Скандинавський півострів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скандинавський півострів і Фенноскандія

Скандинавський півострівпівострів, розміщений в північно-західній частині Європи, що складається з Норвегії, Швеції і частини Фінляндії (Кілпісярві)[1].

Географія[ред.ред. код]

Скандинавський півострів є найбільшим в Європі. Має 1,850 км довжини, а також приблизно 370-805 км ширини.

Скандинавські гори є кордоном між Норвегією і Швецією. Півострів омиває декілька водойм в тому числі:

Найвища точка Гальхепігген в Норвегії — 2469 м. Ці гори також мають найбільший льодовик материкової Європи, Йостедалсбрин. Приблизно чверть півострова лежить на північ від Полярного кола, найпівнічнішою точкою є мис Нордкин. Клімат півострова варіюється від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході[3]. [7]

Цей регіон багатий на деревину, залізо та мідь з файними грунтами на півдні Швеції. Великі поклади нафти та природного газу, були знайдені від узбережжя Норвегії на шельфі Північного моря і Атлантичного океану.

Велика частина населення зосереджена в південній частині півострова; Стокгольм та Гетеборг в Швеції, і Осло, в Норвегії, є найбільшими містами[4].

Геологія[ред.ред. код]

Скандинавський півострів знаходиться на Балтійському щиті, стабільній і великій ділянці земної кори сформованої дуже давніми, кристалізованими метаморфічними породами. Більшість грунтів, покриваючих півострів були зметені льодовиком під час заледеніння, особливо в північній частині, де щит знаходиться ближче до поверхні. Як наслідок цього очищення, висоті і клімату, дуже невелика частина землі придатна до орання (3% в Норвегії)[5] . Льодовик також поглибив річкові долини, які були затоплені морем, коли крига зтанула, створюючи фіорди. На півдні льодовик залишив величезні осадочні відкладення, створюючи дуже хаотичний ландшафт[6].

Хоч Балтійського щита в основному є стабільним і стійким до впливу інших сусідніх тектонічних утворень, під вагою близько чотирьох кілометрового льодовика місцевість зазнала занурення. Коли крижаний покрив зник, щит зазнав підняття, тенденція, яка продовжує і по цей день зі швидкістю приблизно 1 метр у сторіччя[6]. І навпаки, щоб компенсувати цей рух, Голландія і Данія занурюються.

Населення[ред.ред. код]

Перша зареєстрована присутність людей в південній частині півострова і в Данії починається з 12 000 років тому[7]. , після того як льодовик зтанув, клімат дозволив біомі тундри зайняти цю нішу, що привабило мисливців на оленів. Клімат теплів поступово, спочатку призвів до росту багаторічних дерев, а потім листяних лісів і великих ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з мезоліту (8200 тому.), до появи сільського господарства за часів неоліту (3200 тому).

Північна і центральна частини півострова, частково заселені представниками народу Саами, яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найраніші зареєстровані часи вони займали арктичні і субарктічні регіони, а також центральну частину півострова, до Даларна, Швеція. Вони говорять саамською мовою, що є не-індо-європейською, а мовою з фінно-угорської сім'ї, і пов'язана з фінською і естонською. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, датчани в сьогоденній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, свеї в регіоні навколо Меларен, а також на значній частині східного узбережжя Швеції та гьоти в Вестергьоланді і Естергьотланді. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, давньонорвезькою. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими населення на півострові на початку 21-го століття[8].

Політичне становлення[ред.ред. код]

Попри те, що країни Північної Європи мають більш ніж 1000-річну історію в якості окремих політичних утворень, міжнародні кордони були утворені пізно і мали довге становлення. До середини 17 століття, Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над південною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і маркіроване у 1751. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів у 1809, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію Росії в 1944[9]. [13]

Данія, Швеція та Росія політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Kilpisjärvi biological station
  2. Nordic FAQ Geography of Sweden
  3. Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification
  4. «Scandinavia». FactMonster.com. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2004-03-21. 
  5. Hobbs, Joseph J. and Salter, Christopher L.Essentials Of World Regional Geography,p. 108.Thomson Brooks/Cole.2005.ISBN 0-534-46600-1
  6. а б Ostergren, Robert C., Rice, John G. The Europeans. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7
  7. Tilley, Christopher Y. Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia, p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8
  8. Sawyer, Bridget and Peter (1993). Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500. ISBN 0816617384.  Текст «University of Minnesota Press » проігноровано (довідка)
  9. Sømme, Axel (Ed.) (1961). The Geography of Norden. Oslo: Den Norske nasjonalkommittee for geographi. ISBN none.