Бернардиця Юретич
| Бернардиця Юретич Bernardica Juretić | |
|---|---|
 Bernardica Juretić | |
| Міністр соціальної політики і молоді | |
| 22 січня 2016 — 19 жовтня 2016 | |
| Президент | Колінда Грабар-Кітарович |
| Прем'єр-міністр | Тихомир Орешкович |
| Попередник | Міланка Опачич |
| Наступник |
Нада Мурганич (як міністр у справах демографії, сім'ї, молоді та соціальної політики Хорватії) |
| Народилася |
18 серпня 1963 (60 років).svg){kind=small} с. Сріяне біля Оміша, СР Хорватія,СФР Югославія |
| Відома як | психологиня, політична діячка, монахиня |
| Громадянство |
.svg){kind=small} СФРЮ → Хорватія |
| Національність | хорватка |
| Освіта | Папський салезіянський університет |
| Alma mater | Папський салезіянський університет |
| Політична партія | безпартійна |
| У шлюбі з | неодружена |
| Професія | психолог |
| Релігія | римо-католичка |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Бернардиця Юретич (хорв. Bernardica Juretić, нар.18 серпня 1963, Сріяне, Оміш, Хорватія) — хорватська психологиня, гуманітарна діячка, міністр соціальної політики та молоді у правоцентристському уряді Тихомира Орешковича.[1]
Освіта[ред. | ред. код]
Народилася 18 серпня 1963 року в невеличкому далматинському селі Сріяне поблизу Оміша. У своєму рідному місті в 1978 році закінчила початкову школу ім. 23 травня, після чого вступила у медичне училище в Дубровнику, з якого випустилася в 1982 році. 1984 року, у 21-річному віці, стала черницею італійського ордену «Служниці благодійності» (італ. Ancelle Della Carità). У 1990 році, у віці 27 років, остаточно вийшла з ордену через багато інших зобов'язань, які вона мала щодо піклування про наркозалежних.[2] Свою освіту продовжила в Папському Салезіянському університеті[3] в Римі, який закінчила 1988 року дипломною роботою із психології на тему «Мета людського страждання у світлі логотерапії [Віктора] Франкля». 1990 року в тому самому університеті здобула ступінь магістра, захистивши наукову роботу з теми «Хворі на СНІД з психологічної точки зору». 1995 року вступила в докторантуру.[4][5]
Діяльність[ред. | ред. код]
У 1984—1986 роках працювала медсестрою Карітас у «Домі літніх людей» у баварському місті Фраюнг (Німеччина). 1990 року заснувала першу в колишній СФРЮ неурядову гуманітарну організацію для профілактики наркоманії та лікування наркозалежних — Zajednica susret.[6]
З 1992 до 1996 року відкрила три психотерапевтичні клініки у Пауче, Івановаці та Чіово, а також три консультативні центри. 1991 року призначається членом Національного комітету боротьби з наркоманією уряду Хорватії. У 1994 році стала національним координатором неурядових організацій у ділянці профілактики і лікування наркоманії. 2000 року відкрила психотерапевтичну клініку для лікування наркоманів у Бані-Луці, що у Боснії та Герцеговині. З 2001 по 2003 рік була начальницею терапевтичного центру Чіово, який вона заснувала. У 2002 році стала головою експертної ради хорватського урядового Управління з боротьби проти наркоманії, а 2003 року очолила Управління з боротьби проти наркоманії. Цю посаду займала до 2008. 2004 року стала викладачем кафедри лікування профзахворювань факультету соціальної медицини. З 2008 до 2011 року працювала помічником директора та начальником відділу кадрової політики АТ «Institut IGH d.d.». У 2012 році призначена зовнішнім членом Ради з охорони здоров'я та соціальних питань парламенту Хорватії та директором заснованої нею неурядової гуманітарної організації «Zajednica susret». 22 січня 2016 року стала міністром соціальної політики та молоді.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Неодружена. Заявляла, що колись думала всиновити дитину, але, зрештою, передумала, бо вважає, що «кожна дитина потребує матері і батька, навіть якщо вони остаточно розлучилися».[7]
Переконана римо-католичка. За день перед тим, як стала міністром, написала пост на Facebook, в якому подякувала своїм друзям за їхні привітання та закликала тих своїх друзів, які вірують, молитися за неї і весь уряд з тим, щоб Дух Святий просвітив їх так, щоб вони змогли працювати тільки задля слави Божої.[8]
5 лютого 2016 дала інтерв'ю загребському комерційному телеканалові RTL Televizija, в якому, серед іншого, заявила, що «тільки сила Божа і Його допомога може витягнути нас [із цих проблем]. Звичайно, з нашими зусиллями, але, звісно, ми не зможемо зробити це самотужки». Вона відмовляється говорити про аборт, штучне запліднення і законодавче визнання одностатевих шлюбів у Хорватії, бо вважає ці питання ідеологічними.[9]
Вільно говорить хорватською, німецькою, італійською, англійською, іспанською та португальською мовами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ministrica [Архівовано 25 лютого 2016 у Wayback Machine.], Ministarstvo socijalne politike i mladih, www.mspm.hr, процитовано 18 лютого 2016. (хор.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Università Pontificia Salesiana, Salezijanci
- ↑ dnevnik.hr [Архівовано 1 березня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ jutarnji.hr [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ zajednica-susret.hr [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ index.hr[недоступне посилання з червня 2019] (хор.)
- ↑ Neka nas Duh sv. prosvijetli da radimo samo na slavu Božju [Архівовано 25 лютого 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ Ministrica Juretić pozvala ljude da mole: Samo nas Bog može izvući, sami ne možemo [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.] (хор.)
|
