Баранячі лоби
Бара́нячі ло́би — згладжені льодом скельні виступи корінних порід, що зустрічаються іноді при краю льодовика, оголюються переважно під тиском відступаючих язиків льодовика. Зглажені його рухомими масами. Схили звернені за ходом льодовика покаті зглажені з безлічу рисок від моренного каміння, протилежні — почасти нерівні та обривисті. Довжиною до декількох сот метрів, у висоту сягають позначки в 50 м. Мають овальну продовгасту форму, орієнтовану довшою віссю за ходом льодовика. Ділянки невеликих баранячих лобів називають «кучерявими скелями». Зустрічаються в зонах сучасного й давнього заледеніння, як материкового, так і гірського.
Поширені у Новій Шотландії (Канада), Фенноскандії[1], що охоплює Скандинавський і Кольский півострови, Финляндію і частину Карелії. Зустрічаються також в Україні, зокрема на правому березі р. Айдар біля с. Айдар–Миколаївки Новоайдарського району Луганської області.
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ БСЭ — Баранячі лоби. (рос.)
 |
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
