Канцлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дана серія є частиною
політичної серії

ред.

Ка́нцлер (нім. Kanzler, від лат. cancellarius — секретар) — голова уряду у Німеччині та Австрії (Бундесканцлер).

У феодальних державах середньовічної Європи — вища посадова особа, що очолювала королівську канцелярію і архів, зберігала державну печатку.

  • У царській Росії державний канцлер — вищий цивільний чин. По табелі про ранги 1722 був чином I класу, відповідав статському чину Дійсний таємний радник 1-го классу, військовому чину генерал-фельдмаршала і морському генерал-адмірал. Найчастіше давався міністрам закордонних справ. Якщо міністр володів чином II класу, він міг іменуватися віце-канцлером. Всього в Росії в різний час чин канцлера мали 11 чоловік. Як правило, одночасно в країні був тільки один канцлер. В останні 50 років монархії чин канцлера нікому не присвоювався, хоча формально не був скасований.

Державні канцлери Російської імперії[ред.ред. код]

  1. 1709 — граф Гаврило Іванович Головкін (1660–1734).
  2. 1740 — князь Олексій Михайлович Черкаський (1680–1742).
  3. 1744 — граф Олексій Петрович Бестужев-Рюмін (1693–1766), в 1758 позбавлений чину канцлера, в 1762 отримав чин генерал-фельдмаршала.
  4. 1758 — граф Михайло Іларіонович Воронцов (1714–1767).
  5. 1796 — граф Іван Андрійович Остерман (1725–1811).
  6. 1797 — ясновельможний князь Олександр Андрійович Безбородько (1747–1799).
  7. 1802 — граф Олександр Романович Воронцов (1741–1805).
  8. 1809 — граф Микола Петрович Румянцев (1754–1826).
  9. 1834 — ясновельможний князь Віктор Павлович Кочубей (1768–1834).
  10. 1845 — граф Карл Васильович Нессельроде (1780–1862).
  11. 1867 — ясновельможний князь Олександр Михайлович Горчаков (1798–1883).

Див. також[ред.ред. код]