Барон Мюнхгаузен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Карл Фрідрих Іеронім фон Мюнхгаузен (в мундирі кірасира). Художник Г.Брукнер, 1752

Карл Фрі́дрих Ієероні́м барон фон Мюнхга́узен (нім. Karl Friedrich Hieronymus Freiherr von Münchhausen, 11 травня 1720, Боденвердер22 лютого 1797 там же) — німецький барон, нащадок древнього нижньосаксонського роду Мюнхгаузенів, ротмістр російської служби, історична особа і літературний персонаж. Ім’я Мюнхгаузена стало загальновживаною назвою людини, яка розповідає неймовірні історії.

Зміст

[ред.] Біографія

[ред.] Молодість

Карл Фрідріх Ієронім був п’ятим з восьми дітей в сім’ї полковника Отто фон Мюнхгаузена. Батько помер, коли хлопчику було 4 роки, і його виховувала мати. В 1735 г. 15-річний Мюнхгаузен поступає пажем на службу до можновладного герцога Брауншвейг-Вольфенбюттельского Фердинанда Альбрехта II.

[ред.] Служба в Росії

Рапорт ротного командира Мюнхгаузена в полкову канцелярію (написаний писарем, з власноручним підписом Lieutenant v. Munchhausen). 26.02.1741
Весілля Мюнхгаузена. Латвійська листівка. На задньому плані зображена кірха в Пернігеле (Лієпупе) поблизу Риги, де реально брав шлюб Мюнхгаузен.

В 1737 р. в якості пажа відїжджає в Росію до молодого герцога Антона Ульріха Брауншвейзького, нареченого, а потім чоловіка принцеси Анни Леопольдівни. В 1738 р. разом з герцогом бере участь в турецькій кампанії. В 1739 р. вступає в чині корнета в Брауншвейзький кірасирський полк, шефом якого був герцог (полк був розквартирований в Ризі і після падіння Брауншвейгів перейменований в Ризький). На початку 1741 р., негайно після скинення Бірона і призначення Анни Леопольдівни правителькою, а герцога Антона Ульріха — генералісимусом, він отримує чин поручика и командування лейб-компанією (першою, елітною ротою полку). Єлизаветинський переворот, який відбувся в тому ж році і скинув брауншвейгську родину, перервав кар'єру, що обіцяла бути блискучою: незважаючи на репутацію зразкового офіцера, Мюнхгаузен отримав черговий чин (ротмістра) тільки в 1750 р., після численних письмових прохань. В 1744 р. він командує почесною вартою, яка зустрічала в Ризі наречену цесаревича — принцесу Софію-Фрідерику Ангальт-Цербстську (майбутню імператрицю Катерину II). В тому ж році одружується з ризькою дворянкою Якобіною фон Дунтен.

[ред.] Повернення в Німеччину

Отримавши чин ротмістра, Мюнхгаузен бере відпустку на рік «для надзвичайних і необхідних потреб» (конкретно, для розподілу з братами сімейних володінь) і від'їжджає в Боденвердер, який дістається йому при розподілі (1725). Він двічі продовжував відпустку і нарешті подав у Військову Колегію прохання про відставку з присвоєнням за бездоганну службу чину підполковника; отримав відповідь, що прохання слід подати на місці, але в Росію так і не поїхав, в результаті чого в 1754 р. був відрахований як особа, що самовільно залишила службу. Мюнхгаузен певний час сподівався добитися вигідної відставки (яка давала, крім престижного чину, право на пенсію), про що свідчить клопотання в Військову Колегію його двоюрідного брата — канцлера Ганноверзького князівства барона Герлаха Адольфа Мюнхгаузена; однак результатів це не дало, і до закінчення життя він підписувався як ротмістр російської служби. Це звання виявилось йому корисним під час Семирічної війни, коли Боденвердер був захоплений французами і становище офіцера союзної Франції армії позбавило Мюнхгаузена від постою та інших тягот, пов’язаних з окупацією.


Карикатура Мюнхгаузена роботи Ґюстава Доре


Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:

У Вікісховищі є такі категорії присвячені барону Мюнхгаузену:

Особисті інструменти