Аль-Ассад (водосховище)
| Водосховище Аль-Ассад بحيرة الأسد араб. بحيرة الأسد | ||||
|---|---|---|---|---|
| Назва на честь: | Хафіз аль-Ассад | |||
 | ||||
| 36°00′ пн. ш. 38°10′ сх. д. / 36.000° пн. ш. 38.167° сх. д.Координати: 36°00′ пн. ш. 38°10′ сх. д. / 36.000° пн. ш. 38.167° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Сирія | |||
| Розташування |
.svg){kind=small} Сирія, мухафаза Ар-Ракка | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | водосховище | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 525 км² км² | |||
| Глибина середня | 8,4 м м | |||
| Довжина | 80 км км | |||
| Ширина | 8 км (макс.) км | |||
| Об'єм | 10 км³ км³ | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Вливаються | Євфрат | |||
| Витікають | Євфрат | |||
| Країни басейну |
Сирія | |||
| Інше | ||||
| Міста та поселення | Ес-Саура | |||
| Острови | Джазіра ес-Саура | |||
| Дамба, гребля | Гребля Табка | |||
| Geonames | 172869 | |||
 | ||||
  Аль-Ассад (водосховище) (Сирія) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Аль-Ассад у Вікісховищі | ||||
Водосховище Аль-А́ссад, також Водосховище Ель-А́сад[1] (араб. بحيرة الأسد, Buhayrat al-Assad) — водосховище на річці Євфрат в мухафазі Ар-Ракка, Сирія. Воно було створено в 1974, коли греблю Табка було закрито. Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км3 та максимальною площею поверхні у 610 км2. Велика мережа каналів використовує воду з водосховища Аль-Ассад для зрошення земель по обидві сторони Євфрату. Крім того, озеро забезпечує питною водою місто Алеппо та підтримує рибну промисловість. Береги водосховища Аль-Ассада отримали розвиток екологічних зон.
Історія[ред. | ред. код]
Перші плани з будівництва греблі у сирійській ділянці Євфрату виникли в 1927, але вони не були виконані. У 1957 році було досягнуто угоди з Радянським Союзом з технічної та фінансової допомоги для будівництва греблі в долині Євфрату, а в 1960 було укладено фінансову угоду з Західною Німеччиною. Ще одна угода про фінансування проекту була укладена з Радянським Союзом у 1965 році[2]. Проект включав в себе гідроелектростанцію на греблі Табка та будівництво розгалуженої мережі іригаційних каналів, здатної зрошувати 640 000 га землі по обидві сторони Євфрату[3][4]. Будівництво греблі тривало з 1968 по 1973, і у 1974 році почалося затоплення водосховища за рахунок скорочення потоку Євфрату. У 1975 році Ірак скаржився, що потік Євфрату був скорочений нижче допустимого рівня і погрожував бомбити греблю Табка. За посередництва Саудівської Аравії і Радянського Союзу, зрештою вдалося владнати ці суперечки.
Археологічні розкопки[ред. | ред. код]
В очікуванні затоплення водосховища греблі Табка між 1963 і 1974 проводилася інтенсивна міжнародна програма археологічних розкопок у районі, який перебував під загрозою затоплення. У рамках цієї програми розкопки були проведені на об'єктах, які датовані, починаючи з періоду пізньої Натуфійської культури до періоду Османської імперії. Розкопки включали такі об'єкти, як Абу-Хурейра, Емар, Хабуба Кабіра, Мурейбет, Тель-ес-Свейхат, Тель-Фрей і Дібсі Фарадж. У Джабері, замку на вершині пагорба, який буде перетворено на острів від затоплення водосховища Аль-Ассад, була побудована захисна гласіса, а два мінарети у Мурейбеті та Мескені були переміщені в зону за межами ділянки затоплення[5].
Характеристика[ред. | ред. код]
Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км3 та максимальною площею поверхні у 610 км2. Проте фактичний об'єм значно нижче — 9,6 км3, а площа, відповідно, становить 447 км2[6]. Запропонована схема зрошення страждала від численних проблем, в тому числі високого вмісту гіпсу в ґрунтах меліораційних систем навколо водосховища Аль-Ассад, засолення ґрунтів, руйнування каналів, які поширили води з водосховища Аль-Ассад, і небажання фермерів переселятися з районів меліорації. В результаті тільки 60 000 га землі зрошувалося за рахунок водосховища Аль-Ассад у 1984[7]. У 2000 році зрошувана поверхня зросла до 124 000 га, що становить 19 відсотків з прогнозованих 640000 га[8][9]. Водосховище Аль-Ассад є найважливішим джерелом питаної води в Алеппо, забезпечуючи місто по трубопроводу 80 млн м3 питної води на рік[3]. Озеро також підтримує рибну промисловість[10].
Західний берег озера перетворився в болотисту місцевість. На південно-східному березі в деяких районах були залісені вічнозеленими деревами, зокрема алеппськими соснами та євфратськими тополями. Водосховище Аль-Ассад є важливим місцем зимування перелітних птахів, через що уряд Сирії нещодавно прийняв заходи з охорони невеликих ділянок уздовж берега водосховища Аль-Ассад від мисливців, обмежуючи доступ до під'їзних доріг до озера. Озеро Джазіра ес-Саура було визнано заповідником[11].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Атлас світу. Київ, ДНВП «Картографія», 2002.
- ↑ Bourgey, André (1974), Le barrage de Tabqa et l'amenagement du bassin de l'Euphrate en Syrie, Revue de Géographie de Lyon (French) , 49 (4): 343—354, doi:10.3406/geoca.1974.1658, ISSN 1960-601X, архів оригіналу за 24 вересня 2015, процитовано 7 липня 2013
- ↑ а б Shapland, Greg (1997), Rivers of discord: international water disputes in the Middle East, New York: Palgrave Macmillan, ISBN 978-0-312-16522-2
- ↑ Adeel, Zafar; Mainguet, Monique (2000), Summary Report of the Workshop, Архівована копія, New Approaches to Water Management in Central Asia, United Nations University/ICARDA, с. 208—22, архів оригіналу за 28 травня 2010, процитовано 7 липня 2013
{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Bounni, Adnan (1977), Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria, The Annual of the American Schools of Oriental Research, 44: 1—7, ISSN 0066-0035, JSTOR 3768538
- ↑ Jones, C.; Sultan, M.; Yan, E.; Milewski, A.; Hussein, M.; Al-Dousari, A.; Al-Kaisy, S.; Becker, R. (2008), Hydrologic impacts of engineering projects on the Tigris–Euphrates system and its marshlands, Journal of Hydrology, 353: 59—75, doi:10.1016/j.jhydrol.2008.01.029, ISSN 0022-1694
- ↑ Collelo, Thomas (1987), Syria: A Country Study, Washington: GPO for the Library of Congress, OCLC 44250830, архів оригіналу за 29 червня 2011, процитовано 8 липня 2013
- ↑ Elhadj, Elie (2008), Dry aquifers in Arab countries and the looming food crisis, Middle East Review of International Affairs, 12 (3), ISSN 1565-8996[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Mutin, Georges (2003), Le Tigre et l'Euphrate de la discorde, VertigO (French) , 4 (3): 1—10, doi:10.4000/vertigo.3869, ISSN 1492-8442, архів оригіналу за 9 січня 2010, процитовано 8 липня 2013
- ↑ Krouma, I. (2006), National Aquaculture Sector Overview. Syrian Arab Republic. National Aquaculture Sector Overview Fact Sheets, FAO Fisheries and Aquaculture Department, FAO, архів оригіналу за 4 лютого 2021, процитовано 15 грудня 2009
- ↑ Murdoch, D. A.; Vos, R.; Abdallah, A.; Abdallah, M.; Andrews, I.; al-Asaad, A.; van Beusekom, R.; Hofland, R.; Roth, T.; Saveyn, B.; Serra, G.; Wells, C. (2005), A Winter Survey of Syrian Wetlands. Final Report of the Syrian Wetland Expedition, January – February 2004, London: privately published, OCLC 150245788