Баранячі лоби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баранячі лоби в Ладожських шхерах.

Бара́нячі ло́би — згладжені льодом скельні виступи корінних порід, що зустрічаються іноді при краю льодовика, оголюються переважно під тиском відступаючих язиків льодовика. Зглажені його рухомими масами. Схили звернені за ходом льодовика покаті зглажені з безлічу рисок від моренного каміння, протилежні — почасти нерівні та обривисті. Довжиною до декількох сот метрів, у висоту сягають позначки в 50 м. Мають овальну продовгасту форму, орієнтовану довшою віссю за ходом льодовика. Ділянки невеликих баранячих лобів називають «кучерявими скелями». Зустрічаються в зонах сучасного й давнього заледеніння, як материкового, так і гірського.

Поширені у Новій Шотландії (Канада), Фенноскандії[1], що охоплює Скандинавський і Кольский півострови, Фінляндію і частину Карелії.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.