Польська Республіка (1918—1939)
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| Історичні польські держави |
Польська Республіка (пол. Rzeczpospolita Polska), також Друга Річ Посполита (пол. II Rzeczpospolita) — польська держава, створена 1918 року. Державною мовою була польська, а валютою початково польська марка, а від 1924 року — польський злотий.Остаточні кордони проголошеної Польської Республіки або Другої Речі Посполитої, які визнала Ліга Націй, склалися в 1923 року. 8 грудня 1919 року Найвища Рада Антанти на Паризькій мирній конференції визначила східний кордон Польщі по так званій “лінії Керзона”, за якою лишилися етнічні українські землі: Лемківщина, Підляшшя, Посяння, Сокальщина, Равщина і Холмщина. Умовна “лінія Керзона” проходила через Гродно – Ялівку – Немирів – Берестя – Дорогуськ – Устилуг, на схід від Грубешова, через Крилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля аж до Карпат і мала становити не лише східний кордон Польщі, але й кордон між Польщею та Україною. На сході кордони включали території Західної України та Західної Білорусії, а також Віденську область, захоплену в 1920 р. в Литви. Одночасно за рішенням Паризької мирної конференції до Польщі було приєднано частини Помор’я і Пруссії та Познань. У жовтні 1921 р. Польщі було передано третину Сілезії (Шльонц). Внаслідок стабілізації кордонів у 1922 р. територія відновленої Польської Республіки становила 388,6 тис.кв.км. (52% території Першої Речі Посполитої).
Зміст |
Назва [ред.]
Офіційно затверджена в Конституції назва держави — Польська республіка.
В сучасній Польщі називається Другою Річчю Посполитою (пол. II Rzeczpospolita) для підкреслення спадкоємності з багатонаціональною шляхетською Річчю Посполитою (1569–1795), що її було ліквідовано в результаті поділів між Австрією, Прусією й Росією (1772–1795). Така ж назва часто зустрічається в українській історіографії.
Загальні відомості [ред.]
Кордони Другої Речі Посполитої було визначено в 1922, у результаті поділів Німецької, Австро-Угорської й Російської імперії, а також воєн з Західно-Українською Народною Республікою та Радянською Росією. Польща межувала з Чехословаччиною, Німеччиною, Латвією, Литвою, Румунією й СРСР. На півночі мала вихід до Балтійського моря.
Площа республіки становила близько 388 600 км². Це була шоста за величиною країна в тогочасній Європі. Тогочасні кордони не задовольняли польський уряд, що прагнув відновлення першої Речі Посполитої Двох Народів, тому держава була агресивно налаштована стосовно країн Балтії й західних республік СРСР.
В Польщі мешкало 27,2 мільйонів осіб за переписом 1922. У 1939, перед спалахом Другої світової війни, населення становило 35,1 млн осіб. Третина з них не була етнічними поляками — 17 % українців і білорусів, 10 % євреїв, 5 % німців, і 1 % відсоток литовців, росіян і чехів. Попри це, республіканський уряд вів курс на створення мононаціональної польської держави, нехтуючи правами національних меншин.
У період між двома світовими війнами Друга Річ Посполита була відносно стабільним економічним регіоном Європи. Її найбільшими соціально-політичними та освітніми центрами були міста Варшава, Краків, Познань, Вільно й Львів.
Залежні й автономні території [ред.]
- Сілезька автономія — польська частина Верхньої та Тешинской Сілезії;
- Вільне місто Данциг — Гданськ і околиці
Хронологія [ред.]
- Незалежність; Варшава стала вільною: 11 листопада, 1918.
- Вибори до Сейму: 26 січня, 1919.
- Версальський договір (Статті 87-93) і Малий Версальський Договір, 28 червня, 1919, проголосив Польщу як суверенну і незалежну державу на міжнародній арені..
- Війна проти України: Українсько-польська війна в Галичині 1918—19.
- Війна проти Радянської Росії: Польсько-радянська війна 1920. Варшавська битва (1920). Ризький мир.
- Війна проти Литви: Польсько-литовська війна.
- Польсько-Чехословацький прикордонний конфлікт.
- Повстання в Великій Польщі й Силезії. Великопольське повстання (1918-1919), Сілезьке повстання.
- 15 липня, 1920 — Сільськогосподарська реформа.
- 17 березня, 1921 — Конституційний марш.
- 1921 — альянс із Францією та Румунією.
- Вибори до Сейму 1922-11-05 та Сенату — 1922-11-12.
- Президент Габріель Нарутович, і його вбивство (16 грудня, 1922).
- 1924 — Уряд Владислава Грабського. Польський Банк. Грошова реформа в Польщі, 1924.
- Президент Станіслав Войцеховський — Грудень 20, 1922.
- Травневий замах — Zamach majowy, 1926, Травень, Юзеф Пілсудський робить державний переворот. Початок санації уряду.
- Роман Дмовський, Обоз Великопольський (4 грудня 1926), Народна демократія.
- 1928 — Позапартійний блок співпраці в уряді Пілсудського.
- 16 листопада 1930 — Вибори до парламенту.
- 25 червня 1932 — Радянсько-польський акт про ненапад
- 26 січня 1934 — Німецько-польський акт про ненапад
- 23 квітня 1935 — Квітнева Конституція
- 12 травня 1935 — смерть Юзефа Пілсудського
- Гдиня, Центральний Індустріальний Регіон (Польща) (1936), Євген Квитковський
- 2 лютого 1937 — створення політичної партії Союзу Національної Єдності
- Жовтень 1938 — анексія Заолжя, Горної Орави, Татранської Яворжини у Чехословаччини
- 2 січня 1939 — смерть Романа Дмовського
- 31 березня 1939 — військові гарантії від Сполученого Королівства і Франції
- 23 серпня 1939 — акт про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною: Пакт Молотова-Ріббентропа з таємним протоколом про військовий блок, проти Польщі й інших країн
- 25 серпня 1939 — альянс Польщі й Великої Британії
Формування [ред.]
Окуповану арміями Німеччини й Австро-Угорщини влітку 1915 частину Польщі, що була колись під владою Росії, окупаційні сили проголосили незалежним королівством 5 листопада 1916, під керівництвом Ради Держави і (від 15 жовтня 1917) Ради Регентства (Rada Regencyjna Królestwa Polskiego), що керували країною під німецькою опікою протягом виборів короля.
Незабаром перед кінцем І Світової Війни, 7 жовтня, 1918, Рада Регентства розпустила Раду Держави й оголосила про свій намір відновити Польську незалежність. За виключенням марксистсько-орієнтованої Соціал-демократичної Партії Королівства Польщі і Литви, політичні партії підтримали цей намір. 23 жовтня Рада призначила новий уряд Йозефа Свержинського й розпочала військову присягу Польської Армії. 5 листопада в Любліні створено першу Раду Делегатів. 6 листопада комуністи оголосили створення Республіки Тарнобжег. Того ж дня створено Тимчасовий Уряд Народів Республіки Польщі соціалістом Ігнансієм Дажинським.
10 листопада Юзеф Пілсудський повернувся до Варшави з Магдебурга. Наступного дня, завдяки своїй популярності й підтримці з боку різних політичних партій, Рада Регентства призначила Пілсудського Командиром Польських Озброєних Сил. 14 листопада Рада розпустила себе й передала всі свої повноваження Пілсудському, як голові держави (Naczelnik Państwa).
Уряди було створено в Галичині (колись підвладна Австрії південна Польща): засновується Національна Рада Тешинського Князівства (створено в листопаді 1918) і Польський Комітет Ліквідації (створено 28 жовтня). Пізніше, розпочинається конфлікт у Львові між силами Військового Комітету України й польськими Львівськими «Орлами».
Після консультації з Пілсудським, уряд Дажинського розпустився, створено новий уряд Єжи Моражевського.
Друга Світова Війна [ред.]
21 березня 1939 року нацистська Німеччина зажадала від Польщі передати їй вільне місто Данциг (з 1945 року — Гданськ), вступити в Антикомінтернівський пакт і відкрити для неї «польський коридор» (створений після Першої світової війни для забезпечення виходу Польщі до Балтійського моря). Польща відкинула всі вимоги Німеччини.
28 березня 1939 року Адольф Гітлер розірвав Пакт про ненапад з Польщею.
23 серпня 1939 року підписано Пакт Молотова — Ріббентропа, в доданому до нього секретному додатковому протоколі сторони домовилися про розподіл сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Відповідно до протоколу межа сфер інтересів у Польщі проходила приблизно по «лінії Керзона».
Після нападу на Польщу 1 вересня 1939 року нацистської Німеччини уряд Польщі на чолі з президентом Ігнацієм Мосціцького переїхав до Румунії, перейшовши кордон в ніч на 17 вересня 1939 року, і був інтернований румунськими властями на вимогу Німеччини. В цей же день СРСР направив свої війська до лінії Керзона в східну частину безвладної Польщі, населену переважно непольським населенням. В кінці вересня 1939 року було сформовано і до 6 липня 1945 року визнавався багатьма країнами законним продовжувачем II Речі Посполитої уряд Польщі у вигнанні, а також підпорядкована йому адміністрація в окупованій Польщі — Польська підпільна держава і його політичні та військові структури (Армія Крайова).
Припинення дипломатичного визнання польського уряду у вигнанні Сполученим Королівством і США 6 липня 1945 року і згодом іншими країнами світу слід вважати фактичним кінцем II Речі Посполитої як суб'єкта міжнародного права. Заключним акордом її існування в 1990 році стала передача президентських регалій від останнього президента Республіки у вигнанні Ришарда Качоровського другому президентові III Речі Посполитої і першому обраному в ході вільних виборів — Леху Валенсі.
Політичний устрій [ред.]
Економіка [ред.]
По відновленню незалежності Польща зазнала великих економічних труднощів. В межах Республіки були залишки трьох різних економічних систем, з трьома різними валютами й з маленьким або відсутніми прямими інфраструктурними зв'язками. Суміжні індустріальні центри, так само як і головні міста, часто не мали прямого сполучення залізницею, бо перед тим вони належали різним державам. Наприклад, на початку 1920-х не існувало прямого залізничного зв'язку між Варшавою й Краковом, аж поки 1934 року не прокладено залізницю. На довершення цього І Світова й Польсько-Радянська війни лишили по собі руїни. Відчутною була економічна невідповідність між східною (під назвою Польща В) і західною (так звана Польща А), розвиненішою, частинами країни. Часті зміни кордону й тарифні війни (особливо з Нацистською Німеччиною) теж мали негативний економічний наслідки для Польщі.
Попри ці проблеми, Польща в період між війнами, досягла економічного процвітання на кшталт з Західної Європи. У 1924 міністр економіки Владислав Грабський запровадив до обігу злотий як єдину валюту для Польщі, що була однією з найстійкіших валют Центральної Європи. Нова валюта допомогла зупинити гіперінфляцію, Польща була єдина країна в Європі, що змогла обійтися без іноземних позик чи допомоги.
Основа польського процвітання базувалась на двох ключових інфраструктурних елементах. Перший — будівництво в Гдині портового міста, що дозволило Польщі цілком обійти Гданськ (який мав під сильним Нацистським тиском бойкотувати Польський експорт вугілля). Другий елемент — створення СОР Центрального Індустріального Регіону (Centralny Okręg Przemysłowy). Але ці починання перервали й значною мірою знищили Німецьке й Радянське вторгнення та початок Другої Світової Війни.[2]
Демографія [ред.]
Отримавши за Ризькою угодою території, більшість автохтонних мешканців яких становили українці, білоруси, литовці тощо, Польша стала багатонаціональною державою, де аж третину людності за переписом 1921 року — 30,8 % — становили неполяки.[3]
Поляки переважали також в Вільно і в районі Львова. У багатьох районах переважало єврейське населення. Між владою і представниками меншин часто загострювались суперечки й конфлікти.
Польща була також державою багатьох релігій. У 1921 році 16,057,229 поляків (приблизно. 62.5 %) були римськими католиками, 3,031,057 громадян Польщі (приблизно. 11.8 %) були католиками східного обряду (здебільшого українські греко-католики і вірменські греко-католики), 2,815,817 (приблизно. 10.95 %) були Російські православні, 2,771,949 (приблизно. 10.8 %) були іудеї, і 940,232 (приблизно. 3.7 %) були протестантами (здебільшого лютеранами).[4][5]
| Дата перепису | Чисельність | Відсоток міського населення | Густота населення (осіб/1 км²) |
|---|---|---|---|
| 30 вересня 1921 | 27 177 000 | 24,6 % | 69, 9 |
| 9 грудня 1931 | 32 107 000 | 27,4 % | 82, 6 |
| 31 грудня 1938 | 34 849 000 | 30 % | 89, 7 |
Національний склад за даними перепису 1931 року.[4]
- Поляки — 68, 9 %.
- Українці — 10, 1 %.
- Євреї — 8, 6 %.
- Русини — 3, 8 %.
- Білоруси — 3, 1 %.
- Німці — 2, 3 %.
- Росіяни — 0, 4 %.
- Інші — 1 %.
Адміністративний поділ [ред.]
Адміністративно-територіальний поділ Польської Республіки було трирівневим: країна ділилася на воєводства, воєводства — на повіти, повіти — на гміни.
| Польські воєводства у міжвоєнний період (на 1 квітня 1937 р.) |
|||||
| Автомобільні номери (з 1937) |
Воєводство | Центр | Площа тис. км² (1930) |
Населення (тис. чел) (1931) |
|
|---|---|---|---|---|---|
| 00 — 19 | місто Варшава | Варшава | 0, 14 | 1 179, 5 | |
| 20 — 24 | Білостоцьке | Білосток | 26, 0 | 1 263, 3 | |
| 85 — 89 | Варшавське | Варшава | 31, 7 | 2 460, 9 | |
| 90 — 94 | Віленське | Вільна | 29, 0 | 1 276, 0 | |
| 95 — 99 | Волинське | Луцьк | 35, 7 | 2 085, 6 | |
| 25 — 29 | Келецьке | Кельце | 22, 2 | 2 671, 0 | |
| 30 — 34 | Краківське | Краків | 17, 6 | 2 300, 1 | |
| 45 — 49 | Лодзінське | Лодзь | 20, 4 | 2 650, 1 | |
| 40 — 44 | Львівське | Львів | 28, 4 | 3 126, 3 | |
| 35 — 39 | Люблінське | Люблін | 26, 6 | 2 116, 2 | |
| 50 — 54 | Новогрудське | Новогрудок | 23, 0 | 1 057, 2 | |
| 65 — 69 | Познанське | Познань | 28, 1 | 2 339, 6 | |
| 55 — 59 | Поліське | Брест-над-Бугом | 36, 7 | 1 132, 2 | |
| 60 — 64 | Поморське | Торунь | 25, 7 | 1 ,884, 4 | |
| 75 — 79 | Сілезьке | Катовіце | 5, 1 | 1 533, 5 | |
| 70 — 74 | Станіславське | Станіслав | 16, 9 | 1 480, 3 | |
| 80 — 84 | Тарнопольське | Тарнополь | 16, 5 | 1 600, 4 | |
1 квітня 1938 року кордони деяких західних і центральних воєводств зазнали істотних змін.
.jpg)
Джерела [ред.]
- ↑ Капітуляція останнього збройного формування Війська Польського.
- ↑ , Atlas Historii Polski, Demart Sp, 2004, ISBN 83-89239-89-2
- ↑ Joseph Marcus, Social and Political History of the Jews in Poland, 1919–1939, Mouton Publishing, 1983, ISBN 90-279-3239-5, Google Books, p. 17
- ↑ а б , Powszechny Spis Ludnosci r. 1921
- ↑ Norman Davies, God's Playground, Columbia University Press, 2005, ISBN 0-231-12819-3, Google Print, p.299
|
|||||||
