Барон Мюнхгаузен
Карл Фрі́дрих Ієроні́м барон фон Мюнхга́узен (нім. Karl Friedrich Hieronymus Freiherr von Münchhausen, 11 травня 1720, Боденвердер — 22 лютого 1797 там же) — німецький барон, нащадок древнього нижньосаксонського роду Мюнхгаузенів, ротмістр російської служби, історична особа і літературний персонаж. Ім’я Мюнхгаузена стало загальновживаною назвою людини, яка розповідає неймовірні історії.
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Молодість
Карл Фрідріх Ієронім був п’ятим з восьми дітей в сім’ї полковника Отто фон Мюнхгаузена. Батько помер, коли хлопчику було 4 роки, і його виховувала мати. В 1735 г. 15-річний Мюнхгаузен поступає пажем на службу до можновладного герцога Брауншвейг-Вольфенбюттельского Фердинанда Альбрехта II.
[ред.] Служба в Росії
В 1737 р. в якості пажа відїжджає в Росію до молодого герцога Антона Ульріха Брауншвейзького, нареченого, а потім чоловіка принцеси Анни Леопольдівни. У липні-серпні 1737 року Мюнхаузен брав участь в облозі і штурмі Очакова (Миколаївська область України) під проводом фельдмаршала Мініха. Його військові спогади пізніше були пародійно обіграні Распе у вигляді байок про політ на ядрі, про їзду на половині коня. В 1738 р. разом з герцогом бере участь в турецькій кампанії. В 1739 р. вступає в чині корнета в Брауншвейзький кірасирський полк, шефом якого був герцог (полк був розквартирований в Ризі і після падіння Брауншвейгів перейменований в Ризький). На початку 1741 р., негайно після скинення Бірона і призначення Анни Леопольдівни правителькою, а герцога Антона Ульріха — генералісимусом, він отримує чин поручика и командування лейб-компанією (першою, елітною ротою полку). Єлизаветинський переворот, який відбувся в тому ж році і скинув брауншвейгську родину, перервав кар'єру, що обіцяла бути блискучою: незважаючи на репутацію зразкового офіцера, Мюнхгаузен отримав черговий чин (ротмістра) тільки в 1750 р., після численних письмових прохань. В 1744 р. він командує почесною вартою, яка зустрічала в Ризі наречену цесаревича — принцесу Софію-Фрідерику Ангальт-Цербстську (майбутню імператрицю Катерину II). В тому ж році одружується з ризькою дворянкою Якобіною фон Дунтен.
[ред.] Повернення в Німеччину
Отримавши чин ротмістра, Мюнхгаузен бере відпустку на рік «для надзвичайних і необхідних потреб» (конкретно, для розподілу з братами сімейних володінь) і від'їжджає в Боденвердер, який дістається йому при розподілі (1725). Він двічі продовжував відпустку і нарешті подав у Військову Колегію прохання про відставку з присвоєнням за бездоганну службу чину підполковника; отримав відповідь, що прохання слід подати на місці, але в Росію так і не поїхав, в результаті чого в 1754 р. був відрахований як особа, що самовільно залишила службу. Мюнхгаузен певний час сподівався добитися вигідної відставки (яка давала, крім престижного чину, право на пенсію), про що свідчить клопотання в Військову Колегію його двоюрідного брата — канцлера Ганноверзького князівства барона Герлаха Адольфа Мюнхгаузена; однак результатів це не дало, і до закінчення життя він підписувався як ротмістр російської служби. Це звання виявилось йому корисним під час Семирічної війни, коли Боденвердер був захоплений французами і становище офіцера союзної Франції армії позбавило Мюнхгаузена від постою та інших тягот, пов’язаних з окупацією.
[ред.] Мюнхгаузен — літературний персонаж
Літературний образ Мюнхгаузена був неодноразово втілений вже наприкінці XVIII і початку XIX століття. Найвідоміший варіант його пригод написав Р. Распе в 1785 році. Переказ цієї книги для дітей здійснив Корній Чуковський: "Пригоди барона Мюнхаузена" в українському перекладі на Читанці
