Польська Республіка (1918—1939)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Rzeczpospolita Polska
Польська Республіка
1918 – 1939
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
Державний гімн Польщі
Розташування Польща
Столиця Варшава
52°13′ пн. ш. 21°00′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 21.000° сх. д. / 52.217; 21.000
Мови польська
Форма правління Республіка
Президент Перелік
Прем'єр Міністр Перелік
Законодавчий орган Сейм
 - верхня палата Сенат
 - нижня палата Сейм
Історичний період Міжвоєнний період
 - Перша Світова війна 11 Листопад
 - Польська кампанія Вермахту, Польський похід РСЧА 5 червня[1]
Площа
 - 1921 387 000 км2
 - 1931 388 634 км2
 - 1938 389 720 км2
Населення
 - 1921 27 177 000 осіб
     Густота 70,2 осіб/км² 
 - 1931 32 107 000 л.
     Густота 82,6 осіб/км² 
 - 1938 34 849 000 осіб
     Густота 89,4 осіб/км² 
Валюта марка (до 1924)
злотий (після 1924)
Попередник
Наступник
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the German Empire.svg Німецька Імперія
Flag of Poland.svg Королівство Польське (1916–1918)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Ukraine.svg ЗУНР
Flag of Ukrainian People's Republic (non-official, 1917).svg УНР
Третій Рейх Flag of German Reich (1935–1945).svg
Радянський Союз Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Польська підпільна держава Flaga PPP.svg
Історичні польські держави

По́льська Респу́бліка (пол. Rzeczpospolita Polska), також Дру́га Річ Посполи́та (пол. II Rzeczpospolita) — польська держава, створена 1918 року. Державною мовою була польська, а валютою початково польська марка, а від 1924 року — польський злотий. Остаточні кордони проголошеної Польської Республіки або Другої Речі Посполитої, які визнала Ліга Націй, склалися в 1923 року.

8 грудня 1919 року Найвища Рада Антанти на Паризькій мирній конференції визначила східний кордон Польщі по так званій “лінії Керзона”, за якою лишилися етнічні українські землі: Лемківщина, Підляшшя, Посяння, Сокальщина, Равщина і Холмщина. Умовна “лінія Керзона” проходила через Гродно – Ялівку – Немирів – Берестя – Дорогуськ – Устилуг, на схід від Грубешова, через Крилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля аж до Карпат і мала становити не лише східний кордон Польщі, але й кордон між Польщею та Україною. На сході кордони включали території Західної України та Західної Білорусі, а також Віленську область, захоплену в 1920 р. в Литви.

Одночасно за рішенням Паризької мирної конференції до Польщі було приєднано частини Помор’я і Пруссії та Познань. У жовтні 1921 р. Польщі було передано третину Сілезії (Шльонц). Унаслідок стабілізації кордонів 1922 р. територія відновленої Польської Республіки становила 388,6 тис.кв.км. (52% території Першої Речі Посполитої).

Назва[ред.ред. код]

Офіційно затверджена в Конституції назва держави — Польська республіка.

У сучасній Польщі називається Другою Річчю Посполитою (пол. II Rzeczpospolita) для підкреслення спадкоємності з багатонаціональною шляхетською Річчю Посполитою (15691795), що її було ліквідовано в результаті поділів між Австрією, Прусією й Росією (17721795). Така ж назва часто трапляється в українській історіографії.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Кордони Другої Речі Посполитої було визначено в 1922, у результаті поділів Німецької, Австро-Угорської й Російської імперії, а також воєн з Західно-Українською Народною Республікою та Радянською Росією. Польща межувала з Чехословаччиною, Німеччиною, Латвією, Литвою, Румунією й СРСР. На півночі мала вихід до Балтійського моря.

Площа республіки становила близько 388 600 км². Це була шоста за величиною країна в тогочасній Європі. Тогочасні кордони не задовольняли польський уряд, що прагнув відновлення першої Речі Посполитої Двох Народів, тому держава була агресивно налаштована стосовно країн Балтії й західних республік СРСР.

У Польщі мешкало 27,2 мільйонів осіб за переписом 1921. 1939 року, перед спалахом Другої світової війни, населення становило 35,1 млн осіб. Третина з них не була етнічними поляками — 17 % українців і білорусів, 10 % євреїв, 5 % німців, і 1 % відсоток литовців, росіян і чехів. Попри це, республіканський уряд вів курс на створення мононаціональної польської держави, нехтуючи правами національних меншин.

У період між двома світовими війнами Друга Річ Посполита була відносно стабільним економічним регіоном Європи. Її найбільшими соціально-політичними та освітніми центрами були міста Варшава, Краків, Познань, Вільно й Львів.

Залежні й автономні території[ред.ред. код]

Хронологія[ред.ред. код]

Формування[ред.ред. код]

Солдати війська Великопольщі, 1919
Польські солдати показують захоплені Радянські бойові прапори після Варшавської битви
Польський бронеавтомобіль Korfanty в 1920

Окуповану арміями Німеччини й Австро-Угорщини влітку 1915 частину Польщі, що була колись під владою Росії, окупаційні сили проголосили незалежним королівством 5 листопада 1916, під керівництвом Ради Держави і (від 15 жовтня 1917) Ради Регентства (Rada Regencyjna Królestwa Polskiego), що керували країною під німецькою опікою протягом виборів короля.

Незабаром перед кінцем І Світової Війни, 7 жовтня, 1918, Рада Регентства розпустила Раду Держави й оголосила про свій намір відновити Польську незалежність. За виключенням марксистсько-орієнтованої Соціал-демократичної Партії Королівства Польщі і Литви, політичні партії підтримали цей намір. 23 жовтня Рада призначила новий уряд Йозефа Свержинського й розпочала військову присягу Польської Армії.

5 листопада в Любліні створено першу Раду Делегатів. 6 листопада комуністи оголосили створення Республіки Тарнобжег. Того ж дня створено Тимчасовий Уряд Народів Республіки Польщі соціалістом Ігнансієм Дажинським.

10 листопада Юзеф Пілсудський повернувся до Варшави з Магдебурга. Наступного дня, завдяки своїй популярності й підтримці з боку різних політичних партій, Рада Регентства призначила Пілсудського Командиром Польських Озброєних Сил. 14 листопада Рада розпустила себе й передала всі свої повноваження Пілсудському, як голові держави (Naczelnik Państwa).

Уряди було створено в Галичині (колись підвладна Австрії південна Польща): засновується Національна Рада Тешинського Князівства (створено в листопаді 1918) і Польський Комітет Ліквідації (створено 28 жовтня). Пізніше, розпочинається конфлікт у Львові між силами Військового Комітету України й польськими Львівськими «Орлами».

Після консультації з Пілсудським, уряд Дажинського розпустився, створено новий уряд Єжи Моражевського.

Друга Річ Посполита, фізична мапа 1939
Друга Річ Посполита 1922–1938

Друга Світова Війна[ред.ред. код]

21 березня 1939 року нацистська Німеччина зажадала від Польщі передати їй вільне місто Данциг (з 1945 року — Гданськ), вступити в Антикомінтернівський пакт і відкрити для неї «польський коридор» (створений після Першої світової війни для забезпечення виходу Польщі до Балтійського моря). Польща відкинула всі вимоги Німеччини.

28 березня 1939 року Адольф Гітлер розірвав Пакт про ненапад з Польщею.

23 серпня 1939 року підписано Пакт Молотова — Ріббентропа, в доданому до нього секретному додатковому протоколі сторони домовилися про розподіл сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Відповідно до протоколу межа сфер інтересів у Польщі проходила приблизно по «лінії Керзона».

Після нападу на Польщу 1 вересня 1939 року нацистської Німеччини уряд Польщі на чолі з президентом Ігнацієм Мосцицьким переїхав до Румунії, перейшовши кордон в ніч на 17 вересня 1939 року, і був інтернований румунськими властями на вимогу Німеччини. В цей же день СРСР направив свої війська до лінії Керзона в східну частину безвладної Польщі, населену переважно непольським населенням. В кінці вересня 1939 року було сформовано і до 6 липня 1945 року визнавався багатьма країнами законним продовжувачем II Речі Посполитої уряд Польщі у вигнанні, а також підпорядкована йому адміністрація в окупованій Польщі — Польська підпільна держава і його політичні та військові структури (Армія Крайова).

Припинення дипломатичного визнання польського уряду у вигнанні Сполученим Королівством і США 6 липня 1945 року і згодом іншими країнами світу слід вважати фактичним кінцем II Речі Посполитої як суб'єкта міжнародного права. Заключним акордом її існування в 1990 році стала передача президентських регалій від останнього президента Республіки у вигнанні Ришарда Качоровського другому президентові III Речі Посполитої і першому обраному в ході вільних виборів — Леху Валенсі.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

По відновленню незалежності Польща зазнала великих економічних труднощів. В межах Республіки були залишки трьох різних економічних систем, з трьома різними валютами й з маленьким або відсутніми прямими інфраструктурними зв'язками. Суміжні індустріальні центри, так само як і головні міста, часто не мали прямого сполучення залізницею, бо перед тим вони належали різним державам. Наприклад, на початку 1920-х не існувало прямого залізничного зв'язку між Варшавою й Краковом, аж поки 1934 року не прокладено залізницю. На довершення цього І Світова й Польсько-Радянська війни лишили по собі руїни. Відчутною була економічна невідповідність між східною (під назвою Польща В) і західною (так звана Польща А), розвиненішою, частинами країни. Часті зміни кордону й тарифні війни (особливо з Нацистською Німеччиною) теж мали негативний економічний наслідки для Польщі.

Попри ці проблеми, Польща в період між війнами, досягла економічного процвітання на кшталт з Західної Європи. У 1924 міністр економіки Владислав Грабський запровадив до обігу злотий як єдину валюту для Польщі, що була однією з найстійкіших валют Центральної Європи. Нова валюта допомогла зупинити гіперінфляцію, Польща була єдина країна в Європі, що змогла обійтися без іноземних позик чи допомоги.

Основа польського процвітання базувалась на двох ключових інфраструктурних елементах. Перший — будівництво в Гдині портового міста, що дозволило Польщі цілком обійти Гданськ (який мав під сильним Нацистським тиском бойкотувати Польський експорт вугілля). Другий елемент — створення СОР Центрального Індустріального Регіону (Centralny Okręg Przemysłowy). Але ці починання перервали й значною мірою знищили Німецьке й Радянське вторгнення та початок Другої Світової Війни.[2]

Демографія[ред.ред. код]

Національності Польщі у 1937 році

Отримавши за Ризькою угодою території, більшість автохтонних мешканців яких становили українці, білоруси, литовці тощо, Польща стала багатонаціональною державою, де аж третину людності за переписом 1921 року — 30,8% — становили неполяки [3].

Поляки переважали також в Вільно і в районі Львова. У багатьох районах переважало єврейське населення. Між владою і представниками меншин часто загострювались суперечки й конфлікти.

Польща була також державою багатьох релігій. У 1921 році 16,057,229 поляків (приблизно. 62.5 %) були римськими католиками, 3,031,057 громадян Польщі (приблизно. 11.8 %) були католиками східного обряду (здебільшого українські греко-католики і вірменські греко-католики), 2,815,817 (приблизно. 10.95 %) були православні, 2,771,949 (приблизно. 10.8 %) були іудеї, і 940,232 (приблизно. 3.7 %) були протестантами (здебільшого лютеранами).[4][5]

Чисельність населення
Дата перепису Чисельність Відсоток міського населення Густота населення (осіб/1 км²)
30 вересня 1921 27 177 000 24,6 % 69, 9
9 грудня 1931 32 107 000 27,4 % 82, 6
31 грудня 1938 34 849 000 30 % 89, 7

Національний склад населення (національність визначалася за рідною мовою) за даними перепису 1931 року.[4]

  1. Поляки — 68,9%.
  2. Українці — 13,9%.
  3. Євреї — 8,6%.
  4. Білоруси — 3,1%.
  5. Німці — 2,3%.
  6. Росіяни — 0,4%.
  7. Інші — 1%.
Поширення мов за переписом 1931 р.[4]
Polish language frequency in Poland in 1931.PNG
Hebrew and Yiddish language frequency in Poland in 1931.PNG
Ukrainian and Ruthenian language frequency in Poland, based on Polish census of 1931.PNG
Belarusian language frequency in Poland based on Polish census of 1931.png
польська мова ідиш та іврит українська та русинська білоруська

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Карта адміністративно-територіального поділу Польщі з 1930 року
Польські воєводства 1922–1939

Адміністративно-територіальний поділ Польської Республіки було трирівневим: країна ділилася на воєводства, воєводства — на повіти, повіти — на ґміни.

Польські воєводства у міжвоєнний період
(на 1 квітня 1937 р.)
Автомобільні номери
(з 1937)
Воєводство Центр Площа
тис. км² (1930)
Населення
(тис. чел) (1931)
00 — 19 місто Варшава Варшава 0, 14 1 179, 5
20 — 24 Білостоцьке Білосток 26, 0 1 263, 3
85 — 89 Варшавське Варшава 31, 7 2 460, 9
90 — 94 Віленське Вільна 29, 0 1 276, 0
95 — 99 Волинське Луцьк 35, 7 2 085, 6
25 — 29 Келецьке Кельце 22, 2 2 671, 0
30 — 34 Краківське Краків 17, 6 2 300, 1
45 — 49 Лодзінське Лодзь 20, 4 2 650, 1
40 — 44 Львівське Львів 28, 4 3 126, 3
35 — 39 Люблінське Люблін 26, 6 2 116, 2
50 — 54 Новогрудське Новогрудок 23, 0 1 057, 2
65 — 69 Познанське Познань 28, 1 2 339, 6
55 — 59 Поліське Брест-над-Бугом 36, 7 1 132, 2
60 — 64 Поморське Торунь 25, 7 1 ,884, 4
75 — 79 Сілезьке Катовіце 5, 1 1 533, 5
70 — 74 Станіславське Станіслав 16, 9 1 480, 3
80 — 84 Тарнопольське Тарнополь 16, 5 1 600, 4

1 квітня 1938 року кордони деяких західних і центральних воєводств зазнали істотних змін.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Капітуляція останнього збройного формування Війська Польського.
  2. , Atlas Historii Polski, Demart Sp, 2004, ISBN 83-89239-89-2
  3. Joseph Marcus, Social and Political History of the Jews in Poland, 1919–1939, Mouton Publishing, 1983, ISBN 90-279-3239-5, Google Books, p. 17
  4. а б в , Powszechny Spis Ludnosci r. 1921
  5. Norman Davies, God's Playground, Columbia University Press, 2005, ISBN 0-231-12819-3, Google Print, p.299