією. Коли він побачив, як швидко пройшов опік, не залишив після себе ніяких рубців або шрамів, учений вирішив займатися вивченням лікувальних властивостей ефірних олій.

Гаттефосс припускав, що ці олії можуть проникати в тіло через шкіру; ця гіпотеза була підтверджена. Олії вбираються через шкіру, можливо через волосяні цибулинки або потові пори, і потрапляють в кров з іншими рідинами. Таким чином, вони здатні циркулювати в тілі людини і впливати на внутрішні системи організму. У своїх дослідах Гаттефосс розробив класифікацію методів дії різних олій на обмін речовин, нервову і травну системи, ендокринні залози. Він же і ввів термін аромотерапія.

Аромотерапія і захворювання[ред.ред. код]

Вважається, що застосування аромотерапії дає чудові результати при лікуванні людей різного віку, страждаючих від найрізноманітніших порушень — від серйозних захворювань до звичайних простуд.

Вважають. Що лікар Вальне успішно лікував такі важкі захворювання як рак і туберкульоз, хоча об'єктивних і переконуючих доказів немає.

Аромотерапія може принести полегшення людям, які страждають від затяжних захворювань, які не піддаються традиційним методам лікування. Деколи кування. Деколи ліки викликають неприємні побічні явища — в таких випадках аромотерапія також може допомогти відновити здоров'я.

Деякі олії зарекомендували себе як ефективні антисептики, а інші, як, наприклад, лаванд не, чайного дерева і геранієве, добре діє проти інфекцій вірусів, бактерій, грибків.

Аромотерапія може принести швидке полегшення людині, яка піддалась стресам, депресії, гніву, покращують самопочуття.

При розповсюджених недугах — простуда, розлади шлунку, порушення менструального циклу — аромотерапевтичні засоби лікування діють також доволі ефективно. Лікарі запевняють, що аромотерапія може лічити не лише захворювання, але і забезпечувати їх профілактиці.

Вибір аромотерапевта[ред.ред. код]

Кожна людина, яка бажає одержати максимальний ефект від аромотерапії, повинна звернутися до кваліфікованого лікаря. Спеціалісти, які пропонують масаж з використанням ароматичних олій, не є аромотерапевтами. Справжній аромотерапевт — це лікар, який пройшов професійне навчання. Крім вивчення самої аромотерапії, він повинен мати знання по анатомії, а також по інших видах нетрадиційної терапії - рефлексології, акупресупії, шиатсу.

Методика лікування[ред.ред. код]

Під час першого прийому аромотерапевт вияснює загальний стан здоров'я і образ життя пацієнта, його історію хвороби і наявність алергічних реакцій.

Виходячи із індивідуальних особливостей організму, аромотерапевт приготовляє суміш олій спеціально для кожного пацієнта.

Після цього аромотерапевт робить масаж з використанням суміші олій, звертаючи особливу увагу на енергетичні меридіани — шляхи, які проходять по всьому тілу і служать каналами для життєвої енергії. Деколи накладається компрес на першу частину тіла, щоб допомогти олії проникнути в цю область.

Після масажу, лікар, можливо, дасть флакон суміші для використання в домашніх умовах.

Людина повинна пройти декілька сеансів для того, щоб терапевт зміг проконтролювати протікаючи процеси. По мірі того, як організм хворого реагує на прийняту суміш, лікар може замінити її для коректування лікування.

У різних людей впитування олії відбувається з різною швидкістю. Здоровій людині необхідно 3-6 год. Тому аромотерапевт деколи рекомендує піст або дієту для очищення організму від токсинів з тим, щоб він міг легше вбирати олій.

Інгаляція ефірними маслами[ред.ред. код]

Інгаляція являє собою один із найдоступніших методів аромотерапії в домашніх умовах. Це самий швидкий з усіх методів, оскільки запах діє прямо на головний мозок, який контролює емоції і пам'ять. Існує декілька способів інгаляції ефірними оліями.

Додавання олії у ванну[ред.ред. код]

Приготуйте дуже теплу (але не гарячу) ванну, після добавте в неї 6-8 крапель одної олії або суміші. Перемішайте воду до утворення на поверхні води ароматичної плівки. Не можна добавляти олію в проточну воду, так як вона випаровується. Зануртесь у ванну на 10-15 хв. При цьому ви не тільки зможете вдихати ароматичну пару, але і частина олії проникне через шкіру.

Інгаляція парою[ред.ред. код]

Налийте пів чашки гарячої води в миску і додайте 10 крапель олії. Нахиліться над мискою, накрийте голову рушником і дихайте пару доти, поки запах повністю не вивітриться. Цей процес можна повторювати три рази в день, але якщо ви страждаєте від астми, то даний спосіб інгаляції вам не підходить.

Суха інгаляція[ред.ред. код]

Накапайте 10 крапель ефірної олії на носову хусточку або тканину, піднесіть до носа і вдихайте. Для лікування насморка під час сну покладіть носову хустинку на подушку. При насморку особливо ефективним є олія евкаліптова.

Ефірні олії активують роботу ендокринних залоз, регулюють роботу імунної системи, посилюють кровообіг, прискорюють процеси перекисного окислення ліпідних структур біомембран. Молекулярна структура ефірних масел дозволяє їм легко проникати через епідерму шкіри, що дозволяє використовувати їх у косметології. За допомогою ефірних олій можна очистити шкіру, змягшити її, ліквідувати сухість, жирний блиск та вугрі, запобігати випаданню волосся, появі лупи і покращити ріст.

Так, при введенні ефірних олій в креми або ополіскувачі можна не тільки покращити стан шкіри, але і покращити загальний стан організму, ліквідувати косметичні дефекти.

Зелені плоди лимони дають більше олії, ніж спілі. В дикому вигляді лимон невідомий. В наш час культивується в основному у субтропічних країнах Європи і Північної Америки. Відомо, що в Америку насіння лимона вперше привіз Христофор Колумб.

Історична довідка. Древня медицина використовувала лимон при блювоті, гарячці, проносі. В середньовіччя вважалося, що лимон захищає від чуми і є протиотрутою при укусах змій. Лимоном лікували жовтяницю. В якості профілактики від холери та жовтяниці в країнах Малої Азії і Ближнього Сходу в багатьох блюдах використовують лимон у значній кількості. Він допомагає при серцебитті, а запах лимонної олії заспокоює і веселить серце, корисний тому, хто випив отруту. Римський агроном Палладій культивував лимони в 4 ст., а в 8-11 ст. арабські завойовники посадили лимон в Сахарі. Мавританська окупація Іспанії привела до того, що лимони заявилися і в тому регіоні. До 1698 року були признані лікувальні властивості лимона, завдяки яким він користувався великим попитом на Британському флоті, і по цей день британських моряків називають «лайміз» по назві одного із сортів лимона.

Експериментальні дані. Встановлено, що ефірна олія лимона має бактерицидні властивості. Так, пари олії нейтралізують менінгокок за 15 хв., пневмокок за 1-3 год., стафілокок золотистий за 2 год., стрептокок за 3 год. тифозну бактерію і стафілокок сама олія нейтралізує за 5 хв., дифтерійну бацилу за 20 хв.(дані ННІ ім. Сєченова в Ялті).

По даних японських фірм, кількість помилок у програмістів що працюють, у приміщеннях, де розпилюється олія лимона скорочується на 40 %.

ГРИП, ГРВІ.[ред.ред. код]

  1. Прийом ефірної олії лимона всередину: на 1 чайну ложку меду або цукру нанести 1 краплю олії лимона, потім розчинити в 1 стакані чаю. Приймати 2 рази в день. Коли хворий відчуває нудоту (при високій температурі), солодкий емульгатор треба брати в невеликій кількості (пів чайної ложки).
  2. Аромалампа з олією лимона (1 кр. на 5 м²) — профілактика поширення захворювання.
  3. Аромамасаж (розтирання грудей, простору між лопатками, внутрішньої сторони ступнів: на 10 мл основи (можна рафінованої рослинної олії) + 5 кр. лимона.

ГЕРПЕС, ВІТРЯНА ВІСПА, КРАСНУХА:[ред.ред. код]

  1. Прийом олії лимон всередину по 1 кр. 2 рази в день.
  2. Змазування елементів висипки нерозведеною олією лимона 2 рази в день.
  3. Підсилювати противірусну дію лимона можна олією чайного дерева (по 1 кр. в хлібній капсулі 2 рази в день.)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]