Берлінський конгрес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Берлінський конгрес, Антон вон Вернер

Берлінський конгрес — міжнародний конгрес, відбувся 1 (13 червня) — 1 (13 липня) 1878 р., скликаний для перегляду умов Сан-Стефанський мирного договору 1878, що відсумував Російсько-турецьку війну 1877—1878 рр.

Ініціаторами конгресу були Австро-Угорщина та Англія, які виступили проти посилення позицій Росії на Балканах, проти національного визволення слов'янських народів Балканського півострова, особливо проти утворення великої слов'янської держави — Болгарії. Росія під загрозою війни з Англією та Австро-Угорщиною, ослаблена щойно завершеною війною з Туреччиною і не підтримана Німеччиною, була змушена погодитися на скликання конгресу.

У роботі конгресу взяли участь представники Росії, Англії, Австро-Угорщини, Німеччини. Були присутні також делегації Франції, Італії та Туреччини. На конгрес були запрошені представники Греції, Ірану, Румунії, Чорногорії, Сербії.

Берлінському конгресу передував ряд угод. 18 (30 травня) 1878 відбулася секретна англо-російська угода, що зумовила в загальних рисах умови перегляду Сан-Стефанський договору. 23 травня (4 червня) Англія підписала секретну конвенцію з Туреччиною, за якою Туреччина передавала їй важливий стратегічний пункт — острів Кіпр, Англія ж зобов'язалася захищати турецькі володіння в Азії. Англо-австрійська угода 25 травня (6 червня) визначила загальну лінію поведінки обох держав на конгресі.

Головував на конгресі німецький канцлер Бісмарк. Найважливіші питання зазвичай попередньо вирішувались на приватних нарадах представників Німеччини, Англії, Австро-Угорщини та Росії, делегації яких очолювали відповідно Бісмарк, прем'єр-міністр Бенджамін Дізраелі, міністр закордонних справ Д. Андраші та канцлер А. М. Горчаков.

Суперечки йшли в основному з приводу Болгарії, територію якої, визначену Сан-Стефанський договором, Австро-Угорщина і Англія бажали урізати до мінімуму, про Боснію та Герцоговину, на які претендувала Австро-Угорщина, і про території у Закавказзі, яке відійшло від Туреччини до Росії, проти чого протестувала Англія.

Підсумком конгресу стало підписання Берлінського трактату, за яким Болгарію було поділено на три частини; Фракія та Албанія залишались за Туреччиною; визнана незалежність Чорногорії, Сербії та Румунії. Масове невдоволеня балканських слов'ян рішеннями конгреса викликало Кресненско-Разрожське повстання.

Джерела[ред.ред. код]