Бенджамін Бріттен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бенджамін Бріттен (Benjamin Britten; 22 листопада 1913 — 4 грудня 1976) — британський композитор.

Біографія[ред.ред. код]

Королівський музичний коледж, 2007

З 1927 року брав приватні уроки музики у Френка Бріджа, потім у 19291933 роках займався в Королівському музичному коледжі у Джона Айрленда (композиція) і Артура Бенджаміна (фортепіано); від планів навчання в Відні під керівництвом Альбана Берга відмовився під тиском сім'ї та викладачів коледжу.

Вже ранні твори Бріттена — «Гімн діві» (англ. A Hymn to the Virgin; 1930), хоральні варіації «Немовля народилося» (англ. A Boy was Born; 1934) — привернули увагу музичної громадськості. У 19351942 роках Бріттен багато співпрацює з поетом Уістеном Х'ю Оденом: плодом цієї співпраці став ряд вокальних циклів на вірші Одена, в тому числі «Наші батьки, що полювали на пагорбах» (англ. Our Hunting Fathers), музичний радикалізм якого можна порівняти з політичною загостреністю текстів, і перша опера Бріттена на лібрето Одена «Пол Баньян» (англ. Paul Bunyan; 1941), створена після переїзду обох у США. У 1936 році починається співпраця Бріттена зі співаком Пітером Пірсом, який став і супутником життя композитора.

Після повернення Бріттена і Пірса з США в 1942 р. композитор найбільшою мірою присвятив себе опері: «Пітер Граймз» (англ. Peter Grimes; 1945, за Джорджем Краббом) і «Поворот гвинта» (англ. The Turn of the Screw; 1954, 1954, за мотивами однойменної новели Генрі Джемса) заклали основу нової англійської опери і, в цілому, були прийняті публікою з натхненням, проте опір частини британського музичного істеблішменту новаціям Бріттена підштовхнув композитора до створення власної Англійської оперної групи (1947), що ставила переважно твори англійських композиторів і гастролювала з ними по всьому світу, в тому числі і в Радянському Союзі (1964). У 1948 р. Бріттен також заснував музичний фестиваль у Олдборо.

У 1957 році помітний вплив на творчість Бріттена справила азійська музика, з якою він познайомився під час спільного з Пірсом східного турне (Бріттен виступав як акомпаніатор). Цей вплив особливо позначився в балеті «Принц пагод» (англ. The Prince of the Pagodas; 1957). У 1960-і роках Бріттен знову звертається до церковної музики, створюючи, зокрема, трилогію музично-драматичних творів на межі опери та ораторії під загальною назвою «Притчі для церковного виконання»(англ. Parables for Church Performance); третя з них, «Блудний син» (англ. The Prodigal Son; 1968), присвячена Дмитру Шостаковичу, який, у свою чергу, присвятив Бріттену Чотирнадцяту симфонію. Особливий успіх випав на долю Військового Реквієму (англ. War Requiem; 1962), написаного Бріттеном для церемонії освячення кафедрального собору у повністю зруйнованому німецькими бомбардуваннями місті Ковентрі.

У 1970-х роках Бріттен втішався всесвітнім визнанням. У 1974 році він став першим лауреатом світової музичної премії Ернста Сіменса. У 1976 році, за кілька місяців до смерті, отримав титул барона Бріттена з Олдборо. Серед пізніх творів Бріттена виділяється опера «Смерть у Венеції» за однойменною новелою Томаса Манна.

Твори[ред.ред. код]

Опери
  • «Пол Баньян» (Paul Bunyan; 1941
  • «Пітер Граймз» (Peter Grimes; 1945)
  • «Наруга Лукреції» (The Rape of Lucretia; 1946)
  • «Альберт Херрінг» (Albert Herring; 1947)
  • «Жебрацька опера» (The Beggar's Opera; 1948)
  • «Давайте ставити оперу» (Let's Make an Opera; 1949); для дітей
  • «Глоріана» (Gloriana; 1953)
  • «Поворот гвинта» (The Turn of the Screw; 1954)
  • «Ноїв ковчег» (Noye's Fludde; 1958); для дітей
  • «Сон літньої ночі» (A Midsummer Night's Dream; 1960)
  • «Золота марність» (The Golden Vanity; 1966); водевіль для хору хлопчиків та фортепіано

на текст старої англійської балади; op. 78

  • «Оуен Вінґрейв» (Owen Wingrave; 1971); телеопера
  • «Смерть у Венеції» (Death in Venice; 1973)
Балети
  • «місто Плімут» (1931)
  • «Принц пагод» (постановка 1957)
Ораторії і кантати
  • «Quatre Chansons Françaises», для сопрано і оркестру (1928)
  • Наші Полювання батьків, для сопрано або тенора і оркестру (слова У. Х. Одена) (1936)
  • Компанія Неба, для ораторів, солістів, хору і оркестру (1937, не виконується, поки 1989)
  • Les Ілюмінація, для сопрано або тенора і струнного оркестру (слова Артура Рембо) (1939)
  • Серенада для тенора, роги і струнних (1943)
  • Святого Миколая, для тенора соліста, дитячого та мішаного хорів і оркестру (1948)
  • Весняна симфонія, для сопрано, контральто, тенора і солістів, змішаного хору, хору хлопчиків і оркестру (1949)
  • Ноктюрн, для тенора, 7 обов'язкових інструментів і струнних (1958)
  • Ораторія «Військовий реквієм» (1962) для сопрано, тенора і баритона солістів, камерного ансамблю, хору хлопчиків, змішаного хору, і оркестру
  • Кантата «Misericordium» для солістів тенора і баритона, хору, струнного квартету, струнного оркестру, фортепіано, арфи, литавр (1963)
  • Кантата «Phaedra» для мецо-сопрано, віолончелі, клавесина, ударних та струнного оркестру (Роберт Лоуелл за Федра Жана Расіна, 1975)
  • Хвала ми великі люди, для солістів, хору і оркестру (Едіт Сітуелл) (1976, завершена Колін Метьюс 1985)
  • Морська симфонія, для солістів, хору і оркестру (нереалізована, 1976)


Твори для оркестру
  • Симфонієта, для камерного оркестру (1932)
  • «Проста симфонія», для струнного оркестру (1934)
  • «Музичні вечори», за Россіні (1936)
  • Варіації на тему Ф. Бріджа, для струнного оркестру (1937)
  • «Mont Juic», цикл каталонських танців,
  • Канадський Карнавал (1939)
  • Симфонія Реквієм (1940)
  • Ранкові музичні вечори, за Россіні (1941)
  • Американська увертюра (1941)
  • Прелюдія і фуга для 18 струнних (1943)
  • Чотири морські інтерлюдії і Пасакалія з опери «Пітер Граймс», для оркестру (1945)
  • Керівництво до оркестру для молодої людини (1946)
  • Увертюра на оказію (1946)
  • Men of Goodwill — Варіації на тему колядки (1947)
  • Варіації на тему Єлизаветі
  • Симфонічна сюїта з Gloriana (1954)
  • Сюїта англійських народних мелодій для камерного оркестру (1966/1974)
Інструментальні концерти
  • Подвійний концерт для скрипки і альта з оркестром (1932, incpt, реалізованих Колін Метьюс)
  • Концерт для фортепіано з оркестром (1938, ред. 1945)
  • Концерт для скрипки з оркестром (1939, ред. 1958)
  • Молоді Аполлона, для фортепіано, струнного квартету та струнного оркестру (1939)
  • Диверсії для фортепіано (лівої руки) з оркестром (1940 об. 1954)
  • Шотландська балада, для двох фортепіано та оркестру (1941)
  • Концерт для кларнета (неповна: тільки перший частина, 1942 / 3, ОРЧ Колін Метьюс.)
  • Віолончельна симфонія (1963)
хорали
  • «Гімн Діві» для хору і солістів (1930?)
  • «Народився хлопчик» для високих голосів і хору (1933/55)
  • «Te Deum in C» для хору, труби та органу (1934)
  • «П'ятничні вечори» для дитячого голосу і фортепіано (1935)
  • «A.M.D.G.» (Ad Majorem Dei Gloriam), сім налаштування Джерарда Менлі Хопкінса для мішаного хору без супроводу (1939)
  • «Церемонія гімнів» (A Ceremony of Carols) для високих голосів і арфи (1942); альтернативний варіант для змішаних голосів і арфи (чи фортепіано)
  • «Гімн Святій Сесілії» для хору а капела; вірші Одена (1942)
  • «Rejoice in the Lamb» для 4 солістів, хору і органу; текст Крістофер Смарт (1943)
  • «Festival Te Deum in E» для хору та органу (1944)
  • Весільний гімн «Amo Ergo Sum» для сопрано, хору тенорів та органу (1949)
  • «П'ять пісень квітів» для мішаного хору (1950)
  • «Гімн Св. Петра» для високого голосу, мішаного хору та органу (1955)
  • «Антифон» для мішаного хору та органу, (1955)
  • «Missa Brevis» для хлопчиків голосу і органу (1959)
  • «Jubilate Deo in C» для хору та органу (1961)
  • «Гімн святому Колумбу» для хору та органу (1962)
  • «Золота суєта» для хлопчика 5 солістів, хору високого і фортепіано (1966)
  • «Будівництво дому» для хору і органу або латуні й оркестру (1967)
  • «Священне і мирське» (8 середньовічні пісень) для мішаного хору (1974-5)

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Таурагис А. Бенджамин Бриттен (Очерк жизни и творчества) М.: Музыка, 1965.- 130 с., нот. ил.
  • Холст И. Бенджамин Бриттен. Пер. с англ. М.: Музыка, 1968.-100 с., ил.
  • Ковнацкая, Л.Г.. Бенджамин Бритен М.: Сов.композитор, 1974.-329 с., портр., нот, ил.
  • Humphrey Carpenter. Benjamin Britten: a biography (London: Faber, 1992) ISBN 0-571-14324-5

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.