Хирів
| Хирів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Львівська область | ||||
| Район/міськрада | Старосамбірський район | ||||
| Рада | Хирівська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 4625110700 | ||||
| Перша згадка | 1374 р. | ||||
| Магдебурзьке право | 1528 р. | ||||
| Населення | ▼4106 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 3,43 км² | ||||
| Поштові індекси | 82060—061 | ||||
| Телефонний код | +380-3238 | ||||
| Координати | 49°31′51″ пн. ш. 22°51′12″ сх. д. / 49.53083° пн. ш. 22.85333° сх. д.Координати: 49°31′51″ пн. ш. 22°51′12″ сх. д. / 49.53083° пн. ш. 22.85333° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 338 м | ||||
| Водойма | р. Стривігор | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Хирів | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - автошляхами | 103 км | ||||
| До Києва | |||||
| - автошляхами | 644 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 82060, Львівська обл., Старосамбірський р-н, м. Хирів. Тел: 24-102 | ||||
| Міський голова | Голубець Іван Ярославович | ||||
Хи́рів (пол. Chyrów) — місто на Передкарпатті над річкою Стривігор, Старосамбірського району Львівської області. Залізничний вузол. Розташований за 16 км від райцентру. У місті діє пункт контролю на кордоні з Польщею Хирів—Кросьценко.
Зміст |
Про назву міста [ред.]
Ще в часи Київської Русі, коли тутешні землі входили до Перемиського князівства, назва міста звучала як Хорив.
За однією з легенд, назва міста походить від київського князя Хорива. Як відомо місто Київ заснували троє братів Кий, Щек, Хорив та сестра Либідь. Після заснування Києва старший брат із сестрою залишилися в ньому господарювати, а Щек та Хорив пішли в Карпати шукати щастя-долі.
Історія [ред.]
Територія Хирова була заселена від прадавніх часів. Про це свідчить знахідка 1871 р. римських монет IV ст. н. е. біля залізничної станції.
У часи литовсько-польської держави [ред.]
В історичних джерелах Хирів згадується з 1374 р. Саме в цьому році князь Владислав Опольський видав привілей братам Гербуртам — Герберту і Фредерику (лицарям з Моравії) на вічне володіння десятьма селами в Перемишльському повіті. Серед цих сіл назване і с. Хирів. 1502–1505 рр. Хирів спустошують татари. У 1528 р. польський король Сигізмунд І видав Андрію Тарлу привілей, яким дозволив осадити на території існуючого села містечко Хирів. Хирів отримав герб Тарлів — сокиру. Для швидшого заселення і забудови жителі були звільненні від податків на 14 років. Привілей надавав містечку право проводити щороку по 2 ярмарки і щопонеділка торги. В цьому ж 1528 р. містечку надано магдебурзьке право. Через три роки (1531) у місті завдяки старанням його власника Андрія Тарло виникає римо-католицька парафія та будується перший, ще дерев'яний, костел. Можна визначити приблизну кількість населення у Хирові 1589 р. на підставі сплати ним податку. Польський історик Яблонський вважає, що в містечку було 84 будинки, в яких проживало 420 чоловік. Як і кожне місто, з самого початку існування Хирів мав своє передмістя. Воно носило назву Хирівська Посада.
У часи Габсбургів [ред.]
З 1772 р. Хирів під пануванням Австрії. 1785 р. в місті налічувалося 134 будинки, проживало 1055 осіб. У 1849 р. через Хирів проходили російські війська, направлені на придушення революції в Угорщині. В 1872 р. через місто прокладено залізничну колію (див. Перша угорсько-галицька залізниця, а також Дністрянська залізниця). Тоді Хирів став вузловою станцією, що значно пожвавило розвиток торгівлі та ремесел. 1900 р. в місті проживало 3658 осіб, з яких 1292 були українцями.
Перша світова війна [ред.]
1 серпня 1914 р. розпочалась І Світова війна. Хирів як вузлова станція мав винятково важливе стратегічне значення. Через місто щодня проходило до 40—50 поїздів. Про важливість Хирова як опорного пункту свідчить той факт, що 28 листопада 1914 р. в ньому побував намісник австро-угорського престолу Кароль-Францішек Йосиф, а в квітні 1915 р. російський цар Микола ІІ.
В часи ЗУНР [ред.]
За часу існування ЗУНР Хирів стає ареною боїв між українськими і польськими військами.
У складі польської держави [ред.]
1924 р. було розпочато будівництво Народного дому, а 1930 р. було відкрито Народний дім у Хирівській Посаді. Промисловість у Хирові в міжвоєнний період розвивалась повільно. 1936 р. в Хирові діяли два тартаки, два млини, дві меблеві фабрики і цегельний завод.
1939–1941 [ред.]
Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року згідно з пактом Молотова—Ріббентропа лінія розподілу території між Третім Рейхом та СРСР пройшла по ріці Сян. Хирівщина відійшла до радянської зони окупації. 4 грудня 1939 року була створена Дрогобицька область (обласний центр — місто Дрогобич). А 10 січня 1940 року рішенням Політбюро ЦК КП(б)У в складі області утворено Хирівський район і Хирів став його районним центром[2].
Під німецькою окупацією [ред.]
Під час ІІ Світової війни Хирів зазнав значних руйнувань. Євреїв Хирова німці відправили в Перемишльське гетто, де згодом усіх розстріляли. Багато українців було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
У складі УРСР [ред.]
У серпні 1944 р. в Хирів увійшли радянські війська. Для боротьби з українськими націоналістами в Хирові була створена катівня НКВС (нині там розташована початкова школа). Більшість поляків після війни було переселено до Польщі. Натомість до Хирова прибували українці з тих українських земель, які відійшли до Польщі. Після війни йшло швидке відновлення підприємств. Було створено МТС, в кінці 1970-х рр. в Хирові були відкриті цехи ВО «Полярон» — заводи «Екватор» та «Меридіан». В Хирові до 2003 р. дислокувалась велика військова частина. В кінці 1980-х р. починається українське національне пробудження, і Хирів не залишається осторонь тих процесів. 1989 р. в казармах Хирівської десантної бригади розмістились підрозділи ЗМОПу (загони міліції особливого призначення). У вільний час змопівці влаштовували у Хирові бешкети. Відповіддю людей на ці дії став масовий стихійний мітинг протесту. А 26 серпня на міському стадіоні під проводом Володимира Горбового, Мирона Коваля, Ярослава Гладкого та Андрія Лесика відбувся великий мітинг і установчі збори місцевого осередку РУХу. В серпні 1991 р. гекачепісти пробували повернути колесо історії назад. В цих подіях своя роль відводилась Хирівській десантній бригаді. Генерал Варенніков наполягав, щоб десантники зайняли всі стратегічні об'єкти Львова. Але командувач Прикарпатським військовим округом не виконав наказу Вареннікова.
В незалежній Україні [ред.]
Населення [ред.]
- 2 574 меш. (1890)
- 2 654 меш. (1921)
- 3 500 меш. (1970)
- 5 100 меш. (1998)
- 4 595 меш. (2001)
Пам'ятки архітектури [ред.]
- Комплекс споруд Хирівської єзуїтської колегії (конвікт)
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці м. Хирів
- Хирівський залізничний вокзал
- Костел св. Лаврентія:
Відомо з документів 1642 р., що первісний храм мав два вівтарі: головний та новіший бічний, з образом Богоматері, прикрашеним вотивами. У другій половині 40-х рр. того ж століття храм згорів, невдовзі на його місці звели невеличку святиню з одним вівтарем та дерев'яною дзвіницею. Пізніше місто переходить у власність Мнішеків, і 1710 р. Йосип Мнішек виділяє кошти, на які завдяки пароху Йоанну Фабіянковському зводиться мурований костел. У 1795–1796 рр. храм було відремонтовано та реконструйовано, а на початку XIX ст. замінено дерев'яну дзвіницю мурованою. В 1859 р. перемишльський єпископ Франциск Вежхлейський освятив костел після ґрунтовного ремонту (встановлення нового головного вівтаря, оновлення бічних вівтарів Богоматері та св. Йосипа). Та це було не останнє освячення споруди, бо у 1872 р. пожежа знову нищить дерев'яне начиння храму. Роки 1876–1877 — ремонт та повторне освячення костелу. Знову не останнє. Бо у 1900 р. завдяки пароху Войцеху Маху костел розширено вдвічі. Тому його знову освячують 7 червня 1903 р. А у 1910–1912 рр. храм знову розбудовується, збільшившись на вежу, каплицю та 4 необарокових дубових вівтарі. Роботи з нескінченного доведення храму до ідеального стану тривали і в міжвоєнний період.
Персоналії [ред.]
- Пастернак Ярослав Іванович — український археолог, професор.
- Дем'ян Гладилович — громадський діяч, професор, співзасновник газети «Діло».
- Підвисоцька Емілія — українська актриса.
- Теофіл Ольшанський — Члан УВО, у 1924 році здійснив замах на Президента Польщі Ст. Войцеховського.
- Стефанович-Ольшанська Михайлина — українська маляр-іконограф і графік.
- Брати Коропеї (Остап, Осип, Володимир, Ярослав) — фундатори ОУН в Хирові, Володимир — Президент асоціації лікарів США.
- Михайло Гальо «Коник» — полковник УПА.
- Єдлінська Уляна Ярославівна — український мовознавець, дійсний член НТШ.
- Прокопець Марія — поетка.
- Сенчишин Ярина Богданівна — поетка і перекладачка.
Гашек у Хирові [ред.]
1916 року в Хирові побував відомий письменник-сатирик Ярослав Гашек, що відображено у творі «Пригоди бравого вояка Швейка»:
| « | «Жандарми були мадяри і, незважаючи на Швейкові протести, відволокли його в етапне управління в Хирові, де зарахували до транспорту російських полонених, призначених працювати на ремонті залізничної колії в напрямку Перемишля…». | » |
Через Хирів пролягає туристичний маршрут «Шляхами бравого вояка Швейка».
Фотографії [ред.]
-
Автостанція (при залізничному вокзалі)
-
Залізничний вокзал
-
Костел св. Лаврентія (2010 р.)
-
Центральна вулиця
-
Кам'яниця в центрі міста
-
Фонтан на центральній площі
-
Центральна площа (2012 р.)
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- Місто Хирів
- Міста і села Львівщини. Місто Хирів
- Хирів
- Стаття Chyrów у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
- Хирів. Замки та Храми України
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- http://khyriv.net.ua/history-khuriv_1__ua.html
- Пізнавальний блог про м. Хирів та довколишню місцевість (ФОТО)
- Хирівський конвікт
- Олена Крушинська «Хирів. Покинутий гігант» // Міжнародний туризм
- Стаття про Хирів на порталі Мандруємо Україною
|
||||||||
|
|||||
