Битва за Перемишль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва за Перемишль
Українсько-польська війна 1918—1919
Дата: 112 листопада 1918
Місце: Галичина
Результат: Перемога Польщі
Сторони
Flag of Ukraine.svg ЗУНР Flag of Poland.svg II Польська Республіка
Військові сили
Flag of Ukraine.svg УГА Flag of Poland.svg ПОВ


Битва за Перемишль — бої між нерегулярними українськими та польськими формуваннями з 2 по 10 листопада 1918 року.

Передстояння[ред.ред. код]

На звістку про призначення військовим комендантом Перемишля поляка — генерала Станіслава Пухальського та його прибуття 29 жовтня, представники місцевої УНРади на чолі із В. Загайкевичем пішли на переговори до Пухальського з вимогою передати владу українцям. Останні розраховували на допомогу військових частин, які дислокувалися навколо Перемишля, зокрема чекали допомоги від військ крайової оборони (18 полк), піхотних полків у Журавиці, Ярославі, Сяноці, Ряшеві (9, 77, 34 і 89-й). Більшість у військових підрозділах становили українці, проте національно-визвольну боротьбу у краї підтримав тільки 9 піхотний полк. Українська військова група, що підпорядковувалася Українському військовому генеральному комісаріату з запасного батальйону 9 піхотного полку, що розташовувався в Журавиці, прийняла рішення зайняти місто. 30 жовтня зранку вояки на чолі з сотником Миколою Федюшкою перебрали керування в частині, інтернували неукраїнських військових, під вечір контролюють містечко та телеграфічно повідомили УНРаду про потребу подальших вказівок. Пухальський погрожує направити проти них угорську частину, і ткаи направили проти повсталих українців два угорські курені, які, однак, по дорозі розбіглися. З огляду на це, українські військові розійшлися по домівках. Натомість вночі з 31 жовтня на 1 листопада польська поліція осадила Перемишль, а в обідню пору до міста прибула польська ліквідаційна комісія, котра не могла дістатися до Львова.

Проголошення Республіки[ред.ред. код]

Після проголошення ЗУНР вночі на 1 листопада в Перемишлі почалися сутички польських та українських містян. Австрійський губернатор відмовився передати владу в місті українцям, натомість надав її полякам, місто формально приєднано до Польщі. Під вечір надходить з Варшави наказ генерала Тадея Розвадовського про призначення Пухальського керуючим всіма польськими збройними силами в Галичині. Однак на той час вояки займалися грабуванням магазинів, а не наведенням порядку.

Український дім у Перемишлі

Польська поліція відразу ж прийнялася придушувати українські мітинги, що призвело до загибелі 7 українських студентів біля залізничного вокзалу; це стало приводом до збройного виступу.

УНРада добре розуміла, що залізничний вузол Перемишль є ключем до Львова, і 500 вояків 9-го полку 1 листопада здійснили першу спробу оволодіти містом, але невдалу. Вечором 1 листопада почалися польсько-українські перемовини, в яких представниками від УНРади були Володимир Загайкевич, Іван Жолнір, А. Алиськевич, А. Сабат та Володимир Демчук; від поляків чолював Олександр Скарбек. По вислідках перемовин 2 листопада підписано угоду, згідно з якою урядувати в місті мала змішана 9-членна комісія польсько-українсько-єврейська, порядком мала зайнятися така ж змішана поліція.

В тому самому часі в українському Народному Домі відбувалося зібрання, на якому дії представників УНРади визнано угодовськими і їхні повноваження недійсними та затверджено нове керівництво українського комітету Перемишля; власне новообраний склад комітету і закликав до перебирання влади в місті. Для втілення в життя перевороту створено Диктатуру на чолі із Л. Даниловичем.

Для наказаного напередодні 1 листопада висадження мостів у Перемишлі місцева військова команда спочатку не могла знайти вибухового матеріалу, а коли його вдалося розшукати, виявилося, що ніхто не вміє ним скористатися. Висланий до Городка з валкою возів, навантажених зброєю й вибухівкою, поручник Ананія Степанів не встиг зруйнувати залізничний міст через ріку Верещицю, яким до Львова безперешкодно дісталися надіслані з Перемишля потяги з допомогою польським повстанцям.

Спроба оволодіти містом[ред.ред. код]

Вночі з 3 на 4 листопада організовані загони українських добровольців — більше 200 охочих з сусідніх сил разом з 30 бувшими вояками УСС опанували правобережжя Перемишля. Однак загони не змогли виконати наказу про висадження в повітря перемиських мостів, що в майбутньому вельми дошкуляло в ході українсько-польської війни. По спогадах учасників тих подій, спричинився до цього нерішучістю Теофіл Кормош. Єврейську поліцію (понад 400 осіб) було здезорганізовано навмисними чутками про погром, що близиться.

За підтримки українських містян польська поліція 4 листопада з міста витіснена, влада в Перемишлі переходить до українців. Пухальський, не знаючи, що на лівому березі Сяну поляки під рукою місцевого ксьондза готують акцію збройного спротиву, видає наказ польським силам припинити протистояння та полишити місто. Польське ополчення одначе вирішує продовжити спротив і займає лівобережний Перемишль. Арештовано більше сотні поляків, серед них генерал Пухальський, австрійський комендант міста. Проводиться призив жителів Перемишля в нерегулярне формування для захисту від польських сил; протягом тижня українська влада корнтролює місто та околиці. Згодом дійшло до замирення, демаркаційною лінією визнано течію Сяну. Українські сили зобов'язалися видати польським харчові запаси з австро-угорських складів та випускають Пухальського з офіцерами. 9 листопада з Кракова на Перемишль рушили сили Юліана Стахевича.

10 листопада до міста підійшли 2000 польських жовнірів підполковника Токаржевського з австрійським бронепотягом, броньовиками та 8 гарматами, їм протистояли 700 українських добровольців з 2 гарматами. Поляки залізницею дійшли до Журавиці, звідти пішим строєм на частину Перемишля Засяння. Польські військовики виголосили ультиматум про беззастережну здачу, який українська сторона відкинула. Бої відбувалися в Перемишлі та Селиськах[1] поблизу Медики.

Польський наступ[ред.ред. код]

11 листопада в часі обіду поляки почали з-за Сяну обстріл українських позицій; тоді ж українці пустили два пустих локомотиви по невисаджених залізничних мостах для унеможливлення просування. Польський бронепоїзд прийняв удар на себе, та очистив шлях; згодом почалася атака польської піхоти одночасно 2 мостами, 2 понтонними переправами та власне бронепотягом. До вечора 11 листопада польські сили захопили міську управу, старе місто та укріпилися на позиціях. Вночі в єврейських кварталах, котрі знаходилися в частині Перемишля, зайнятій польськими силами, почалися грабунки магазинів і мешканців. Перед полуднем 12 листопада бої за Перемишль закінчилися, українські сили відійшли в напрямку Хирова. Втрати з обидвох сторін були приблизно однаковими і рахувалися по 10 загиблих та 50 поранених.

Місто потрапило в руки поляків, вони змогли направити в ізольований Львів підмогу та згодом повністю зайняти місто. Це відкривало можливість крім того для випадів на Хирів і Любачів. Без опанування Перемишля поляки не могли б й мріяти про вдержання Львова й опанування Східньої Галичини взагалі.  Вже 20 листопада з Перемишля до Львова прибула бойова група польських військ Токаржевського, котра до цього часу зросла чисельно — 8300 солдатів та старшин, 60 скорострілів та 45 гармат.

Війна без ненависті[ред.ред. код]

Збройне протистояння не переходило в міжнаціональну ненависть. Учасник боїв за Перемишль майбутній польський історик Вацлав Ліпінський у мемуарах згадував, як безперешкодно проходив на зайняту українцями цитадель у Перемишлі, щоб віддати почесті похованим тут побратимам[2].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]