Кольський півострів
| Кольський півострів | |
|---|---|
 | |
| 58°00′ пн. ш. 36°00′ сх. д. / 58.000° пн. ш. 36.000° сх. д.Координати: 58°00′ пн. ш. 36°00′ сх. д. / 58.000° пн. ш. 36.000° сх. д. | |
| Довколишні води |
Баренцове море Біле море |
| Площа | 100 000 км² |
| Найвища точка | 1 191 м |
| Країна | Росія |
 | |
|
| |
 Кольський півострів у Вікісховищі | |
Ко́льський піво́стрів[1] (рос. Ко́льский полуо́стров, з мови саамі рибна багата область) — півострів в Росії, розташований між Баренцовим (на півночі) та Білим (на півдні) морями[2]. Західна межа Кольського півострова тягнеться від Кольської затоки долиною річки Кола, озером Імандри, долиною річки Ніва до Кандалакської затоки. Площа — близько 100 тис. км². У західній частині знаходиться гірський масив Хібіни (висота до 1191 м). Є поклади апатитів, нефелінів, залізних і нікелевих руд; головне місто і порт — Мурманськ.
Геологія[ред. | ред. код]
Сейсмічність[ред. | ред. код]
За характером сейсмічності територія півострова відноситься до пасивних континентальних окраїн[3]. Головну тектонічну роль відіграє Балтійський кристалічний щит, що має блокову будову і який охоплює велику площу Скандинавського і Кольського півостровів, Фінляндію і Карелію[4][5]. Він протистоїть руху літосферних плит на північ у результаті субдукції Африканської плити під Європейську[3]. По краях щита численні розломи, з якими пов'язані мілкофокусні землетруси. Епіцентри яких утворюють сейсмічний пояс уздовж північних берегів Скандинавського півострова[3]. Землетруси пов'язані з розломами, що розсікають каледонські складчасті структури. Окремо виділяється сейсмічна розломна зона вздовж північного берега Балтійського моря і Ботнічної затоки, з продовженням до Кандалакської губи Кольського півострова[3]. Окремий сейсмічний район на заході Кольського півострова[3].
Значні землетруси Кольського півострова:
- Варангер, 4 січня 1926 року, магнітуда 4,3, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
- Мурманськ, 24 жовтня 1968 року, магнітуда 4,2, інтенсивність 4 балів, глибина вогнища 20 км.
- Мурманськ, 18 лютого 1772 року, магнітуда 5, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
- Мурманськ, 21 лютого 1873 року, магнітуда 5, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
- Баренцове море, 6 лютого 1917 року, магнітуда 4,5, інтенсивність 5 балів, глибина вогнища 20 км.
- Кандалакша, 18 серпня 1926 року, магнітуда 4,8, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
- Кандалакша, 2 лютого 1960 року, магнітуда 4,8, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 18 км.
- Кандалакша, 20 травня 1967 року, магнітуда 3,9, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 17 км.
Географія[ред. | ред. код]
Положення і загальна характеристика[ред. | ред. код]
Півострів лежить на далекому північному заході Росії, майже повністю всередині Північного полярного кола. Омивається водами Баренцового моря на півночі та Білого моря на сході та південному сході[6]. З геологічної точки зору півострів розташований на північно-східному краю Балтійського щита[7]. Західна межа півострова простягається вздовж меридіана від Кольської затоки через долини річки Кола, озера Імандра і річки Ніва до Кандалакської затоки[7], хоча деякі джерела продовжують її далі на захід до кордону Росії з Фінляндією[8]. Згідно зі строгим визначенням площа півострова становить близько 100 тисяч км²[7]. Північне узбережжя півострова стрімке і високе, тоді як південне — пологе[7]. Західну частину покривають два гірських масиви: Хібіни і Ловозерська тундра[7]. Перший із них містить найвищу вершину півострова, гору Юдичвумчорр заввишки 1200 м[6]. Вододіл Ківи лежить у центральній частині[7].
Адміністративно територія півострова вміщує Ловозерський і Терський райони, частини Кандалакського і Кольського районів, а також території, які перебувають під управлінням міст і містечок Мурманськ, Островний, Сєвероморськ, Кіровськ, Апатити, Оленєгорськ і Полярні Зорі[9].
Природні ресурси[ред. | ред. код]
Оскільки останній льодовиковий період прибрав верхній відкладовий шар ґрунту[6], то на поверхні опинилися надзвичайно багаті поклади руд і мінералів, включаючи апатити, нефеліни; мідні, нікелеві і залізні руди; слюду; кіаніти; керамічні матеріали[10], а також рідкісноземельні елементи руди кольорових металів[7]. Також багато покладів будівельних матеріалів, таких як: граніт, кварцит і вапняк[10]. Покладів діатоміту багато біля озер. Їх використовують для виробництва будівельної ізоляції[10].
Історія дослідження[ред. | ред. код]
-
На мапі XVI століття -
На мапі Птолемея XVI століття -
На мапі Скандинавії XVI століття -
Північна Скандинавія на мапі XVI століття
Цікаві місця[ред. | ред. код]
Острів Колдун (Чарівний) Росія, Кольський півострів, Ловозеро. Острів у формі рівного півмісяця, берег якого покритий кришталево чистим білим піском, здавалося б абсолютно неймовірним в місцевому кліматі. Тут у лісі не раз спостерігали снігову людину. Дослідники запевняють, що причина цих незвичайних явищ — розташування острова в центрі аномальної зони.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г д Апродов В. А., 2010.
- ↑ Соловьев С. Л., 1963.
- ↑ Николаев Н. И., 1966.
- ↑ а б в 1971 Atlas of Murmansk Oblast, p. I
- ↑ а б в г д е ж Велика радянська енциклопедія. Entry on the Kola Peninsula [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ See, for example, Bartold, p. 14
- ↑ 2007 Atlas of Murmansk Oblast, pp. 6–7
- ↑ а б в 1971 Atlas of Murmansk Oblast, p. II
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Англійською[ред. | ред. код]
- Porkka M. T., Vesanen E. E. Earthquake in Ranua and Pudasjarvi 1956 // Geophysica General Geophysics. — 1958. — Vol. 5, no. 4. — P. 226—229.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Ананьин И. В. Землетрясения Балтийского щита и особенности их проявления // Сильные землетрясения и сейсмические воздействия. — М., 1987. — С. 96—105.
- Николаев Н. И. О связи сейсмичности Балтийского щита и норвежских каледонид с неотектоникой // Вестник МГУ. — М., 1966. — С. 20—36.
- Соловьев С. Л. О связи землетрясений Скандинавии с отрицательными формами рельефа // Известия АН СССР. Серия География. — М., 1963. — № 6.
