Салтівська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Салтівська культура або Салтівсько-Маяцька культура (датується приблизно 700–1000 роками н.е.) — археологічна культура, що виникла у народів Хазарського каганату, які заселяли Північне Причорномор'я (головним чином Приазов'я і Подоння) під час їх переходу від кочового способу життя до осілого.

Салтівська культура загинула під ударами печенігів на початку X ст. Назву дістала від могильника, відкритого в 1900 році поблизу села Верхній Салтів (тепер Вовчанського району Харківської області), де виявлено також залишки великого (понад 120 га) міста VIIIX ст. з кам'яною цитаделлю і посадом. З інших городищ Салтівської культури найвідоміше Маяцьке (Воронізька область).

Пам'ятки Салтівської культури (тепер відомо близько 200): залишки стоянок, поселень, міст, могильників. При розкопах поселень Салтівської культури виявлено залишки жител, господарчих споруд, ремісничих майстерень тощо, а також численні зразки керамічного посуду, знарядь праці і виробів ремісників та скарби срібних монет і речей східного і візантійського походження.

Салтівську культуру поділяють на два головні варіанти: лісовий — аланський (див. Алани) і степовий — болгарський. Перший характеризується хліборобським типом поселень з напівземлянковими житлами, замками з білокам'яними стінами і катакомбним обрядом поховання (разом з померлими в поховальні камери клали зброю, прикраси, посуд тощо); другий — тимчасовими стоянками з юртоподібними житлами та могильниками з похованнями у вузьких ямах зі значно біднішим інвентарем.

Населення Салтівської культури жило також у більших містах (Фанагорія, Саркел та інші).

Салтівська культура мала місцеву сармато-аланську основу з впливами сусідніх хліборобських народів (слов'ян, народів Візантії, Закавказзя).

Культури, подібні Салтівській культурі, і поодинокі пам'ятки, відомі в районах поширення давніх болгар: у східному Криму, на середньому Поволжжі і долині Дунаю.

Див. також[ред.ред. код]

Історико-археологічний музей–заповідник "Верхній Салтів"

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Мерперт Н. О генезе салтовской культуры. Краткие сообщения Ин-та истории материальной кудьтуры. вып. 36. М. 1951;
  • Мерперт Н. К вопросу о древнейших болгарских племенах. Казань 1957;
  • Артамонов М. История хазар. П. 1962;
  • Березовець Д. Слов'яни й племена салтівської культури. Археологія, т. 19. К. 1965;
  • Плетнева С. От кочевий к городам. Салтово-маяцкая культура. М. 1967.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.