Балахнинська культура
Балахнинська культура — археологічна культура новокам'яної доби. що була поширена у Середньому та Костромському Надволжі та у Нижньому Пооччі від Мурому на заході й річки Свіяга — на сході. Датується 3500-2500 роками до н. е..
Названа за стоянкою у місті Балахна Нижньгородської області.
Входить в спільність культур ямково-гребінцевої кераміки.
Житло[ред. | ред. код]
Для культури характерні стоянки й поселення, розташовані на піщаних останцях в заплавах великих річок.
Народ-носій культури жив в напівземлянках під-чотирикутної форми стовпової конструкції.
Поховання[ред. | ред. код]
Могильники невідомі.
Інвентар[ред. | ред. код]
Глиняний посуд виготовлявся з домішкою піску або дробленого каменю, орнаментована глибокими конічними або круглими ямками, нанесеними белемнітом в поєднанні з відтисками зубчастого штампу й раковин-амонітів. Посудин мав витягнуту напів-яйцеподібну форму з округлим дном.
Кам'яні знаряддя праці виготовлялися зі сколів й шматків кременю. Ножеподібних пластин й знарядь порівняно небагато. Найчисленніші скребки, наконечники стріл й дротиків, ножі. Інші знаряддя: сокири, тесла, свердла та інші.
Дуже мало збереглося виробів з кістки. Ретельно виточений кістяний гарпун знайдений на Земетчинському поселенні.
Заняття населення[ред. | ред. код]
Головні заняття — полювання й рибальство й збиральництво.
Походження[ред. | ред. код]
Культура сформувалася на базі льяловської культури ямково-гребінцевої кераміки у Пооччі.[1]
На початку 3-го тисячоріччя до н. е. частина балахнинських племен взяла участь у формуванні волосівської культури, а інша частина пересувається у північні райони Надволжя, де балахнинська культура трансформується в культуру сітчастої кераміки.[1]
У Мордовії[ред. | ред. код]
У сточищі Мокші та Вада у Ковилкінському й Зубово-Полянському районах Мордовії розкопані Андреєвська й Імеркська стоянки, що відносяться до балахнинської культури.
У Пензенській області[ред. | ред. код]
На територію Пензенської області балахнинці прийшли в другій половині 4-го тисячоліття до н. е. в період розвиненого неоліту.[1]
Залишки балахнинської культури виявлено на поселеннях Озименки (Наровчатський район), Земетчино (виявлено ретельно виточений кістяний гарпун), Єрня й Калашний Затон (околиці Пензи), Чернишово (Бєлінський район).[1]
Джерела[ред. | ред. код]
- Халиков А.X. Древняя история Среднего Поволжья.— М., 1969
- Третьяков В. П., Выборнов А. А. Неолит Сурско-Мокшанского междуречья.— Куйбышев, 1988
- Ставицкий В. В. Каменный век Примокшанья и Верхнего Посурья. — Пенза, 1999.